справа №2-100/10                                                                                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 року                              м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі - головуючої судді Линник О.С., секретаря судового засідання Долі Н.В., у присутності позивача ОСОБА_1,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1  до Менської виправної колонії № 91 про відшкодування моральної шкоди за незаконне накладення дисциплінарних стягнень,

В С Т А Н О В И В :

24.01.2007 р. до Тростянецького районного суду із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди звернувся ОСОБА_1 до Менської ВК 91. Свої вимоги мотивував тим, що під час відбування покарання у Менській ВК 91 він був незаконно утримуваний із 17.02.2004 р. по 08.02.2005 р. у одиночній камері ДПК, внаслідок чого йому було спричинено моральну шкоду, крім того, тримання його на дільниці посиленого контролю призвело до того, що йому було відмовлено у застосуванні пільг, передбачених ст. 100-101 КВК України та 1 раз відмовлено у застосуванні пільги, передбаченої ст. 82 КК України, просив стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 60800 грн.

В подальшому, 25 червня 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із доповненням до позовної заяви до відповідача Менської виправної колонії № 91 про відшкодування моральної шкоди за незаконне накладення дисциплінарних стягнень у розмірі 20000 грн.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 до Менської ВК 91 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60800 грн. ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області 20 жовтня 2009 р. закрите провадження, оскільки є судове рішення, а саме постанова Конотопського міськрайонного суду від 22.11.2006 р., яка набрала законної сили щодо вирішення спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Свої доповнені 25.06.2007 р. позовні вимоги  про відшкодування моральної шкоди за незаконне накладення дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 мотивував тим, що адміністрацією МВК 91 незаконно 03.08.2003р., 18.10.2003 р., 02.12.2003 р. на позивача було накладено дисциплінарні стягнення, які за протестом прокурора Менського району визнані незаконними і скасовані. Незаконним накладенням стягнень позивачеві було заподіяно моральну шкоду, так як адміністрацією вказаної установи постійно зазначалося про їх застосування до позивача  у документах на його помилування у 2003 – 2005 роках, а також у характеристиках на застосування до нього пільг, передбачених  ст. 100, 101 КВК України та ст. 82 КК України у березні, вересні 2004 року, у березні і квітні 2005 р. Позивач вважає, що такими діями адміністрації йому заподіяно моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

У судовому засіданні позивач показав, що під час його перебування у Менській ВК 91 до нього були незаконно застосовані адміністрацією установи дисциплінарні стягнення, а саме 03.08.2003 р. та 18.10.2003 р. у виді догани, та 02.12.2003 р. – позбавлення права на отримання чергової посилки, передачі та придбання продуктів харчування. За його зверненням до прокуратури прокурором Менського району 06.06.2005 р. був винесений протест на начальника установи про скасування незаконно накладених дисциплінарних стягнень. Однак, внаслідок накладених стягнень, адміністрацію відповідача постійно зазначалися про ці стягнення у характеристиках, на підставі чого був зроблений висновок, що позивач не став на шлях виправлення, і це в результаті позбавило його можливості отримати передбачені законом пільги, а саме застосування до нього ст.ст. 100 та 101 КВК України, ст. 82 КК України, а також акту помилування, за поданнями, направленими до Президента України. Те, що його було позбавлено права отримати посилку, передачу – він також морально страждав, так як харчування в установі, де він утримувався було недостатнім. Позивач вважає, що за кожне незастосування до нього пільги він отримував моральні страждання, які оцінює у розмірі 4000 грн., та за незастосування до нього акту помилування – також у розмірі 4000 грн., а всього просить стягнути із відповідача 20000 грн.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак про причини повторної  неявки не повідомив, клопотання про перенесення судового розгляду не надав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Із поданого представником 24.07.2008 р. заперечення у справі вбачається, що відповідач не визнавав позовних вимог ОСОБА_1, просив йому відмовити у його позові.

Судом були встановлені такі факти та відповідні їм обставини.

Як вбачається із матеріалів особової справи ОСОБА_1 03 серпня 2003р. та 18.10.2003р. йому були оголошені догани, 02.12.2003р. він був позбавлений права на отримання чергової посилки передачі та придбання продуктів харчування строком на 1 місяць (особ. справа т.2 а.с.43-45, 56-58, 73-76).

06.06.2005р. прокурором Менського району Чернігівської області винесений протест №37 на постанову начальника Менської ВК №91 від 02.12.03 р. про накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 та рапорти начальника відділення від 03.08.03 р. та 18.10.03 р. про накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 правами начальника відділення, який містить вимогу про скасування зазначених дисциплінарних стягнень (особ.справа т.3, а.с.10, 56).

Із оглянутих у судовому засіданні характеристик на ОСОБА_1, які знаходяться у матеріалах особової справи, що затверджені начальником колонії від 05.02.2004 р., від 03.03.2005 р. від 01.04.05р, 10.05.05 р. (особ.справа а.с.118 т.2, а.с.56, 101, 164-165 т.3) вбачається, що у змісті характеристик мається інформація про накладення на ОСОБА_1 трьох дисциплінарних стягнень.

Характеристика на ОСОБА_1, затверджена начальником колонії 22.06.05 р. (а.с.78 т.4 особової справи) містить інформацію, що три дисциплінарних стягнення зняті за рішенням прокурора Менського району.

