КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2828/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС України про визнання незаконним та скасування рішення,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Іванова О.В., звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 28.10.2019 року про коригування митної вартості товарів №UА901020/2019/000298/2.

Позов мотивовано тим, що з25.10.2019 року по митній декларації № UA901020/2019/001917 заявив Кіровоградській митниці ДФС (далі за текстом - Відповідач) до митного оформлення в режимі імпорту легковий автомобіль марки OPEL модель INSIGNIA SPORTS TOURER SW, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , вказавши його миту вартість за основним основним методом, вартість придбаного у Німеччині автомобіля складала 5900 Євро. Однак відповідачем 28.10.2019 року винесене рішення про коригування митної вартості №UA901020/2019/000298/2 (додаток №1), яким митну вартість автомобіля скориговано та визначено у розмірі 6700 Євро на підставі ст.60 МКУ, тобто, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3 метод визначення митної вартості). Позивачем на підтвердження заявленої вартості автомобіля до митної декларації долучені докази вартості автомобіля, а саме: договору купівлі - продажу уживаного транспортного засобу від 15.10.2019 року, квитанцію від 15.10.2019, в якій зазначена сума оплати за автомобіль в розмірі 5900 Євро та митну декларацію країни відправлення (Німеччина) від 16.10.2019 №MRN19DE553015752613E1 (додаток 4), в графі 22 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 5900 Євро. Проте незважаючи на наявні документи та всупереч ч.1 ст.368 МКУ, у відповідності до ч.4 ст.368 МКУ Кіровоградська митниця протиправно застосувала метод визначення митної вартості на підставі ціни на подібні (аналогічні) товари, який регламентовано ст.60 МКУ.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року відкрито провадження у справі № 340/2828/19 та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості ввезеного позивачем автомобіля встановлено наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах та інформацією ПІК ЄАІС ДФС . Так згідно інформаційного електронного довідника SCHWACKA було встановлено, що відповідно до заявлених та встановлених техніко-комерційних характеристик, ринкова вартість транспортного засобу вища, ніж заявлена митра вартість позивачем. Зазначена інформація призвела до наявності сумнівів щодо заявленої митної вартості, а тому декларанту було повідомлення про необхідність надати митниці касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму). Враховуючи інформацію згідно ПІК ЄАІС ДФС та ненадання декларантом додаткових митних документів, у відповідності до статті 55 Митного кодексу України, враховуючи послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість придбаного позивачем товару визначено згідно зі статтею 60 Митного кодексу України на рівні 6700 євро. При визначенні митної вартості була використана інформація з митної декларації №UA206080/2019/402659 від 18.10.2019 року про подібний легковий автомобіль, який експортовано в Україну з країни ЄС (Німеччина). Доводячи законність спірного рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 р. відмовлено в задоволені клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та вдруге витребувано докази по справі (а.с.58).

Представник позивача - адвокат Іванов О.І. подав відповідь на відзив подав, в якому зазначив про те, що посилання в оскаржуваному Рішенні на митну декларацію №UA206080/2019/402659, яка була оформлена 18.10.2019 року, тобто, після дати ввезення автомобіля Позивача в Україну (17.10.2019 року) є порушенням вимог ч.1 ст.60 та ч.3 ст.62 Митного кодексу України (МКУ), якими визначено, що для цілей визначення митної вартості, використовуються митні вартості за час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну та не повинен перевищувати 90 - денного терміну перед датою такого ввезення. Також, розмитнений автомобіль за митною декларацією від 18.10.2019 року №UA206080/2019/402659 відмінний від ввезеного позивачем автомобіля, оскільки має дизельний двигун з турбонаддув, що позначено в абревіатурі його моделі - CDTI, в той час, як автомобіль позивача з дизельним двигуном без турбонаддуву із меншою потужністю - 88 кВт. Загально відомою є інформація, що моделі автомобілів, які мають двигун з турбонаддувом, потужніші від їх аналогічних моделей та дорожчі.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) за договором купівлі - продажу уживаного транспортного засобу від 15.10.2019 року, придбав автомобіль легковий автомобіль марки OPEL модель INSIGNIA SPORTS TOURER SW, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 (а.с.15), за який сплатив згідно квитанцію від 15.10.2019 5900 Євро (а.с.16).

Для митного оформлення вказаного автомобіля в режимі імпорту до Кіровоградської митниці ДФС України (надалі відповідач) 25.10.2019 року подано митну декларацію № UA901020/2019/001917, у якій декларантом визначено митну вартість товару (код товару 87033290) за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 5900 євро. (а.с. 40).

Позивачем на підтвердження достовірність заявленої фактурної вартості автомобіля у розмірі 5900 Євро додано до митної декларації договір купівлі - продажу уживаного транспортного засобу від 15.10.2019 року, квитанцію від 15.10.2019, в якій зазначена сума оплати за автомобіль в розмірі 5900 Євро та митну декларації країни відправлення (Німеччина) від 16.10.2019 №MRN19DE553015752613E1 (додаток 4), в графі 22 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 5900 Євро.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи наявну інформацію згідно ПІК Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (надалі ПІК ЄАІС) та відсутність додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, Кіровоградська митниця ДФС 28.10.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА901020/2019/000298/2, яким митну вартість придбаного позивачем автомобіля скориговано на рівні 6700 Євро, із застосуванням другорядного методу: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (надалі оскаржуване рішення, а.с.38).

Отже правомірність оскаржуваного рішення є предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Позивач у позовній заяві стверджує про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів під час розмитнення автомобіля.

Відповідач наголошує на тому, що з огляду на наявні сумніви у реальній вартості автомобіля, ним були витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості автомобіля.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, позивачем до митного органу подані наявну у нього документи, якими підтверджено заявлену митну вартість автомобіля в розмірі 5900 євро (а.с.51-54).

Згідно інформаційного електронного довідника SCHWACKA було встановлено, що відповідно до заявлених та встановлених техніко-комерційних характеристик, ринкова вартість транспортного засобу вища, ніж заявлена митра вартість позивачем. Разом з відзивом представником відповідача надано витяг з інформаційного електронного довідника "Super SCHWACKE", данні з якого були взяті за основу при винесенні оскаржуваних рішень (а.с.49-50). Зазначена інформація призвела до наявності сумнівів щодо заявленої митної вартості, а тому декларанту було повідомлення про необхідність надати митниці касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму).

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень для витребування додаткових документів, оскільки відповідач зобов`язаний під час проведення розмитнення перевіряти відповідність заявленої митної вартості, навіть з використанням даних, наявних в інформаційному електронному довіднику SCHWACKA.

Оскаржуваним рішенням митна вартість автомобіля відповідачем визначена із застосуванням другорядного методу: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з посиланням на митну декларацію №UA206080/2019/402659, яка була оформлена 18.10.2019 року.

Позивач у відповіді на відзив зазначив про, що посилання в оскаржуваному рішенні на митну декларацію №UA206080/2019/402659, яка була оформлена 18.10.2019 року, тобто, після дати ввезення автомобіля позивача в Україну (17.10.2019 року), є порушенням вимог ч.1 ст.60 та ч.3 ст.62 Митного кодексу України (МКУ), якими визначено, що для цілей визначення митної вартості, використовуються митні вартості за час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну та не повинен перевищувати 90 - денного терміну перед датою такого ввезення.

Крім того, представник позивача зазначив про технічну відмінність автомобіля, який розмитнений за іншої митною декларацією, на яку посилався відповідача в оскаржуваному рішенні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Водночас, суд зазначає про те, що позивач під час розмитнення автомобіля надав усі можливі документи, які складені за договором купівлі-продажу автомобіля між позивачем та іншою фізичною особою, оскільки в об`єктивній дійсності угода між фізичними особами не підтверджується додатковими інвойсами, чеками чи квитанціями у разі готівкового розрахунку, оскільки мала місце угода без залучення банківських чи нотаріальних установ. Отже, надання додаткових документів, які були запропоновані надати позивача митницею, було неможливо здійснити, через відсутність таких взагалі.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що судом двічі була витребувана у відповідача інформація із електронної системи ПІК ЄАІС "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України". Дана інформація необхідна була для з`ясування навності цінової політики подібних автомобілів, проте вимоги ухвали суду виконані не були, пославшись на відсутність у посадових осіб відділу адміністрування митних платежів необхідного доступу до ПІК "Цінова інформація для формування судових доказів" (а.с.66).

Такі пояснення судом оцінені критично, з огляду на те, що відповідачем у справі є не посадова особа (у якої тимчасові відсутній доступ), а державний орган - Кіровоградська митниці ДФС.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування основного методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких наявна обґрунтована неможливість застосування основного методу.

В оскаржуваному рішення зазначено, що на підтвердження заявленої митної вартості, декларант додатково надав квитанцію від 15.10.2019 (в якій зазначена сума оплати за автомобіль в розмірі 5900 Євро); митну декларацію країни відправлення від 16.10.2019 (в графі 22 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 5900 Євро), витяги з Інтернет джерела mobile.de, які як на думку суду давали можливість відповідачу встановити реальну вартість автомобіля.

Як установлено судом, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення №UА901020/2019/000298/2 від 28.10.2019 року про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 60 МК України за другорядним методом, пославшись на митну декларацію №UA206080/2019/402659, яка була оформлена 18.10.2019 року.

До відзиву відповідач долучив копію митної декларації від 18.10.2019 року №UA206080/2019/402659, дослідження якої дає підстави для висновку, що автомобіль, який оформлений за цією декларацією, відмінний від ввезеного позивачем автомобіля.

