РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/4050/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/1376/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Бондаренко Н.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року, ухвалене в складі судді Ковальова І.М. у справі № 569/4050/16-ц,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що 11 лютого 2009 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказував, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Вказував, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором або в межах встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконувала. Станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість у сумі 35 116,27 грн, яка складається з: 5 750,67 грн – заборгованість за тілом кредиту; 24 605,30 грн – заборгованість за процентами; 2 850,00 грн – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн - штраф (фіксована частина),1 600,30 грн штраф (процентна складова). Оскільки відповідач добровільно не виконала зобов`язання, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 борг у сумі 35 116,27 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відмовляючи у повному обсязі у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами цього позову, про застосування якого просив відповідач, поважних причин пропуску такого строку не вказано, тому відповідно до статей 256, 257, 267 ЦК України є підстави для відмови в позові за спливом позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “Приватбанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на помилковість висновків суду щодо пропуску строку позовної давності.

Скаржник вказує, що строк позовної давності, наслідки якого застосовано судом, 26 вересня 2013 року відповідач перервав вчиненою дією, а саме: частковою сплатою кредиту у сумі 150,00 грн.

У запереченнях ОСОБА_1 просить у задоволені апеляційної скарги банку відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без зміни.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 11 лютого 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого їй надано кредит у сумі 10 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається із заяви позичальника, Тарифів надання кредиту, Умов та Правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою. Заява містить відомості, що відповідач ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, з якими він погодився.

Відповідач не виконувала належним чином зобов`язання по поверненню коштів.

Станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість у сумі 35 116,27 грн, яка складається з: 5 750,67 грн – заборгованість за тілом кредиту; 24 605,30 грн –заборгованість за процентами; 2 850,00 грн – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 600,30 грн штраф (процентна складова).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

На обгрунтування позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також неустойки (пеня, штраф) за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, банк посилався на тарифи надання кредиту, Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, в яких визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, в тому числі штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови.

Перевірячи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг, з якими був ознайомлений позичальник.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку та, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

Надані банком Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами.

Зважаючи на наведене відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок зміни процентної ставки та можливість нарахування банком комісії, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Таким чином, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені та комісії у розмірі 2850 грн., є необгрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції помилково застосував до зазначених вимог позовну давність.

Окрім того, не можна вважати обгрунтованими вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 24605,30 грн, оскільки під час дії кредитного договору процентна ставка змінювалась на підставі Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, які не можна вважати частиною кредитного договору. Зазначене, в свою чергу впливає на розмір штрафу, частина якого нараховується у процентному відношенні до загального розміру заборгованості за кредитним договором. Заборгованність повинна була нараховуватись виключно по сумі основної заборгованості за кредитом, без урахувань пені, комісії, штрафу та зміненого розміру відсоткової ставки.

Разом з цим, з наданої позивачем довідки вбачається, що ОСОБА_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" отримала картки № НОМЕР_1 від 29.01.2009 року з терміном дії 01.2013 року та № 5211537322695342 від 10.07.2012 року термін дії 05.2016 року (а.с.96).

Вказана довідка, в якості доказу судом оцінюється критично, оскільки матеріали справи не містять даних щодо укладеного з відповідачем договору від 29.01.2009 року. Предметом розгляду у даній справі є заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н від 11.02.2009 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії картки, яка видавалася відповідачу на підставі укладеного кредитного договору б/н від 11.02.2009 року, минув 09/10. (а.с.8)

Крім того, будь-яких належних та достатніх доказів отримання відповідачем нової кредитної картки № 5211537322695342 від 10.07.2012 року в межах кредитного договору від 11.02.2009 року, в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд відхиляє, надані позивачем у судове засідання, докази отримання відповідачем картки № НОМЕР_2 від 10.07.2012 року, а саме скрін-шоти із програмного комплексу АТ КБ "Приватбанк" з фото ОСОБА_1 із кредитною карткою, оскільки номер картки не проглядається і його не можна ідентифікувати.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведенність позивачем того, що відповідачем або уповноваженою на це особою за його згодою 26.09.2013 року було сплачено 150 грн. на карту № 5211537322695342 від 10.07.2012 року. Судом таких доказів також не здобуто.

З огляду на викладені вище обставини та умови кредитування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останнє внесення грошових коштів на погашення своїх зобов`язань було здійснено відповідачем у березні 2009 року, а тому, звернувшись до суду 31 березня 2016 року, тобто через сім років банк пропустив загальну позовну давність, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України з врахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог з інших правових підстав.

Судові витрати за перегляд справи судом апеляційної інстанції віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року скасувати.

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2019 року.

Головуючий :

Судді :