Як вбачається із виписок з протоколу засідання комісії Менської ВК 91 по представленню засуджених до умовно-дострокового звільнення і переведенню на колонію-поселення № 4 від 27.02.2004 р., №14 від 02.09.2004 р., №6 від 03.03.2005 р., №15 від 22.06.2005 р., відносно ОСОБА_1 комісія постановила, що він не твердо став на шлях виправлення і не заслуговує примінення ст.ст. 100, 101 КВК України, а за протоколом № 10 від 01.04.2005 р. – ОСОБА_1 не твердо став на шлях виправлення і не заслуговує примінення ст. 82 КК України (особ.справа а.с. 117, 166 т.2, 55 т.3, 77 т.4).

10.05.2005 р. складена анкета-клопотання про помилування ОСОБА_1, яка направлялась до Служби з питань помилування  при Президенті України, у якій зазначені протоколи комісії МВК 91, якими відмовлено ОСОБА_1 у застосування до нього ст.ст. 100, 101 КВК України та ст. 82 КК України (а.с.166-163 т.3 особової справи).

Таким чином, у судовому засіданні доказами встановлено, що на ОСОБА_1 були незаконно накладені дисциплінарні стягнення.

Однак, позивач не довів суду те, що до нього не були застосовані пільги, передбачені ст.ст. 100, 101 КВК України та ст. 82 КК України та не застосовано акт помилування виключно через наявність дисциплінарних стягнень.

Пояснення позивача з приводу того, що лише застосовані до нього стягнення впливали на висновок адміністрації про те, що він на шлях виправлення не став, суд вважає надуманими, такими, що не підтверджуються матеріалами особової справи.  

У характеристиці на засудженого відображається його поведінка  за весь період відбування покарання, ставлення до праці, участь у виховних заходах, реалізації програми диференційованого виховного впливу, соціально корисна активність, ставлення до вчиненого злочину та відшкодування заподіяних збитків, соціальні зв’язки із рідними та близькими, а також інші відомості, які характеризують засудженого та мають значення для розгляду питання, як щодо застосування пільг так і для застосування акту помилування.

Таким чином, під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 пільг, передбачених ст.ст. 100, 101 КВК України та ст. 82 КК України враховувалась загальна сукупність характеризуючих даних про нього, у відповідності до чого і приймались рішення.

Крім того, із постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2006 р. вбачається, що ОСОБА_1 обгрунтовував свої моральні страждання тим, що не було застосовано до нього пільги, передбачені ст.ст. 100, 101 КВК України, ст. 82 КК України, через його утримання у одиночній камері, і то було єдиною підставою у відмові йому в застосуванні вказаних пільг.

Також суд звертає увагу на те, що про незаконність накладених стягнень на нього він дізнався, як він стверджує - 10.06.05 р., під час ознайомлення із протестом прокурора Менського району, однак до суду зі вказаним позовом звернувся лише 25.06.2007 р., більш ніж через два роки, що ставить під сумнів покази позивача про глибину його моральних страждань (а.с.74 т.1).

Отже, суд приходить до висновку, що підстави у обґрунтування моральної шкоди, зазначені позивачем є надуманими, не підтверджуються доказами та не відповідають фактичних обставинам справи, крім того, ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, у судовому засіданні позивач не надав беззаперечних доказів того, що у разі відсутності стягнень, до нього на протязі 2004 – 2005 р.р. могли бути застосовані пільги, передбачені  ст.ст. 100, 101 КВК України,  ст. 82 КК України чи застосований акт помилування.

Щодо показів ОСОБА_1 про неотримання ним на протязі шести місяців посилок і передач, то суд зазначає, що останнє стягнення на позивача було накладено строком на один місяць. Із матеріалів особової справи, на які посилався позивач, як на докази у підтвердження свого позову, не вбачається даних про кількість посилок, які не отримав позивач.

Таким чином, у суді не встановлений факт неотримання позивачем посилок через накладене стягнення, і тому негативний вплив на здоров’я та самопочуття ОСОБА_1 внаслідок відсутності додаткового харчування у зв’язку із неотриманням посилки, що також могло призвести до моральних страждань, позивачем не доведений.

Як нормами ВТК УРСР так і КВК України не передбачена відповідальність адміністрації установи виконання покарань за незаконне накладення дисциплінарних стягнень у виді відшкодування моральної шкоди особам, що утримуються у вказаних установах.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Як передбачено ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Однак, у судовому засіданні позивач не довів, що внаслідок незаконного накладення стягнень були порушені права ОСОБА_1 на застосування до нього акту помилування, чи зміну умов тримання в установі, або переведення його до установи нижчого рівня безпеки, відповідно до ст.ст. 100, 101 КВК України, чи заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким, відповідно ст. 82 КК України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так як при подачі позову ОСОБА_1 не сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, та він не звільнявся судом від оплати судових витрат, то, відповідно до ст.ст.79,81 ЦПК України, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”,  Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.05 р. із позивача підлягають стягненню у доход держави судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 80,  209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1  до Менської виправної колонії № 91 про відшкодування моральної шкоди за незаконне накладення дисциплінарних стягнень відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 у доход держави судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя