Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/22178/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/2165/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.,

з участю представника позивача Куриша В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У листопаді 2015 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначило, що 25 листопада 2005 року між ним і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/8711/84/10176, за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 25 000 доларів США на строк до 24 листопада 2025 року під 12,5% річних. ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів згідно встановленого графіка. За договором поруки №011/8711/84/10177 від 25 листопада 2005 року ОСОБА_3 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_2 обов`язків з повернення кредиту та сплати процентів. ОСОБА_2 не виконав узятих на себе зобов`язань, внаслідок чого банк вправі достроково стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 жовтня 2015 року складається з 20 186 доларів 55 центів США неповернутого кредиту та 1 873 доларів 50 центів США процентів.

За таких обставин АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 22 060 доларів 05 центів США заборгованості за кредитним договором, яка згідно курсу Національного банку України еквівалентна 481 300 грн 30 коп.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, третя особа - ОСОБА_3 , до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору №014/8711/84/10176 від 25 листопада 2005 року недійсним посилаючись на те, що цей правочин не відповідає вимогам закону та є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд першої інстанції ухвалою від 24 лютого 2016 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року первісний позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 440 424 грн 78 коп. неповернутого кредиту та 40 875 грн 52 коп. процентів, а всього - 481 300 грн 30 коп., і по 3 609 грн 75 коп. судового збору з кожного.

Суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з відповідачів як солідарних божників на користь банку підлягає стягненню вказана заборгованість.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону, який був чинним із 1 вересня 2005 року (далі - ЦПК України 2004 року).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів не доведено, внаслідок чого у відповідачів не виникло зобов`язання за кредитним договором, а розрахунок заборгованості є необґрунтованим. До того ж, суд не дослідив, чи вправі був позивач укладати кредитний договір в іноземній валюті, та розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час подання ОСОБА_2 апеляційної скарги, окремо від рішення суду могла бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду.

ОСОБА_2 не подав апеляційну скаргу на ухвалу від 27 квітня 2016 року про залишення зустрічного позову без розгляду, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку ця ухвала не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_3 не висловила своєї думки щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (статті 526, 530, 631 ЦК України; статтю 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI)), який підлягав застосуванню, та не дотримався положень статей 10, 11, 27, 158, 169, 224 ЦПК України 2004 року.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

25 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/8711/84/10176, за умовами якого позивач надав останньому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 25 000 доларів США на строк до 24 листопада 2025 року під 12,5% річних.

ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів (до 15 числа кожного місяця) згідно встановленого графіка.

Пунктом 6.5 кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 10 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

Виконання ОСОБА_2 грошового зобов`язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 За договором поруки від 25 листопада 2005 року №011/8711/84/10177 остання поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 обов`язків за кредитним договором, у тому числі щодо повернення кредиту та сплати процентів. При цьому сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником зобов`язання за кредитним договором боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед банком.

Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та втрачає дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

З січня 2015 року ОСОБА_2 не виконує зобов`язання за кредитним договором.

22 липня 2015 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило ОСОБА_2 письмову вимогу від 17 липня 2015 року про дострокове повернення кредиту та сплату процентів протягом 60 календарних днів з дати цієї вимоги, яку останній одержав 31 липня 2015 року. Отже, ОСОБА_2 повинен був виконати зобов`язання за кредитним договором до 15 вересня 2015 року.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» нарахувало ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 13 жовтня 2015 року в розмірі 22 060 доларів 05 центів США, що складається з 20 186 доларів 55 центів США неповернутого кредиту та 1 873 доларів 50 центів США процентів.

Застосовані норми права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України слідує, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ч. 1 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Письмові докази у справі, зокрема, заява про видачу готівки №1 від 25 листопада 2005 року (т. 2 а.с. 47) і виписки по рахунках (т. 2 а.с. 2-46) достовірно вказують на те, що на виконання умов кредитного договору №014/8711/84/10176 від 25 листопада 2005 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» видало ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 25 000 доларів США, які останній мав повернути частинами.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому АТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовано змінило строк виконання основного зобов`язання (до 15 вересня 2015 року) та правомірно вимагає у відповідачів дострокового повернення кредиту і сплати нарахованих процентів.

Посилання ОСОБА_2 на те, що факт отримання ним кредитних коштів не доведено, внаслідок чого у відповідачів не виникло зобов`язання за кредитним договором, суперечать обставинам справи.

Висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором є правильним.

Разом із тим, визначаючи розмір цієї заборгованості, суд першої інстанції припустився помилки.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Сторони встановили строк кредитування до 24 листопада 2025 року, разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України АТ «Райффайзен Банк Аваль» змінило цей строк на 15 вересня 2015 року (60 календарних днів від дати вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором - 17 липня 2015 року). Натомість, після закінчення строку дії кредитного договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» продовжило нараховувати ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану обставину та неправомірно погодився із обчисленим банком станом на 13 жовтня 2015 року розміром заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку банку (т. 1 а.с. 9-15) розмір заборгованості по процентам на час закінчення строку кредитування становив 1 679 доларів 93 центи США, тому саме цю суму процентів слід стягнути з відповідачів.

Отже борг за кредитним договором, який слід стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» склав 21 866 доларів 48 центів США, з яких 20 186 доларів 55 центів США неповернутий кредит і 1 679 доларів 93 центи проценти.

ОСОБА_2 не спростував цю заборгованість належними та допустимими доказами, внаслідок чого його твердження про неправильність розрахунку банку є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу були закріплені у статтях 10, 11 ЦПК України 2004 року (чинному на час розгляду справи в суді першої інстанції), якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення учасників справи про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях.

В силу ч. 1 ст. 158, ч. 1 ст. 169 ЦПК України 2004 року належне повідомлення судом осіб, які беруть участь у справі, про її розгляд у судовому засіданні є обов`язковим. Неявка в судове засідання сторін, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки, перешкоджає розгляду справи.

Порядок повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи встановлений ст.ст. 74-76 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Неповідомлення судом учасників процесу про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як передбачено ч. 4 ст. 169 ЦПК України 2004 року, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Із положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України 2004 року слідує, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що виклик ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 27 квітня 2016 року (день ухвалення заочного рішення), здійснювався судовою повісткою про виклик. Ця повістка була направлена рекомендованим листом на зазначену у справі адресу відповідача: АДРЕСА_1 , - однак її не вручено ОСОБА_2 та повернуто до суду у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення у відділенні зв`язку (т. 1 а.с. 97).

Отже, ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим про дату, час і місце засідання суду, яке відбулося 27 квітня 2015 року, натомість суд першої інстанції розглянув справу без його участі та ухвалив заочне рішення.

Недотримання судом норм матеріального та процесуального права призвело до порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд і в силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про валюту виконання зобов`язання

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

В силу ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет) резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Із положень ст.ст. 47, 49 цього Закону слідує, що на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі операції з валютними цінностями та надання кредитів.

Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно пункту 2 статті 5 Декрету.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На час укладення сторонами кредитного договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 3 грудня 2001 року № 10 і мало письмовий дозвіл від 10 лютого 2004 № 10-3 на здійснення операцій з валютними цінностями (т. 1 а.с. 33-36).

За таких обставин банк правомірно видав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті.

Цивільним кодексом України, який регулює принцип та зміст зобов`язальних правовідносин, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526).

Таким чином, грошове зобов`язання відповідачів із повернення кредиту та сплати процентів правомірно виражене в іноземній валюті.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI (в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентувався ст. 88 ЦПК України 2004, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (т. 1 а.с. 73; т. 2 а.с. 123-124).

Неврахувавши, що відповідно до Закону №3674-VI Ясінський І.А. користується пільгами щодо сплати судового збору, суд безпідставно присудив з нього на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір. Ці судові витрати мають бути відшкодовані позивачеві за рахунок держави.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Суд першої інстанції при розгляді справи не в повній мірі з`ясував усі обставини справи та не дотримався норм матеріального та процесуального закону, внаслідок чого його рішення не може залишатися в силі.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав обов`язку за кредитним договором, то з відповідачів на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути заборгованість у розмірі 21 866 доларів 48 центів США.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлено на суму 22 060 доларів 05 центів США та задоволено на суму 21 866 доларів 48 центів США, тобто на 99,12% (21866,48х100: 22060,05).

Як особа з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 користується пільгами щодо сплати судового збору, внаслідок чого з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути 3 577 грн 98 коп. судового збору за подання позову (7219,50х99,12%:2). Інші 3 577 грн 98 коп. судового збору мають бути відшкодовані позивачеві за рахунок держави.

У зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді повинно бути стягнуто судовий збір в дохід держави: з ОСОБА_3 - 3 935 грн 78 коп. (7219,50х110%х99,12%:2), з АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 69 грн 88 коп. (7219,50х110%х0,88%).

Судовий збір, який припадає на долю ОСОБА_2 , слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження - 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14305909) 21 866 доларів 48 центів США заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження - 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14305909) 3 577 гривень 98 копійок судового збору за подання позову.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження - 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14305909) 3 577 гривень 98 копійок судового збору, сплаченого ним за подання до суду позову.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь держави (отримувач: Управління Казначейства у місті Хмельницькому/місто Хмельницький (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 38045529, р/р НОМЕР_3 , Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Хмельницький апеляційний суд, код класифікації доходів 22030101) 3 935 гривень 78 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження - 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14305909) на користь держави (отримувач: Управління Казначейства у місті Хмельницькому/місто Хмельницький (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 38045529, р/р НОМЕР_3 , Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Хмельницький апеляційний суд, код класифікації доходів 22030101) 69 гривень 88 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Р.С. Гринчук

/підпис/ А.М. Костенко

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27