Справа № 201/6750/16

                                                                       Провадження № 2/201/2750/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року                                                                 м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРСТВО «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернення стягнення на предмет іпотеки, –

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11 травня 2016 року надійшла позовна заява ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням їх уточнень позивач посилається на те, що 06 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", в особі філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в м. Дніпропетровську, який з листопада 2010 року перейменовано у публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 00232/RD про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 308 955 доларів США на наступні цілі: 280 000,00 доларів США на споживчі потреби, 15 095,00 доларів США та 13 860,00 доларів США на сплату страхових платежів відповідно до умов кредитного договору, з терміном погашення 05 червня 2017 року включно зі сплатою 11,9 % річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом. Видача коштів за Кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від Позичальника, що є невід`ємними частинами Кредитного договору. Періодом сплати вважається період з «26» по останній робочий день кожного місяця. Відповідно до п. 1.1. Позичальник зобов`язався на умовах, в розмірі та в строки встановлені у вказаному договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи передбачені умовами договору.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання Позичальником умов Кредитного договору було укладено договір іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року з ОСОБА_4 , посвідчений 06 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Каліновичем С.П. зареєстровано в реєстрі за № 2174. Згідно з п. 1. Договору іпотеки предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.7. цього договору. Відповідно до п.7 Договору іпотеки предмет іпотеки: квартира під № 134 загальною площею - 157,1 кв.м., житловою площею 78.5 АДРЕСА_1 .м., що складається з 6 кімнат і лоджії, знаходиться адресою АДРЕСА_2 .

Банк взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі. В порушення умов кредитного договору Позичальник від своєчасного виконання зобов`язань ухиляється. Погашення кредиту та процентів згідно графіку щомісячних платежів за договором не виконується.

12 грудня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до позичальниці ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, за результатами розгляду якого заочним рішенням суду від 27 травня 2014 року позов банку задоволений повністю, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» борг за кредитом і процентами в сумі 294 555,59 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 складає 2 354 382,83 грн. та заборгованість за пенею та штрафом 115 064,63 грн., загалом в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 2 469 447,46 грн., з яких: кредитних коштів - 255 431,36 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 2 041 662,86 грн.; процентів на основну суму боргу - 39 124,23 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 312 719,97 грн.; пеня за несплачену суму кредиту 55 585,36 грн.; пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 36 542,08 грн.; штраф на підставі п.4.2. кредитного договору за прострочення на строк більше 60 днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених п. 1.1. договору - 22 937,18 грн.

Наразі заборгованість за зазначеним рішенням суду не погашено.

Окрім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 31 березня 2014 за позовом позичальниці ОСОБА_4 до банку про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними позов задоволено частково, договір іпотеки визнано недійсним. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014 року зазначене заочне рішення суду від 31 березня 2014 скасовано. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 27.04.2015 задоволено заяву банку про поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 31 березня 2014 та зобов`язано реєстраційну службу поновити Дніпропетровського МУЮ МЮУ первинний стан державної реєстрації договору іпотеки та обтяження і заборони за ним.

На підставі зазначеного заочного рішення суду від 31 березня 2014 (скасованого рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014) 19 травня 2014 року іпотека ОСОБА_4 була припинена та обтяження за нею були виключені з відповідних реєстрів, а 07 жовтня 2014 предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_3 за договором дарування було відчужено від ОСОБА_4 її синові ОСОБА_2 .

Наразі, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 лютого 2016 № 52360600 власником предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 , як набувач за договором дарування серія та номер 4120, виданий 07 жовтня 2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., права власності на предмет іпотеки: квартиру під АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 - 157,1 кв.м., житло АДРЕСА_6 78.5 кв.м., що складається з АДРЕСА_7 , набув статусу нового Іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з умовами Договору іпотеки Іпотекодавець відповідає перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі що й Позичальник, включаючи сплату Кредиту, відсотків за користування Кредиту комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків .

На даний час виконавчі документи на їх примусове виконання подані до ВДВС, але до цього часу стягнення не проведено.

За відсутності належного виконання зобов`язань, проведених належним чином, позивач має підстави для звернення на предмет іпотеки стягнення суми боргу за кредитом в сумі станом на 05 липня 2015 року, яка становить: 405 938,71 дол. США та 116 674,13 грн., з яких:

кредитних коштів - 255 431,36 дол. США;

процентів на основну суму боргу – 150 507,35 дол. США, з яких:

39 124,23 дол. США, стягнутих за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц;

111 383,12 дол. США, донарахованих за період з 07.12.2012 по 05.07.2016;

пені за несплачену суму кредиту, стягнутої за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2014 у справі № 201/283/14-ц - 55 585,36 грн;

пені за несплачені проценти за користування кредитом стягнутої за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2014 у справі № 201/283/14-ц - 36 542,08 грн.;

штрафу, стягнутого за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2014 у справі № 201/283/14-ц на підставі п.4.2. кредитного договору - 22 937,19 грн.;

судового збору за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц - 1 609,50 грн.

       Тому позивачі просили суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України „Про виконавче провадження", на користь Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК" в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 00232/RD від 06 червня2008 та укладеним в його забезпечення договором іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року станом на 05 липня 2015 рік в сумі 405 938,71 дол. США та 116 674,13 грн ( а.с. 3-6).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2016 року указана цивільна справа передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.1)

Ухвалою суду від 25 травня 2016 року заяву представника публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) (а.с. 81-82).

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції від березня 2004 року) суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.85).

До суду 10 червня 2016 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.90).

Ухвалою судді від 25 травня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 80).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Марфін банк» задоволено в повному обсязі (а.с.112-120).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2019 року поновлено строк на перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2016 року. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2016 року скасовано (а.с.182-184).

08 липня 2019 року в судовому засіданні представником позивача надано статут публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» затвердженого рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «МТБ БАНК» від 15 березня 2019 року та погодженого Національним Банком України 08 квітня 2019 року згідно якого ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА «МТБ БАНК» виступає правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Марфін банк» (а.с.163-174).

19 вересня 2019 року в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_3 суд керуючись ст. 53 ЦПК України залучив в якості третьої особи ОСОБА_3 (а.с. 204-205).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі наполягав на їх задоволенні, з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням уточнень.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі пояснивши, що оскільки на момент укладення договору дарування спірної квартири від 07 жовтня 2014 року іпотека ОСОБА_4 була припинена на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та обтяження за нею були виключенні, а тому на нього не розповсюджується норма ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Окрім того відповідач надав суду довідку № 6380 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб згідно якої за адресою: АДРЕСА_8 ) зареєстровано 7 осіб двоє з яких неповнолітні.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася надала суду заяву про слухання справи за її відсутності (а.с. 196).

Третя особа ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог пояснивши, що він є поручителем по кредитному договору від 06 червня 2008 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було задоволено позовні вимоги ПАТ «Марфін банк» та стягнено солідарно з нього та зі ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору від 06 червня 2008 року. Заборгованість ними не оспорюється рішення чинне та виконується.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні,суд дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 06 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", в особі філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в м. Дніпропетровську, який з листопада 2010 року перейменовано у публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 00232/RD про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 308 955 доларів США на наступні цілі: 280 000,00 доларів США на споживчі потреби, 15 095,00 доларів США та 13 860,00 доларів США на сплату страхових платежів відповідно до умов кредитного договору, з терміном погашення 05 червня 2017 року включно зі сплатою 11,9 % річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом. Видача коштів за Кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від Позичальника, що є невід`ємними частинами Кредитного договору. Періодом сплати вважається період з «26» по останній робочий день кожного місяця. Відповідно до п. 1.1. Позичальник зобов`язався на умовах, в розмірі та в строки встановлені у вказаному договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи передбачені передбачені умовами договору( а.с.7-8).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання Позичальником умов Кредитного договору було укладено договір іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року з ОСОБА_4 , посвідчений 06 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Каліновичем С.П. зареєстровано в реєстрі за № 2174. Згідно з п. 1. Договору іпотеки предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.7. цього договору. Відповідно до п.7 Договору іпотеки предмет іпотеки: квартира під № 134 загальною площею - 157,1 кв.м., житловою площею 78.5 АДРЕСА_1 .м., що складається з 6 кімнат і лоджії, знаходиться адресою АДРЕСА_2 (а.с. 36-38).

Банк взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі. В порушення умов кредитного договору Позичальник від своєчасного виконання зобов`язань ухиляється. Погашення кредиту та процентів згідно графіку щомісячних платежів за договором не виконується.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

12 грудня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до позичальниці ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, за результатами розгляду якого заочним рішенням суду від 27 травня 2014 позов банку задоволений повністю, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» борг за кредитом і процентами в сумі 294 555,59 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 складає 2 354 382,83 грн. та заборгованість за пенею та штрафом 115 064,63 грн., загалом в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 2 469 447,46 грн., з яких: кредитних коштів - 255 431,36 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 2 041 662,86 грн.; процентів на основну суму боргу - 39 124,23 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 06.12.2012 складає 312 719,97 грн.; пеня за несплачену суму кредиту 55 585,36 грн.; пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 36 542,08 грн.; штраф на підставі п.4.2. кредитного договору за прострочення на строк більше 60 днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених п. 1.1. договору - 22 937,18 грн. (а.с. 53-54)

Окрім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 31 березня 2014 за позовом позичальниці ОСОБА_4 до банку про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними позов задоволено частково, договір іпотеки визнано недійсним. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014 року зазначене заочне рішення суду від 31 березня 2014 скасовано. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 27.04.2015 задоволено заяву банку про поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6058/13 від 31 березня 2014 та зобов`язано реєстраційну службу поновити Дніпропетровського МУЮ МЮУ первинний стан державної реєстрації договору іпотеки та обтяження і заборони за ним (а.с.55-59).

На підставі зазначеного заочного рішення суду від 31 березня 2014 (скасованого рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014) 19 травня 2014 року іпотека ОСОБА_4 була припинена та обтяження за нею були виключені з відповідних реєстрів, а 07 жовтня 2014 року предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_3 за договором дарування було відчужено від ОСОБА_4 її синові ОСОБА_2 .

Наразі, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 лютого 2016 № 52360600 власником предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 .(а.с.60-61).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання вимог Закону України «Про іпотеку» 21 січня 2016 року направив на адресу відповідача та третіх осіб вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, однак належних доказів на підтвердження отримання повідомлення суду надано не було. (а.с. 51).

Цією вимогою банк попередив відповідача та треті особи про те, що у випадку її невиконання у вказаний строк банк зі спливом цього строку має намір звернутися до суду за стягнення м заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, вказана вимога виконана не була.

Правовідношення, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобовязання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги пятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року№ 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного  виконання  боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобовязання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобовязанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобовязання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобовязань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобовязання (взаємні права та обовязки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобовязанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобовязанням).

Частиною пятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як убачається з договору іпотеки від 06 червня 2008р. сторони досягли згоди на набуття Іпотекодержателем права на звернення стягнення та реалізації предмету іпотеки у випадку порушення Іпотекодавцем (Позичальником) обовязків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимог Іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобовязання .

Виконання забезпечувального зобовязання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Тобто, таке право дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобовязання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

У пункті 23.1 договору іпотеки сторони визначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або у позасудовому врегульовані у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку».  При цьому право визначення підстав та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю.

Крім того, слід зазначити, що згідно із ч.1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обовязки іпотекодавця та іпотекодержателявиникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від             17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Суд вважає, що якщо рішення суду, яке стало підставою для внесення певних обтяжень або їх скасування, згодом було скасовано, то воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а відтак дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

В звязку з чим, слід дійти висновку, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. За вказаних обставин суд не приймає до уваги наявність заочного рішення Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 31 березня 2014, яким був визнаний недійсним договір про іпотеку, яке згодом було скасовано. В даному випадку договір іпотеки від 06 червня 2008 р. слід вважати чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже викладені обставини, вказують на те, що зміна власника квартири АДРЕСА_3 , яка перебуває в іпотеці, не позбавляє Іпотекодержателя  ПАТ «Марфін банк» правонаступником якого є ПАТ «МТБ БАНК» задовольнити свої вимоги за рахунок вказаного майна в силу ст. 23 Закону України «Про іпотек», навіть і втому випадку, що новий власник не був попереджений про наявні обтяження іпотекою на придбаненерухоме майно. Відтак, дії вказаної норми поширюються на ОСОБА_2 , який є власником квартири, яка перебуває в іпотеці.

Більш того, слід зазначити що дії попереднього іпотекодавця  ОСОБА_4 повязані з відчуження спірної квартири під час зняття судовим рішенням обтяження та право власності ОСОБА_4 на іпотечну квартиру не оспорюються з боку Банку.

Вказані вище обставини спростовують заперечення відповідача, які не ґрунтуються на законі та суперечать фактам встановлених судом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ПАТ «Марфін банк» правонаступником якого є ПАТ «МТБ БАНК» у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 прийнятих на себе кредитних зобовязань, має право задовольнити їх за рахунок іпотечного майна, власником якого є ОСОБА_2 .

Разом з тим, предявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, стаття 39 Закону України «Про іпотеку», визначає зміст всіх необхідних складових, які зазначаються у рішенні суду про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначена відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Частина 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичай ціни на цей вид майна.

Зі змісту статей 12,81 ЦПК України убачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, є письмові докази, які, як правило подаються в оригіналі, якими є будь-які документи , акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, а так саме і на підставі висновку експерта (ст.95 ЦПК України).

Сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час підготовчого судового засідання у справі, а якщо підготовче судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

В порушення зазначених вище вимог, позивач, пред`являючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не надав суду оцінки іпотечного майна, а так саме і не досяг такої згоди з ОСОБА_2 . В судовому засіданні також акі докази не представив, та з цього приводу не заявив відповідне клопотання.

Отже, поставлені вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження із визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичай ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суперечить вимогам ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», та в цій частині є недоведеними, не підтверджені належними та допустимими доказами. Такі правові позиції були викладені у постановах ВСУ № 6-1935цс/15, 6-1309цс/15, 6-1561цс/15, 6-146цс/15.

Зважаючи на викладене, у задоволенні предявленого позову слід відмовити в звязку з недоведеністю ринкової вартості іпотечного майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141,  263 - 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРСТВО «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя                                                                                      С.О. Демидова