Так, згідно опису гр.31 цієї митної декларації та копії рахунку від 14.10.2019 року №251-10, за цією митною декларацією здійснено митне оформлення автомобіля марки OPEL модель INSIGNIA 1.6 CDTI, 2015 року виготовлення з потужністю двигуна 100 кВт.. Таким чином, це автомобіль марки OPEL модель INSIGNIA з дизельним двигуном, який має турбонаддув, що позначено в абревіатурі його моделі - CDTI, в той час, як автомобіль позивача, по якому винесене оскаржуване рішення, з дизельним двигуном без турбонаддуву із меншою потужністю - 88 кВт. (а.с.45-47).

Загально відомою є інформація, що моделі автомобілів, які мають двигун з турбонаддувом, потужніші від їх аналогічних моделей та відповідно дорожчі. Таким чином, це є визначальним фактором, чому автомобіль позивача, придбаний за меншою ціною, ніж автомобіль, ввезений та оформлений по митній декларації від 18.10.2019 року №UA206080/2019/402659.

Крім того, іще однією та суттєвою підставою для визначення вартості автомобіля - це його технічний стан, який визначається за сукупністю чинників таких як пробіг автомобіля, візуальний стан салону автомобіля (сам салон автомобіля - шкіра чи її замінник, тканина) тощо. За долученою копією МД від 18.10.2019 р. не можливо встановити ці чинники, а відсутність витребуваних доказів із ПІК ЄАІС ставить робить неможливим співставити наявність інформації щодо інших розмитнених подібних автомобілів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про некоректність збільшення митної вартості придбаного позивачем автомобіля, оскільки розмитнені автомобілі є різними за технічними характеристиками, що суттєво впливає на вартість автомобіля.

Згідно частини 3 статті 62 МК України, у разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Таким чином, для цілей визначення митної вартості, МК України визначено, що час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, не повинен перевищувати 90 денного терміну перед датою ввезення оцінюваних товарів в Україну.

Представник позивача зазначає про неправомірність посилання відповідача на митну декларацію, яка була оформлена після дати ввезення автомобіля позивача в Україну, оскільки згідно відміток особистої номерної печатки митниці ввезення на акті митного огляду (а.с.20), позивач ввіз автомобіль 17.10.2019 року, а митна декларація №UA206080/2019/402659, на яку посилається відповідач, від 18.10.2019 року (а.с.45).

Суд відхиляє такі доводи представника позивача, з огляду на те, що дата розмитнення згідно штампа на митній декларації №UA206080/2019/402659 - 18.10.2019 р., а згідно штампу на МД UA901020/2019/001917, яка подана позивачем дата 25.10.2019 р., що є пізніше ніж 18.10.2019 р.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем до митного органу подано митну декларацію на вивіз автомобіля із країни відправника - Німеччини MRN19DE553015752613E1, в графі 24 якої вказано вартість автомобіля 5900 євро (а.с.52-53), тобто жодних неточностей чи суперечливостей надані позивачем документи щодо визначення митної вартості автомобіля не містять.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Як на думку суду, відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження декларантом документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними. Другорядний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-60 МК України.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА901020/2019/000298/2 від 28.10.2019 року обґрунтованим та мотивованим у контексті частини 2 статті 55 МК України. Доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованого товару та доводили законність відмови в митному оформленні товару за заявленим методом, відповідачем не надано.

Відповідачем у відзиві на позов зроблено посилання на судову практику щодо відмови у задоволенні позовних вимог у справах про визначення митної вартості автомобіля, водночас представник позивача також послався на позитивну судову практику з аналогічних питань.

Суд відхиляє такі посилання сторін, з огляду на те, що наведені судові рішення лише за суб`єктним та предметним складом схожі, проте підстави в усіх справах різні.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 345 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА901020/2019/000298/2 від 28.10.2019 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с. 3-4), які слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представником позивача у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги (а.с.26);

- копію акта №1 від 07.11.2019 р. наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 р. (а.с.21);

- копія квитанції до прибуткового касового ордера №33 від 07.11.2019 р. про сплату 4000 грн. (а.с.22).

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат пов`язаних с розглядом саме цієї справи.

Так, в акті №1 наданих послуг зазначено:

- 07.11.2019 р. - підготовка, направлення позовної заяви з відповідними клопотаннями та додатками - 2500 грн.,

- прийняття участі у судових засіданнях, підготовка та направлення відповіді на відзив, підготовка та направлення відзиву на апеляційній скаргу - 1500 грн.

Договір про надання правової допомоги від 04.11.2019 р. суду надано суду, в пункті 1.1 якого визначено предмет договору, а саме: здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта по оскарженню рішення Кіровоградської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA901020/2019/001917 від 28.10.2019 року (а.с.72-79).

Суд зазначає, що судові засідання у даній справі за участю сторін судом не проводились, а такий вид послуг як «підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу» станом на час розгляду справи в суді першої інстанції не вчинено.

Стосовно дотримання принципу співмірності здійснених витрат, суд зазначає наступне.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За своєю суттю дана справа віднесена до справ незначної складності (а.с.12 КАС України), а тому при вирішенні співмірності заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Враховуючи зазначене вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС України про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA901020/2019/001917 від 28.10.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39640963, 25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Лавандова (Тореза),27-б).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук