ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-6159/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представників позивача Кузана Р.І., Андрієвської Н.Л., Назарова Ю.А., представників відповідача Борівець І.Б., Мазана О.І., Гладій О.Б., Залуської Т.М., Нецко О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” до Державної податкової інспекції в м.Львові про визнання нечинними в повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832 , -
ВСТАНОВИВ:
Державне авіапідприємство “Львівські авіалінії” (далі-ДАП) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції в м.Львові (далі-ДПІ) , в якому просить в изнати нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832 , судові витрати розподілити відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної виїзної планової документальної перевірки ДАП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавстваза період з 01.07.2006 по 31.12.2007 року безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” №168 від 03.04.1997 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 46 326,00 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у розмірі 433 310,00 грн., а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у заперечення та додаткових поясненнях, вважають висновки викладені в Акті перевірки №71/23-2/01130644 від 18.07.2008р. обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірні. П росять відмовити в задоволенні позову.
За клопотанням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львові в порядку ст.52 КАСУ з підстав переходу ДАП на облік у Державну податкову інспекції у Залізничному районі м.Львові останню було залучено у справу в якості співвідповідача, представник якої на адресу суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Державне авіапідприємство “Львівські авіалінії” 10.02.1994 року зареєстровано в органах державної влади за №01245 та перереєстровано Реєстраційною палатою департаменту економічної політики та ресурсів 20.05.1998 року за № 13432. Свідоцтво про державну реєстрацію від 20.05.1998 року № 379678 та взято на податковий облік 14.09.1999 року в ДПІ у м. Львові за № 02-24. Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта господарювання як платника ПДВ від 03.02.2000 року №17701459 видане ДПІ у м. Львові.
Судом встановлено, що на підставі направлення працівниками ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ДАП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавстваза період з 01.07.2006 по 31.12.2007 року , про що 18.07.2008р. складено Акт №71/23-2/01130644 в якому зазначено, зокрема, порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону №168, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 46 326,00 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у розмірі 433 310,00 грн. в тому числі в розрізі податкових періодів : серпень 2006 року – 105 996 грн., вересень 2006 року – 52 054 грн., жовтень 2006 року – 90 457 грн., листопад 2006 року – 92 650 грн., грудень 2006 року – 92 153 грн.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2008р. №000392301/0/13832, яким визначено ДАП суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість (далі-ПДВ) в розмірі 69 489,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46 326,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23 163,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 в якому зазначено, що ДАП зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 479 769,00 грн. та що у зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДАП відшкодовано йому в розмірі 479 769,00 грн. відповідно до пп. 17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №2181) ДАП визначено податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 479 769,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 239 884,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Як встановлено в судовому засіданні та зазначено в Акті перевірки (ар.44-45) за результатами виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підтверджена ДАП заявлена до відшкодування сума ПДВ за серпень 2006 року Довідка № 135/23-4/001130644 від 10.11.2006 року; за вересень 2006 року Довідка № 164/23-4/001130644 від 06.12.2006 року; за жовтень 2006 року Довідка № 21/23-4/001130644 від 23.01.2007 року; за листопад 2006 року Довідка № 41/23-4/001130644 від 12.02.2007 року; за грудень 2006 року Довідка № 64/23-4/01130644 від 05.03.2007 року.
Відповідно до пункту 1.6. статті 1 Закону №168– податкове зобов’язання є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з пунктом 1.18. статті 1 Закону №168 – звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334).
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20, ст.1 Закону №334 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно із підп.1.20.8 п. 1.20 ст.1 цього Закону, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно Угоди від 19.02.2004 року №33-039 про спільне використання кодів (код-шерінг), укладеної м іж ДАП та ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” (далі-Аеросвіт) на рейсах за маршрутами згідно з Додатком №1, Фактичний перевізник надаватиме Перевізнику за договором місця для продажу. Умови надання місць та їх ціна обумовлювались в Додатках №2 до цієї Угоди.
В період з 26.03.2006 року по 28.10.2006 року Додатком №2.6 до Угоди було погоджено, вартість одного місця по маршруту Львів – Бориспіль – Львів в розмірі 38 доларів США з урахуванням ПДВ за одне місце в один бік (25 дол. США для дітей до 12 років). Крім того, Перевізник за договором повинен повернути Фактичному перевізнику паливну таксу в розмірі 12 доларів США з урахуванням ПДВ (20%) за одного пасажира в один бік та сплачені Фактичним перевізником аеропортові такси та збори.
В період з 29.10.2006 року по 30.11.2006 року Додатком №2.7 до Угоди було погоджено розмір паливної такси в сумі 15 доларів США з урахування м ПДВ (20%) за одного пасажира в один бік а також, передбачено повернення аеропортових такс та зборів.
