26.12.19

22-ц/812/2195/19

Провадження №22-ц/812/2195/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2019 року м. Миколаїв

справа № 470/661/19

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» (далі - ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ») про стягнення безпідставно збережених коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 07 листопада 2019 року під головуванням судді Черенкової Н.П. у приміщенні цього суду, повний текст ухвали складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позивач зазначав, що з 18 травня 1996 року є власником земельної ділянки, розміром 0,08 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці знаходиться нежила будівля - автозаправочна станція, яка належить на праві приватної власності відповідачу.

Посилаючись на те, що відповідач не сплачує кошти за користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» на його користь безпідставно збережені кошти за період з вересня 2003 року по грудень 2018 року в розмірі 159 873 грн. 04 коп.

Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року справа за позовом ОСОБА_1 передана до Центрального районного суду м. Миколаєва на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2019 року справа за позовом ОСОБА_1 передано до Березнегуватського районного суду Миколаївської області на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Центрального районного суду м. Миколаєва.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі порушує статтю 32 ЦПК України, оскільки не бажає приймати справу до провадження та створює між судами спір про підсудність.

За положеннями ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи за підсудністю розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на нижчевикладене.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що звертаючись з позовом саме до Березнегуватського районного суду Миколаївської області він виходив з місцезнаходження нерухомого майна, з приводу якого виникли спірні правовідносини, і вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Постановляючи 06 вересня 2019 року ухвалу про передачу справи на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України, Березнегуватський районний суд Миколаївської області виходив з того, що місцем знаходження відповідача є адреса, що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Центрального районного суду м. Миколаєва, а тому згідно положень ч. 2 ст. 27 вона підсудна саме цьому суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу до Березнегуватського районного суду Миколаївської області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , Центральний районний суд м. Миколаєва виходив з того, що земельна ділянка, з приводу якої між сторонами виник спір, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Березнегуватського районного суду Миколаївської області, а тому зважаючи на положення ч.1 ст.30 ЦПК України на вказані правовідносини розповсюджується виключна підсудність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За приписами цивільного процесуального закону при конкуренції виключної підсудності з іншими видами територіальної підсудності перевага завжди надається виключній підсудності.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір, може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Оскільки між сторонами виник спір з приводу користування нерухомим майном, а саме- стягнення коштів за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то Центральний районний суд м. Миколаєва в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку, що справа підсудна саме Березнегуватському районному суду Миколаївської області.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 1 ст. 30 ЦПК про виключну підсудність справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Березнегуватського районного суду Миколаївської області, а тому не можна вважати Центральний районний суд м. Миколаєва судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До того ж згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України наслідком прийняття судом рішення, яким закінчено розгляд справи, з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є його скасування з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю,

За такого, доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 32 ЦПК України не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий В.В Коломієць

Судді Н.О. Шаманська

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 26 грудня 2019 року