ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" липня 2007 р.                                                                                Справа №  14/265

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Марач В.В. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Катеринчика А.І.

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд"   

до відповідача  Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція

про   визнання нечинним податкове повідомлення-рішення № 0012341740/0 від 06 червня 2007 року

від позивача    –Чучалін В.І. (довіреність у справі);

від відповідача–Литвинчук Т.В., Аврамишина Г.О. (довіреність у справі).

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз’яснені.

СУТЬ СПОРУ:  Товариство з обмеженою відповідальністю “Клесівський кар’єр нерудних копалин “Технобуд” (надалі – Позивач) звернулося в господарський суд з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0012341740/0 від 6 червня 2007 року.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що згідно статті 2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та іншіх самоходних машин і механізмів” автомашини "БелАЗ” не є об’єктом оподаткування податком з власників транспортних засобів, оскількі вони є технологічним транспортом і не використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування. Також Позивач зазначає, що згідно  ст.313 Митного кодексу України  митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов”язковими для підприємств і громадян. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України” від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ. Вирішальним фактором при віднесені транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТЗЕД, є технічні умови, галузь застосування й призначення, визначені заводом-виробником при виготовлені конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації. Позивач вважає, що ці автомашини слід відносити до коду 87.09 Гармонізованої системи опису та кодуванню товарів.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у запереченях на позовну заяву вказує на те, що відповідно до  статті 2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та іншіх самоходних машин і механізмів” визначено, що об’єктом оподаткування є автомобілі вантажні код за УКТЗЕД 87.04. Належні позивачу автомобілі відносяться до даного коду згідно Закону України “Про Митний тариф України” і у відповідності до  статті 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та іншіх самоходних машин і механізмів” є об’єктом оподаткування. Однак, податок з власників транспортних засобів Позивач не сплатив, тому Відповідач вважає, що оспорюваєме податкове повідомлення-рішення № 0012341740/0 від 6 червня 2007 року прийняте обгрунтовано. В задоволені позову просить відмовити.

Крім того відповідач подав суду клопотання в якому просить зупинити провадження у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України пов"язаної з нею справи №12/39 в касаційному порядку за поданою ним касаційною скаргою. Подане клопотання відповідач обгрунтовує тим, що по справі №12/39 вирішується аналогічний спір.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню з огляду на те, що п.3 ч.1 ст.156 КА України встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовими рішеннями в іншій справі. Однак суд зазначає, що  рішення у справі №12/39 набрало законної сили, а відтак подання відповідачем касаційної скарги не першкоджає розгляду справи №14/265.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються  їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Судом встановлено, що Відповідачем була проведена планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Клесівський кар’єр нерудних копалин “Технобуд” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2006 рік. По результатам перевірки був  складений акт № 8/23/32404265  від 16 лютого 2007 року. На підставі складеного акту перевірки, було прийнято оспорюваєме податкове повідомлення-рішення №  0012341740/0 від 06 червня 2007 року про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) за порушення вимог ст.2, ч.2 ст.5, ст.6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, якими було донараховано 98957 грн. основного платежу і 49819 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем порушено вимоги статті 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, зокрема несплачено податок з власників транспортних засобів за  автомашини БелАЗ, які відносяться до товарної позиції 870410 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності згідно додатку до Закону України “Про митний тариф України” як автомобілі вантажні, а саме самоскиди, а тому є об’єктом оподаткування.

Дослідженими судом доказами встановлено, що такі висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству про оподаткування.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами і мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об’єктами оподаткування.

Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” обумовлено, що податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону фізична або юридична особа визначається платником податку за умови, що така особа є власником зареєстрованого в Україні транспортного засобу, визначеного як об’єкт оподаткування статтею 2 цього ж Закону.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” визначено транспортні засоби, що не є об’єктами оподаткування, до яких, зокрема, відносяться транспортні засоби вантажні, самохідні, які використовуються на заводах, складах, у портах і аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані – під кодом 8709. За Гармонізованою системою опису та кодування товарів до таких транспортних засобів (код 8709) належать транспортувальники вантажні, самохідні не обладнані підйомними та навантажувальними пристроями, що використовуються на заводах, складах, у портах і аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, тягачі, які використовуються на залізничних платформах.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ автомашини “БелАЗ” не проходять державну реєстрацію та облік транспорту, який експлуатується на шляхах загального користування. Реєстрація даного технологічного транспорту здійснена Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Підприємство здійснює облік транспорту як основних фондів.

За таких обставин твердження Відповідача про те, що зазначені транспортні засоби є об’єктом оподаткування помилкове.

Відповідно до коду 8709 з врахуванням технічної характеристики, відносяться транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в  аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, тягачі, які використовуються на залізничних платформах, їх частини.

Твердження Відповідача про те, що автомобілі марки БелАЗ” повинні кваліфікуватися під кодом 8704 Гармонізованої системи опису та кодування товарів (автомобілі вантажні) є непереконливим, оскількі автомобілі “БелАЗ” є технологічними транспортними засобами – кар”єрними самоскидами, що використовуються на заводах для перевезення вантажів на короткі відстані, не придатні для використання на дорогах загального користування.            

Наведене свідчить про те, що спірні транспортні засоби відносяться до товарної позиції 8709, а тому не є об’єктом оподаткування.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України відповідач належними та допустимими доказами не довів, що автомашини, зазначені в акті перевірки відносяться до коду 870410 УКТЗЕДУ.     

Керуючись    ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160,  163   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1.  Позов задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції  № 0012341740/0 від 6 червня 2007 року визнати нечинним.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Клесівський кар’єр нерудних копалин “Технобуд” 34550, Рівненська область, Сарненський район, смт.Клесів, вул.Промислова,13, п/р № 2600400170224 в АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983, код ЄДРПОУ: 32404265, судові витрати в розмірі 3 (три) грн.40 коп.

4.  Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

     Суддя                                                           Марач В.В.

Постанова підписана  "09" липня 2007 р.