Порядок взаєморозрахунків між сторонами Угоди погоджено в Додатку №3 згідно з яким, кінцевий розрахунок між сторонами проводиться шляхом виставлення протягом 30 діб після місяця польотів Фактичним перевізником Перевізнику за договором рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи - Додатки №2.6 та №2.7 до Угоди про спільне використання кодів (код-шерінг) від 19.02.2004 року №33-039, які діяли в період що перевірявся Фактичним перевізником виступало як ДАП так і Аеросвіт.
Генеральним директором ДАП було затверджено розрахунок тарифів на перевезення пасажирів економ-класу лінії Львів – Бориспіль – Львів (опублікований тариф) в період з 18.04.2006 по 31.12.2006 року за умови придбання квитка більше ніж за 6 днів вартість якого становить 67 доларів США.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем для визначення звичайної ціни для вартості одного місця на авіапереліт по маршруту Львів – Бориспіль – Львів взято за основу розрахунок тарифу на перевезення пасажирів економ класу по цьому маршруту, затерджений по ДАП для продажу у касах підприємства (опублікований тариф).
Таке визначення звичайної ціни для одного місця, проданого позивачем по Угоді ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” судом не може братись до уваги, з врахуванням наступного.
Так, зокрема, п.1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону №334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Враховуючи вимоги пп.1.20.2, пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334 та вимог ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що при співставленні вартості квитка проданого по Угоді про спільне використання кодів (код-шерінг) від 19.02.2004 року №33-039 та вартості квитка проданого через касу авіапідприємства ним враховувалась вартість паливної такси, аеропортових такс та зборів з розрахунку на одне місце в одному напрямку.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вартість квитків, пропонованих до продажу в касі підприємства (опублікована вартість) перевищувала вартість квитків, реалізованих по Угоді код-шерінгу Аеросвіт більше ніж на 20 %, що є умовою застосування звичайних цін згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону №168.
Як зазначено в письмових поясненнях відповідача, підтримані представниками в судовому засіданні під час перевірки було досліджено вартість квитка по рейсу Львів – Бориспіль – Львів в касі підприємства, вартість квитка по агентських угодах та фактичну собівартість квитка, та що в ході проведення перевірки враховувались витрати понесені перевізником по паливу та витрати понесені в аеропорту Бориспіль, оскільки такі враховувались у вартості квитка згідно тарифів, затверджених Позивачем (перелік витрат, які включаються у вартість квитка зазначені в Акті перевірки(ар.15)).
Проте з такими твердженнями суд не погоджується виходячи з аналізу відомостей, зазначених в Таблиці №3.1.7 Акта перевірки (ар.36-37) в якій перевіряючі співставили вартість одного квитка без ПДВ у доларах США у блоці по Угоді № №33-039 між ДАП та Аеросвітом від 19.02.2004 року (31,67 доларів США без ПДВ - 38 доларів США з ПДВ, що передбачено Угодою) та вартість квитка без ПДВ у доларах США згідно опублікованого тарифу (67 доларів США). У вищезгаданій таблиці перевіряючими у вартість квитка по Угоді не врахована паливна такса (12 чи 15 доларів США відповідно до періоду) та не зазначено витрати по аеропортах Львів та Бориспіль. Окрім того, як вбачається з акта перевірки при аналізі Додатків №2.5 та 2.6 до Угоди № №33-039 перевіряючими не зазначено той факт, що в цих Додатках сторони обумовили про повернення Перевізником Фактичному перевізнику паливну таксу та аеропортові такси і збори.
Посилання відповідача на те, що при визначенні звичайної ціни ним враховувались затверджені генеральним директором ДАП «Львівські авіалінії» тарифи на перевезення пасажирів економ-класу лінії Львів – Бориспіль – Львів в розрізі елементів затрат не може братись судом до уваги, оскільки пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 встановлює вимогу про визначення звичайної ціни для ідентичних товарів (послуг) у співставних умовах.
Наявні в матеріалах справи Угода № 33-039 від 19.02.2004 року про спільне використання кодів (код-шерінг) та Додатки до неї, а також роз’яснення, надані Державною авіаційною адміністрацією листом за №1.18-4266 від 26.05.2009 року та за №1.18-1719 від 02.03.2010 року, вказують на те, що продаж місць на авіаперевезення по угодах код-шерінгу та в касах авіапідприємства не можуть вважатись співставними умовами.
