ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2010 року Справа № 2а-22867/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.
при секретарі судового засідання Юрченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Луганської області по справі № 10/695н від 14.06.2006 року за позовом Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
21 травня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду з Господарського суду Луганської області за підсудністю надійшла адміністративна справа за позовом Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним для розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Луганської області по справі № 10/695н від 14.06.2006 року за позовом Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволені заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 листопада 2005 року Міське комунальне підприємство «Теплозабезпечення» звернулося до Господарського суду Луганської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому позивач просив суд частково скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002580860/1 від 30.08.2005 року.
Постановою Господарського суду Луганської області від 14.06.2006 року по справі № 10/695н за позовом Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 0002580860/1 від 30.08.2005 року в частині нарахування зобов’язань з податку на прибуток в сумі 4 015 893,32 грн., в тому числі: основний платіж – 2 237 721,98 грн., фінансові санкції – 1 636 060,76 грн., стягнуто на користь позивача державне мито в сумі 3,40 грн.
15.05.2009 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Луганської області по справі № 10/695н від 14.06.2006 року за позовом Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду України від 17.03.2009 року по справі № 8/667н-ад скаргу від 10.01.2009 року № 419/10/10-013 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську за винятковими обставинами задоволено, ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року та постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року – скасовано.
Згідно ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
Судом встановлено, що постановою Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року відмовлено у задоволенні позовних вимог по справі № 8/667 н-ад за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Луганської міської ради, треті особи – МКП «Теплозабезпечення», ЛМКП «Теплокомуненерго», МКП «Міськводоканал», МКП «Луганськ-житло», МКП «Благоустрій Жовтневого району», МКП «Жилсервіс», МКП «Жилкомфорт» про визнання протиправними та скасування п. 4 рішення сесії Луганської міської ради від 14.09.2004 року № 23/4, п.п. 6, 7 рішення сесії Луганської міської ради від 27.09.2004 року № 36/6.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року апеляційне подання прокурора м. Луганська на постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року у справі № 8/667н-ад залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року залишено без змін постанову Госпоадсрького суду Луганської області від 10.01.2006 року та ухвалу
Судом встановлено, що постанова Господарського суду Луганської області по справі №10/695н від 14.06.2006 року прийнята судом ґрунтуючись на набранні законної сили постановою Господарського суду Луганської області по справі № 8/667н-ад.
Однак, постановою Верховного Суду України від 17.03.2009 року задоволено скаргу Спеціальної держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, ухвалу Вищого адміністративного суду від 21.08.2007 року, ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року та постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року – скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У даній постанові суд зазначив, що встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які б передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.
Крім того, судом встановлено, що 16.02.2010 року Конституційним Судом України винесено рішення у справі № 5-рп/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія Аванте» щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року у справі № 5-рп/2010 в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІ та ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у системному зв’язку з положенням статей 5, 7, 8, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.
Статтею 150 Конституції України встановлено, що рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Як вбачається з матеріалів справи, Міське комунальне підприємство «Теплозабезпечення», заявляючи в податковій декларації за 4 квартал 2004 року пільгу з податку на прибуток, керувалося п. 4 рішення Луганської міської ради від 14.09.2004 року № 23/4, згідно якого з 01 жовтня 2004 року до кінця 2004 року встановлено додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, звільнивши від його сплати у розмірі 100 відсотків Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» та Міське комунальне підприємство «Теплозабезпечення».
Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську при визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток спірним податковим податковим-повідомленням рішенням № 0002580860/1 від 30.08.2005 року виходила з того, що Луганською міською радою були допущені порушення податкового законодавства при встановленні своїм рішенням податкової пільги.
Постановою Верховного Суду України від 17.03.2009 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду від 21.08.2007 року, ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року та постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року. Верховним Судом України у вказаній постанові зазначено, що встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які б передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 16.02.2010 року встановлено, що Верховна Рада Автономної республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Оскільки Конституцією України передбачено, що тлумачення законів України дає Конституційний Суд України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги відповідача по справі стосовно скасування постанови Господарського суду Луганської області по справі № 10/695н від 14.06.2006 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позову Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» у частині скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 0002580860/1 від 30.08.2005 року в частині нарахування зобов’язань з податку на прибуток в сумі 4 015 893,32 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 158-163, 245, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування постанови Господарського суду Луганської області по справі № 10/695н від 14.06.2006 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позову Міського комунального підприємства «Теплозабезпечення» у частині скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 0002580860/1 від 30.08.2005 року в частині нарахування зобов’язань з податку на прибуток в сумі 4 015 893,32 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2010 року.
СУДДЯ Т.С. УШАКОВ