Справа № 2-а-208/2010                                                                                                    

                                                      П О С Т А Н О В А

                                  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 16 березня 2010 року

 Недригайлівський    районний суд Сумської області в складі :

               головуючого судді – Жмурченка В.Д.

               при секретарі – Коваль В.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, Сумській області,  про перерахунок  та виплату пенсії з 01.11.2006 року,-

                               В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом вважаючи що він пропущений ним з поважної причини, так як він  не знав про порушені його права та  постановити рішення, яким зобо"язати   Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, Сумській області,  здійснити йому перерахунок та виплату державної та додаткової   пенсії з 01 листопада 2006 року.

            Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він  має першу категорію, як особа яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також  за рішенням медико-соціальної експертизи йому було встановлено 2 групу інвалідності, по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. При цьому, позивач зазначав, що він звертався із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, між тим, відповідач необґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.

            Відповідач проти позову заперечив, вважає що позов задоволенню не підлягає так  як  позивачем було  пропущено встановлений законом  термін для звернення до суду з даним позовом, просить в зв"язку з цим відмовити в задоволенні позову  посилаючись крім того на відповідність розміру пенсії позивача  вимогам  чинного  законодавства.

            Суд, заслухавши доводи сторін, перевіривши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню.

             Судом  встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 2 групи. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

  Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсійного забезпечення, на що отримав відмову.

  Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

  Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

   Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).  

    Статтею 54 Закону  №796, яка діяла  до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

    Відповідно до ст. 50 Закону №796 особам, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

  За таких обставин на думку суду правильним та таким, що відповідають Закону №796, є  те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

  Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

   Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

  Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до  висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

 Суд також вважає за невірним  посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

             На думку суду не може бути взято до уваги і положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

        Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

        Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

       Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

       Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

      Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 1,3, частиною 2 ст.6 ст.8 частиною 2 ст.19, ст. ст 22,23, частиною 1 ст. 24 Конституції України, набуте у  сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов"язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так  і саттею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

        Суд вважає, що дії відповідача   щодо виплати державної пенсії позивачу  у розмірах менших від 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі меншому від 75% мінімальної пенсії за віком є незаконними, оскільки не відповідають вимогам ст.50 та  ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

       Задовольняючи  даний позов частково суд виходить з наступного:

       Позивач  до суду з даним позовом звернувся 25 січня 2010 року.

        Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду  встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

      Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

       Виходячи з вимог ст. 99 КАС України, суд вважає що  задоволенню підлягають лише вимоги позивача з 25 січня 2009 року.

       Підстави для  поновлення позивачу  пропущеного строку  – відсутні.

       Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" громадяни, віднесені до  1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

        Керуючись ст.ст. 22,46,48 Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",. ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»    ст.ст.9-11,  159, 160, 161, 163, 167, 186 КАС України,-

                                  П О С Т А Н О В И В:

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії з 25 січня 2009 року неправомірними.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі Сумської області  здійснити   ОСОБА_1,   з 25 січня 2009 року перерахунок  та виплату державної пенсії як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно до ч.4 ст. 54   Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі Сумської області  здійснити ОСОБА_1 з 25 січня 2009 року  перерахунок  та виплату  щомісячної додаткової пенсії як інваліду 2 групи за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови в повному обсязі протягом десяти днів з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного  суду через Недригайлівський районний суд протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя:                                                                                      В.Д. Жмурченко