УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 березня 2010 року Справа № 2а-2793/10/1370
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравчук В.М., розглянувши матеріали позовної заяви Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
в с т а н о в и в :
29.03.2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
З позовної заяви вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 38 644,97 грн. Рішення суду набрало законної сили 20.09.2009 р. Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на підставі виконавчого листа від 10.09.2009 р. відкрито виконавче провадження. Боржнику надано строк добровільного виконання рішення суду. На даний час ОСОБА_1 борг не сплачено, підстав для невиконання рішення суду ним представлено.
При зверненні до суду з вимогою тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, а саме до виконання боржником своїх зобов‘язань, позивач керується ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в‘їзду в Україну громадян України» та ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу», п.4 ч.1 ст.17 КАС України.
Відповідно до п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В розумінні цієї статті суб'єкт владних повноважень може бути позивачем, якщо він звертається до суду з адміністративним позовом на виконання своїх (або делегованих) повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік повноважень органів Державної виконавчої служби - державних виконавців відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV.
Згідно статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державні виконавці зобов'язані вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. У ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
При вжитті заходів примусового виконання рішень державні виконавці мають право, зокрема:
- на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
- звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Закон України «Про порядок виїзду і в‘їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в‘їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв‘язання спорів у цій сфері.
Згідно з ст. 6 Закон України «Про порядок виїзду і в‘їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Норми, на які покликається позивач в обґрунтування своїх вимог (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в‘їзду в Україну громадян України»), не передбачають право державного виконавця на звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Водночас, відповідно до ч.1 п.4 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Відтак, лише у тому випадку, коли суб’єкт владних повноважень звернувся до суду у випадку, встановленому законом, адміністративний суд має компетенцію розглянути спір.
Однак з наведених норм чинного законодавства не вбачається права органів державної виконавчої служби звертатися до суду із позовами про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом України «Про порядок виїзду і в‘їзду в Україну громадян України» не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду. Суд враховує правову позицію викладену в ухвалі від 18.11.2009 р. Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено повноваження та спосіб (порядок) дій державних виконавців органів державної виконавчої служби на випадок, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, ухиляється від його виконання. Цей порядок не передбачає права державних виконавців органів державної виконавчої служби звертатися до суду з вимогою про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз’яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав), щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст. 7, 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –
у х в а л и в:
У відкритті провадження у справі за позовом Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження ухвали спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.М.Кравчук