Окрім того у вищезгаданих листах Державної авіаційної адміністрацієї вказано, що Договір код-шерінгу є вигідним для компаній у тому разі, якщо жодна з них не може забезпечити комерційно вигідну завантаженість повітряного судна, зменшення витрат (застосування літака однієї авіакомпанії) та збільшення доходів авіакомпанії. Тому при заключені таких договорів застосовуються спеціальні тарифи, які погоджуються сторонами і являються спеціальними тарифами. Порівняння цих тарифів з тими, що містяться в системі бронювання є некоректним.
Працівники ДПІ в Акті перевірки (ар.9) вказали, що збитковість підприємства пояснюється застарілою матеріальною базою (зокрема повітряні судна), яка потребує значних коштів на вказані утримання та підтримання у стані льотної придатності, при цьому знос основних засобів складає більше 90%. Значні збитки виникли за рахунок наступних основних витрат: заробітна плата та відрахування в пенсійний фонд, навігація, страхування повітряних суден, підвищення цін на авіаційне пальне та інші витрати основної діяльності. Зменшити ці потреби неможливо, оскільки необхідно підтримувати належний рівень авіаційної безпеки та безпеки перевезень пасажирів та вантажів. Основною причиною збитковості за 2007 рік є відсутність регулярних рейсів.
Суд приймає до уваги пояснення представників позивача щодо наявності розумних економічних причин укладення “код-шерінг” (Угода №53 між ДАП і ТзОВ “Міст-Тур” від 12.-2.2006 року; Угода №54 між ДАП і Фірмою “MONOS S.R.L. від 24.02.2006 року; Угода №33-039 між ДАП та Аеросвітом від 19.02.2004 року) та дії цих договорів: продажу блоку місць за цінами, нижчими за ціну затверджену на міжнародні рейси Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації та на внутрішні рейси затверджені наказами по ДАП та приходить до переконання, що укладення таких Угод було виправданим оскільки ДАП мав намір одержати економічний ефект у результаті діяльності у сфері надання послуг з авіаперевезення.
На вимогу суду щодо обгрунтованості визначення звичайних цін при реалізації блоку місць за період, що був предметом податкової перевірки щодо використання інформації про укладені договори з іншими підприємствами з ідентичними послугами у співставних умовах за цей же період з дотриманням вимог щодо ідентичності(однорідності) послуг та щодо співставності умов, вивчення інформації про стан ринкових цін на цей вид послуг, що відповідає вимогам Закону №334, ДПІ надано не було.
Згідно «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов’язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.
Суд з врахуванням вимог вищезгаданого Наказу приходить до переконання, що ДПІ протиправно включило 46 459,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій в сумі 23 229,50 грн. у повідомлення - рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833, оскільки, таке прийнято на підставі Акта перевірки №71/23-2/01130644 від 18.07.2008р. в якому, зокрема, в Розділі 3.1.5 Податок на додану вартість не описано порушень, які спричинили завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липнеь 2006 року в сумі 46 459,00 грн.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати висновки органу державної податкової служби з визначення звичайної ціни місць на авіаперевезення по маршруту Львів – Бориспіль – Львів, реалізованих позивачем ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” по Угоді № 33-039 від 19.02.2004 року про спільне використання кодів (код-шерінг) такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Оскільки податковим органом не доведено факт продажу квитків за цінами, нижчими за звичайні, а тому суд приходить до висновку, що у даному випадку звичайною вважається ціна вказана в договорі “код-шерінг”, яка і відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Суд вважає, що відповідач не довів в ході судового розгляду правомірність свого твердження про заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 46 326,00 грн. та завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню, у розмірі 433 310,00 грн., оскільки, частково порушенння в Акті перевірки не зафіксовані, що є неприпустимим, а інші порушення, що зазначені в Акті перевірки, відповідачем не були обґрунтовані, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування.
Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Усі сумніви щодо доведеності неправомірності господарської діяльності трактуються на користь позивача.
Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обов’язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Суд вважає, що посадові особи ДПІ у акті перевірки та представники ДПІ в судовому засіданні не навели будь-яких доказів та обґрунтувань правомірності прийнятих ДПІ рішень, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 Закону №2181.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного бюджету України на користь Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 52, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” 3,40 грн. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30.03.2010 року.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-6159/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини постанови)
22 березня 2010 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представників позивача Кузана Р.І., Андрієвської Н.Л., Назарова Ю.А., представників відповідача Борівець І.Б., Мазана О.І., Гладій О.Б., Залуської Т.М., Нецко О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” до Державної податкової інспекції в м.Львові про визнання нечинними в повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832 , -
ВСТАНОВИВ:
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 30.03.2010 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 52, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року №000382301/0/13833 та №000392301/0/13832.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” 3,40 грн. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.