Справа №2а-12736/08/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання незаконними дій, зобов’язання зробити перерахунок призначеної пенсії, виплату суму недоотриманої пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (далі УПФ України в Київському районі м.Одеси), в якому зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. У порушення вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі Закон), йому не виплачувалася у повному обсязі державна пенсія у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого за період з 23 жовтня 2000 року йому не доплачено вищезазначену пенсію. Позивач просив суд визнати незаконними дії УПФ України в Київському районі м.Одеси з призначення та виплати пенсії позивачу, зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, зобов’язання відповідача при розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю керуватись розміром мінімальної пенсії за віком, зо встановлюється виключно законами України та сплачувати позивачу , як інваліду 2-ї групи та постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, пенсію по інвалідності, яка в усіх випадках не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача виплатити йому суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок перерахунку за термін з 23 жовтня 2000 року по день фактичного здійснення перерахунку пенсії.
Представник позивача до судового засідання не з’явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, надав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі та пояснила, що основна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю призначається відповідно до статті 50,54 Закону, відповідно до ст.62 Закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання. Виходячи з норми Закону, питання обчислення пенсії за цим Законом віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Згідно з постановою №1 від 03.01.02 року КМ України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" розрахунок додаткової пенсії проводиться виходячи з суми 19,91 гривень. Крім того, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Тому, вищезазначена норма Закону "Про загальнообов'язкове державне страхування" не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Таким чином пенсія позивачу була обчислена та призначена згідно чинного законодавства, та позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується копіями посвідчень, що наявні в матеріалах справи (а.с.14-15) та не заперечується відповідачем.
Відшкодування шкоди особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюється у відповідності з Законом України „Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-XII (зі змінами)(далі Закон).
Згідно зі статтею 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2008 року редакція відповідної статті передбачає виплату додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи в розмірі 20 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частиною 4 статті 54 цього Закону ( в редакції, що діяла до 01.01.2008 року), яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Редакція цієї статті з 01.01.2008 року передбачає, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що при обчислені розміру пенсії позивачу згідно вищезазначених законодавчих норм, відповідач з 01 січня 2002 року користувався розміром мінімальної пенсії за віком встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, що складає 19 гривень 91 копійку.
Суд вважає, що при розрахунку пенсії відповідачу безпідставно застосовувалась вищезазначена постанова, оскільки вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється відповідними законами, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивач отримував пенсію, призначену з заробітку за період роботи в зоні відчудження за фактично відпрацьований час, тобто з 12.02.1988 року по 29.02.1988 року, а саме – фактичний заробіток 1321,31 гривень, доплата 168,85 гривень, а всього – 1496,16 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають Закон України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року та Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01.01.2004 року, а не постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо права Кабміну України роз’яснювати порядок застосування цього Закону, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про мінімальний споживчий бюджет" від 03.07.1991 року Кабінет Міністрів України затверджує мінімальний споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги.
В період з 23.10.2000 року по 30.11.2000 року розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений в Законі України «Про мінімальний розмір пенсії за віком» від 15.07.99 р. № 979-XIV та дорівнював 24 грн. 90 коп., таким чином у вказаний період позивач мав отримувати пенсію у розмірі не меншому ніж 24 грн. 90 коп.х8 + 24 грн. 90 коп.х75%=199 грн. 20 коп. + 18 грн. 68 коп. = 217 грн. 88 коп. Проте як вбачається з копії довідки виданої УПФ у Київському районі м.Одеси (а.с.8) у зазначений період щомісячний розмір пенсії позивача складав 125 грн. 47 коп.
У період з 01.12.2000 року по 31.01.2001 року розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений Постановою Кабінету міністрів України від 10.11.2000 р. № 1686 « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» та складав 30 грн. Тобто позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 30 грн.
У період з 01.02.2001 року по 31.07.2001 року розмір мінімальної пенсії був встановлений також Постановою Кабінету міністрів України від 10.11.2000 р. № 1686 « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» та складав 34 грн. Таким чином позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 34 грн.
З 01.08.2001 року по 31.12.2001 року розмір мінімальної пенсії був встановлений Постановою Кабінету міністрів України « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» від 27.06.2001 р. № 741 та складав 39 грн. Таким чином позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 39 грн.
З 01.01.2002 року по 31.03.2002 року мінімальна пенсія дорівнювала 43 грн., відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 19.12.2001 р. № 1706. Виходячи з вказаного розміру мінімальної пенсії, позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 43 грн.
Так у період з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 13 березня 2002 року N 279/2002 дорівнював 47 грн. 30 коп. , тобто у вказаний період позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 47,30 грн.
У період з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року N 544/2003 дорівнював 50 грн. Таким чином у вказаний період позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 50 грн.
З 01.01.2004 року по 11.01.2005 року відповідно до редакції статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , яка діяла у вказаний період, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Розмір середньої заробітної плати за 2003 рік для призначення пенсії за матеріалами Пенсійного фонду України ( www.pfu.gov.ua ) дорівнює 372 грн. 72 коп. з урахуванням цього розмір мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року складає 372 грн. 72 коп. х 20% = 74 грн.54 коп.
Таким чином у вказаний період позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 74,54 грн.
Суд не погоджується з доводами представника позивача, щодо того, що у період з 01.01.2000 року по 31.12.2004 року розмір мінімальної пенсії за віком з якого розраховувалася пенсія позивачу повинен був дорівнювати розміру прожиткового мінімуму. Ні положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», ні положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 12.01.2005 року не встановлювали розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а тому в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими.
Проте як встановлено вище, відповідач виплачував позивачу пенсію 2002-2004 роках в розмірах менших ніж було передбачено законодавством, а тому вимоги за вказаний період підлягають частковому задоволенню.
З 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-ІV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З 12.01.2005 року по 31.12.2005 року розмір прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» для осіб які втратили працездатність складав 332 грн. таким самим у вказаний період був розмір мінімальної пенсії за віком, з урахуванням чого позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 332 грн.
У період з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року розмір прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» для осіб які втратили працездатність та мінімальної пенсії за віком складав 350 грн. та у цей період позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 350 грн. , у період з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року 359 грн. та позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 359 грн. , з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року 366 грн. та позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 336 грн.
У період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року розмір прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» для осіб які втратили працездатність та розмір мінімальної пенсії за віком складав 380 грн.
Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 цього Закону з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, збільшений на 1 відсоток згідно із Законом України від 19.12.2007 р. N 489-V, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2007 р. N 749-V, тому розмір мінімальної пенсії за віком у період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року складав 410 грн. 06 коп. та з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року розмір мінімальної пенсії складав 415 грн. 11 коп.
Таким чином у період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 380 грн ., у період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 410 грн , у період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав отримувати додаткову пенсію з розрахунку мінімальної пенсії за віком 415,11 грн.
У зв’язку з викладеним суд вважає, що вимоги позивача щодо перерахунку пенсії за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2008 року по день фактичного проведення розрахунку, то суд прийшов до висновку, що вони є необґрунтованими, оскільки як вже було встановлено з 01.01.2008 року діє нова редакція статей 50 та 54 Закону, та саме у відповідності до положень статей у новій редакції позивачу виплачується пенсія. Зміни внесені до Закону є чинними, а тому відповідач цілком законно керується ними при виплаті пенсії позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов’язання відповідача УПФ України у Київському районі м.Одеси здійснити Воленкуировичу перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 23.10.2000 року по грудень 2007 року включно, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступних розмірів мінімальної пенсії за віком: з 01.01.2000 року по 30.11.2000 року 24 грн 90 коп; з 01.12.2000 року по 31.01.2001 року 30грн; 01.02.2001 року по 31.07.2001 року 34 грн; з 01.08.2001 року по 31.12.2001 року 39 грн; з 01.01.2002 року по 31.03.2002 року 43грн; з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року 47 грн 30 коп; з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року – 50 грн., з 01.01.2004 року по 11.01.2005 року 74,54 грн., з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року 332 грн., з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року 350 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року 359 грн., з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року 366 грн., з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року 380 грн., з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року 410,06 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року 415,11 грн, суд вважає що для захисту прав та інтересів позивача достатнім є зобов’язання відповідача УПФ України у Київському районі м.Одеси здійснити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії. В іншій частині необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання незаконними дій, зобов’язання зробити перерахунок призначеної пенсії, виплату суму недоотриманої пенсії – задовольнити частково.
3обов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за період з 23.10.2000 року по грудень 2007 року включно, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступних розмірів мінімальної пенсії за віком: з 23.10.2000 року по 30.11.2000 року 24 грн 90 коп; з 01.12.2000 року по 31.01.2001 року 30грн; 01.02.2001 року по 31.07.2001 року 34 грн; з 01.08.2001 року по 31.12.2001 року 39 грн; з 01.01.2002 року по 31.03.2002 року 43грн; з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року 47 грн 30 коп; з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року – 50 грн., з 01.01.2004 року по 11.01.2005 року 74,54 грн., з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року 332 грн., з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року 350 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року 359 грн., з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року 366 грн., з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року 380 грн., з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року 410,06 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року 415,11 грн.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси виплати ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою пенсією та пенсією, що підлягала до сплати згідно зробленого перерахунку пенсії за віком за період з 23 жовтня 2000 року по грудень 2007 року включно, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступних розмірів мінімальної пенсії за віком: з 23.10.2000 року по 30.11.2000 року 24 грн 90 коп; з 01.12.2000 року по 31.01.2001 року 30грн; 01.02.2001 року по 31.07.2001 року 34 грн; з 01.08.2001 року по 31.12.2001 року 39 грн; з 01.01.2002 року по 31.03.2002 року 43грн; з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року 47 грн 30 коп; з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року – 50 грн., з 01.01.2004 року по 11.01.2005 року 74,54 грн., з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року 332 грн., з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року 350 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року 359 грн., з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року 366 грн., з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року 380 грн., з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року 410,06 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року 415,11 грн.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя