ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04березня  2010р.                                                                                           Справа № 2а-169/10/2370

 12 год. 00 хв.                                                                                                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Новікової Т.В., при секретарі – Клименко Р.М., за відсутності  представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сміла Черкаської області про стягнення витрат по виплаті  допомоги на поховання,-

ВСТАНОВИВ:

    Управління  Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом  від 25.01.2010р. № 389/07 до  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сміла Черкаської області про стягнення витрат по виплаті  допомоги на поховання у сумі   1 153грн.84коп . В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на вимоги ч.1ст.21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105 (далі – Закон № 1105), ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та  професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р.№2272-ІІІ, пп.4,5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат,  пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 04.03.2003р. №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за  №376/7697 від  16.05.2003р. (далі – Порядок), зазначає, що відповідач відмовився прийняти  до акту  щомісячної звірки витрати,  пов’язані з виплатою на поховання померлого ОСОБА_1 за жовтень 2008р., який отримував пенсію по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилаючись при цьому на відсутній причинний зв’язок між настанням смерті потерпілого та одержання каліцтва, як необхідна підстава при видачі довідки.

     Представники сторін до зали судового засідання не з’явилися, проте направили до суду заяви від 03.03.2010р., в якій просили  здійснювати розгляд справи за їх відсутності.      

     Розглянувши подані сторонами документи та матеріали,заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що  позовні вимоги не підлягають до  задоволення з наступних підстав.

       Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

     Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

     Кодексом адміністративного судочинства України  дано визначення  поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1ст.3 КАС України).

    У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.3 КАСУ, справа адміністративної юрисдикції – публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Дана справа відповідає визначенню адміністративної справи. Спір є публічно-правовим, де сторонами спору являються органи, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, тобто є суб’єктами владних повноважень.

     Як вбачається з матеріалів справи,  позивачем  у даній адміністративній справі є Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області , а  відповідачем -   відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сміла Черкаської області , тобто сторони зі справи є суб’єкти владних повноважень, компетенція яких визначена їх Положеннями та законами України.

     Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України  в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчі  відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України.

      Разом з тим, відповідно до п.1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. №43, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

    Згідно п.2.1 Положення, до основних завдань виконавчої дирекції Фонду належить  забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності;  збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

    Виконавча дирекція Фонду здійснює керівництво робочими органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контроль за їх діяльністю щодо виконання ними завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, рішень правління Фонду   та управління соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві шляхом проведення виконавчо-розпорядчої діяльності, яка передбачає забезпечення виконання рішень правління Фонду, видання наказів щодо планування, збору, акумулювання та обліку страхових внесків, забезпечення в повному обсязі реалізації завдань цього виду соціального страхування (п.2.2, п.2.3  Положення).      

    Згідно з матеріалами справи,  відділення  виконавчої дирекції ФССНВ в м. Сміла не приймає  до  акту щомісячної звірки до витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду суми виплаченої на поховання сім’ї померлого ОСОБА_1 за жовтень 2009 року, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного  захворювання, у сумі 1 153грн.84 коп.

    Зі змісту довідки про суму допомоги на поховання, виплачену сім’ї померлого, який  отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку з втратою годувальника, або особі, яка здійснила поховання, в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом за жовтень 2008р. основний розмір пенсії померлого ОСОБА_1 становив 150 грн.00 коп. та щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, державна адресна допомога становила 422 грн. 40 коп.(а.с.14).

    Закон України №1058 (ст.53) визначає, що у разі смерті пенсіонера особам,  які здійснили його поховання, виплачується  допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на  момент смерті і становить 150грн.00коп. х 2 = 300грн.00коп., та 422 грн. 40 коп. х 2 = 844 грн. 80 коп. з врахуванням суми доставки на поховання в сумі 9грн.04коп.,відповідно до розрахунку (а.с.11), (тобто300+844,80+9,04=1153,84). На думку позивача, загальна сума яка підлягає  включенню  до відшкодування становить 1 153грн.84коп., яка  не була  прийнята   відповідачем  до акту щомісячної звірки до витрат, що підлягає до відшкодування до Пенсійного фонду України.

       Позивач в позовній заяві вказує на порушення відповідачем  закону щодо  включення  суми прийнятої до акту щомісячної звірки.

       Однак, відповідач не погодився з думкою позивача  та  надав  суду заперечення, в якому  вказав на відсутність  причинного зв’язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров’я, що має підтвердитися висновками відповідних  медичних закладів – медико-соціальної експертної комісії, тому витрати на поховання ОСОБА_1 не підлягають до відшкодування. Крім того, відповідач, з посиланням на  Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001р. № 826 із змінами від 25.08.2004р. №1112, постанову правління Фонду від 06.03.2006р. № 13, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, витрат пов’язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із  втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 04.03.2003р. № 5-4 та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.05.2003р. № 376/7697, вважає, що зазначені відшкодування проводяться лише на      централізованому рівні, тобто позов повинен подаватись на рівні центральних органів виконавчої влади. Оскільки позивач є неналежним стягувачем, а відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сміла є неналежним відповідачем,  тому у позові  необхідно відмовити.

     З врахуванням  виступу представників сторін та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

     В статті 25 Закону №1105  зазначається, що всі  види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок  коштів цього Фонду.

     Даний спір виник з приводу реалізації компетенції двох Фондів у сфері управління та стосовно виконання укладеного між ними адміністративного договору (Порядок   відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління   Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003  № 5-4/4).      

        Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - Пенсійному фонду України, регулює питання  витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затвердженого постановою правління   Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від 4 березня 2003 року № 5-4/4,  зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.  Тобто зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому   рівні  Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди встановлено згідно із законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

     З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.   Тобто страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є  Фонд соціального страхування .  Така  правова позиція викладена в практиці  Судової палати в адміністративних справах  Верховного Суду України  при вирішенні аналогічного спору (постанови ВСУ від 30.05.2007р., від 20.03.2007 р. у справі № 21-1087вих.06, від 30.09.2008р.).

     Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

     З наведеного слідує, що витрати понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26  Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

    Вказане підтверджується ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 року   відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії  внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

    З цього приводу, сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 затверджено "Порядок відшкодування  Фондом соціального страхування від нещасних  випадків  на виробництві  та  професійних  захворювань  України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок), що  встановив  механізм  погодження та відшкодування таких витрат.

    Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним  на підставі списку осіб  яким виплачено пенсії по   інвалідності  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списку померлих осіб , які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку па виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих , складають акт  щомісячної звірки  витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності  і   до 15 числа  місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням  Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.            

   Разом з тим, відповідно до ст. 46 Закону України №1105-ХІУ, ст.1, ст.2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-ІІІ від 01.04.2001р. збір та акумулювання коштів на виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і які підлягають виплаті при настанні страхового випадку, а призначення самих пенсій здійснює Пенсійний фонд України.

    Пунктом 5 ст. 24 Закону України №1105-ХІУ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що витрати понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

    Сумісною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та  професійних захворювань   України 04.03.2003 року №5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003р. за №376/7697 затверджено “Порядок відшкодування Фондом  соціального страхування   від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних  з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного  захворювання”  (далі   -   Порядок),   згідно якого встановлено   механізм погодження та відшкодування таких витрат.

   Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає   механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійному фонду України витрат , пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

    Спір виник на стадії проведення звірки по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття ФССНВ до заліку витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

   Отже, зазначений Порядок затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни 04.03.2003 року за № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків  здійснено  за відсутності  спору.

   Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20 березня 2007 року по справі №21-1087.

    Разом з тим, позивач заявляє вимоги на підставі ст.24 Закону України “Про загальнобов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, згідно з положеннями якої страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Отже, в даному випадку мають місце вимоги зобов’язального характеру , хоча й пов’язані з реалізацією управлінських повноважень у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування відповідними територіальними органами  Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

    Отже, відповідно до п.3 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори   між   суб'єктами  владних  повноважень  з  приводу реалізації їхньої компетенції у сфері  управління,  у  тому  числі делегованих  повноважень,  а також спори,  які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

    Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об’єктивному дослідженні.

     Суд вважає, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

     Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із  зазначенням способу його здійснення.

     Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги спростовані доказами  відповідача.

       Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

      На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 04.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.   Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено представника позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

      Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.03р. №5-4/4, ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -      

ПОСТАНОВИВ:

     У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сміла Черкаської області про стягнення витрат по виплаті допомоги на поховання в сумі 1153грн.84коп. (одна тисяча сто п’ятдесят три гривні 84коп.), відмовити повністю.

       Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

      Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 09 березня 2010р.

        Суддя                                                                                                          Т.В. Новікова