Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 441/755/15-ц

провадження № 61-10394св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), Суховільська сільська рада Городоцького району Львівської області,

третя особа: Відділ Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року у складі судді Яворської Н. І., постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 050039, виданого 22 серпня 2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площею 0.3070 га, що знаходиться у с. Суховоля Городоцького району Львівської області в урочищі «біля переїзду» та межує із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_2 .

Згідно із актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 комісією Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області від 09 квітня 2014 року встановлено, що при виносі в натуру цієї земельної ділянки вздовж дороги ширина ділянки з проміром 7,40 м заходить на земельну ділянку ОСОБА_1 на 0,80 м.

Зазначає, що про порушення свого права дізналася в 2015 році.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ ЛВ № 069706 від 15 липня 1997 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку № 2 .

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_1 про скасування державного акту та рішень органу місцевого самоврядування.

Зустрічний позов мотивовано тим, що спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 користується з 1997 року. Проте, виготовляючи технічну документацію, ОСОБА_1 і сільська рада знали про належність йому земельної ділянки, однак межі з ним не узгоджували. Розпочавши виготовляти свою технічну документацію, ним було виявлено накладення земельних ділянок.

Зазначає, що Суховільська сільська рада Городоцького району Львівської області відмовила ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просиввизнати незаконним і скасувати рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 722 від 15 грудня 2005 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ЯГ № 050039, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.06.450.01216 та згідно із яким ОСОБА_1 надавалась у власність земельна ділянка площею 0.3070 га в с. Суховоля; визнати незаконним і скасувати рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 660 від 14 березня 2014 року про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 660 від 14 березня 2014 року ХІХ сесії VІ скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області про відхилення заяви ОСОБА_3 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ».

В решті позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач за первісним позовом не довела належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю відповідача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до списків наділу земельної ділянки мала право саме на таку ділянку, права позивача за зустрічним позовом не порушені, отже відсутні обґрунтовані підстави для визнання незаконним рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 722 від 15 грудня 2005 року про передачу у власність земельної ділянки відповідачу за зустрічним позовом.

При цьому, оскільки сільська рада оскаржуваним рішенням немотивовано відхилила заяву ОСОБА_4 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, суд дійшов висновку про незаконність такого рішення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційних скарг не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі.

Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга не містить доводів стосовно незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та в частині задоволення зустрічних вимог про визнання незаконним та скасування рішення № 660 від 14 березня 2014 року ХІХ сесії VІ скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, у зв`язку із цим справа у суді касаційної інстанції не переглядається в цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

16 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до списку людей по наділу земельних ділянок під город за 1991 роки зазначені ОСОБА_1 (№10) і ОСОБА_2 (№11).

На підставі заяв громадян, згідно із долученим списком Суховільською сільською радою 11 вересня 1996 року прийнято рішення № 397 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян», згідно якого ОСОБА_2 надано у власність дві земельні ділянки площею 0,1240 та 0,1295 (в загальному 0,2535 га) у с. Суховоля, розташовані на території Суховільської сільської ради. Відповідно до опису меж земельна ділянка 2 від Б до В межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 . Згідно із довідкою Суховільської сільської ради № 123 від 05 травня 2015 року ОСОБА_2 передано в користування земельні ділянки площею 0,1240 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 та 0,1290 га для ведення особистого селянського господарства розташованої в АДРЕСА_2.

Рішенням № 722 Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області від 15 грудня 2005 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,3070 га у с. Суховоля Городоцького району Львівської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, опис меж не містить суміжника ОСОБА_2 .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 050039 виданого 22 серпня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0.3070 га.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 1592 від 28 вересня 2016 року встановити площу накладення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надається можливим.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За приписами статті 23 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарсь-кому кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акту на право приватної власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України (у редакції, чинній на дату звернення позивача за захистом порушеного права землекористування), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Установлено, що ОСОБА_1 включена до списків осіб по наділу земельних ділянок під город за 1991 роки.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів з видачі ОСОБА_1 державного акту зберігається у відділі Держгеокадастру.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 722 від 15 грудня 2005 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, правильно виходив з недоведеності вказаних позовних вимог, зокрема про те, що оскаржуване ним рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог законодавства.

Ураховуючи, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, за відсутності підстав визнання такого рішення незаконним суди попередніх інстанцій правильно відмовили і у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про недійсним державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 050039, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.06.450.01216 та згідно із яким ОСОБА_1 надавалась у власність земельна ділянка площею 0.3070 га в с. Суховоля.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що згідно із актом обстеження від 09 квітня 2014 року встановлено накладку земельних ділянок сторін у справі, обґрунтовано відхилено судами, оскільки на час розгляду справи Суховільською сільською радою Городоцького району відповідно до топографічного знімання спірних земельних ділянок підтверджено, що земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не накладаються.

Доводи касаційної скарги позивача за зустрічним позовом про те що ОСОБА_2 як суміжний землекористувач не погоджував межі, є безпідставними, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, провадження № 61-19526сво18.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанційв оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваній частині, - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року, постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 722 від 15 грудня 2005 року та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 050039, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.06.450.01216, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило