Справа №2-37/10

                           РІШЕННЯ

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого:                     Бутельської   Г . В.

при секретарі:                     Нетесі   С . М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ТОВ «Інвіта - Фарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (удаваним) договору купівлі – продажу нежитлового приміщення і визнання права власності, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_3 до ТОВ «Інвіта-Фарм», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі –продажу нежитлового приміщення,

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм» звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі –продажу від 06.09.2004 року нежитлового приміщення, що знаходиться у м. Кіровограді по вулиці Карла Маркса, 47/16 загальною площею 107, 96 кв.м., як такого, що вчинений для приховання договору застави та привести сторони у первісний стан. Позов мотивовано тим, що Товариством у 2002 році було отримано кредит у КОФ АКБ «Укрсоцбанк» у сумі 50000 грн. під 29%  річних терміном на один рік. ОСОБА_4, який є спадкодавцем для ОСОБА_1  і ОСОБА_2, на той час працював на посаді начальника відділу корпоративних клієнтів КОФ АКБ «Укрсоцбанк», запропонував директору Товариства ОСОБА_5 у подальшому брати кредит у нього, як у фізичної особи під 28% річних. 27.06.2003 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір позики на суму 50000 грн. на один календарний рік. В якості забезпечення договору позики було укладено договір застави майна товариства, що знаходиться у м.Кіровограді по вул. Карла Маркса, 47/16 загальною площею 107, 96 кв.м., ринкова вартість якого склала 132856 грн. У зв’язку з розвитком і збільшенням оборотів товариство потребувало додаткових коштів, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домовились, що замість постійного укладання договорів позики та застави майна, в якості гарантій повернення кредиту укласти договір купівлі – продажу спірного майна, який приховував договір застави. На виконання цієї домовленості 06.09.2004 року між ТОВ «Інвіта - Фарм», в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі – продажу 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням по вулиці Карла Маркса, 47/16 у м.Кіровограді, загальною площею 107, 96 кв.м. Позивач зазначає що названий договір купівлі – продажу приховував інший правочин, який насправді вчинили сторони – договір застави, а тому цей правочин є удаваним.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити на підставах наведених у позові.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов, не визнав, пославшись на слідуючі обставини. Наявність спеціальної мети приховання іншого правочину в діях сторін обумовлює те, що суб’єкт, який вимагає визнання правочину удаваним, повинен довести, що спірний правочин укладений саме з такою метою. Позивачем не доведено, що на момент вчинення спірного правочину між сторонами, чи між ОСОБА_4 і іншою особою існували будь – які реальні зобов’язання, які мали начебто бути забезпечені заставою. Зазначив, що  ОСОБА_4, як покупець по спірному договору не мав мети приховувати договір застави, начебто укладений із товариством, оскільки після придбання названого вище майна, передав його в оренду, що підтверджується відповідними договорами. Вважає, що твердження позивача основані на припущеннях та не ґрунтуються на жодних достовірних та допустимих доказах. За таких обставин просив суд у задоволенні позову відмовити.  

Під час розгляду справи по суті, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.09.2004 року 1/50 частини жилого будинку з вбудованим нежитловим приміщенням, що знаходиться у м. Кіровограді по вул. Карла Маркса, 47/16 загальною площею 107,96 кв.м., укладений від імені ТОВ «Інвіта-Фарм» ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Позов мотивовано тим, що позивачка – ОСОБА_3 є засновником і учасником ТОВ «Інвіта-Фарм», її частка у товаристві згідно п.1.8 Статуту складає 50 %. Рішенням загальних зборів учасників Товариства позивачку обрано Головою зборів учасників товариства, який відповідно до п.5.2.9. Статуту розпоряджається майном Товариства в повному обсязі, вирішує питання отримання кредитів, в тому числі під заставу майна Товариства. Директором Товариства було призначено ОСОБА_5 Відповідно до п.5.3 Статуту Товариства, директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників. У травні 2007 року їй стало відомо, що директор і співзасновник Товариства – ОСОБА_5 у вересні 2004 року уклав договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, що належало Товариству з ОСОБА_4 Вважає, що така угода укладена ОСОБА_5 із перевищенням повноважень, наданих йому статутом та рішенням загальних зборів учасників Товариства, та порушує її права, як учасника Товариства і Голови Зборів Товариства, а тому повинна бути визнана недійсною. Також зазначила, що у відповідності до ч.2 п.3 ст.98 ЦК України, рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів. Статутний фонд товариства, відповідно до п.6 Установчого договору становить 14000 грн. Ринкова вартість приміщення склала 132856 грн. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2008 року визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Інвіта-Фарм»  про відчуження 1/50 частки жилого будинку з вбудованим нежитловим приміщенням у м. Кіровограді по вул. К.Маркса, 47/16, загальною площею 107,96 кв.м., оформлене протоколом №1 від 14.07.2004 року. На підставі цього вважає, що директор Товариства ОСОБА_5 не мав повноважень на одноособове від імені Товариства укладання договору купівлі-продажу майна Товариства.

    Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити на тих підставах, що викладені у позові.

    Представник  ТОВ «Інвіта-Фарм»  позов визнав, зазначивши, що у директора Товариства ОСОБА_5 не було достатніх повноважень щодо укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від імені Товариства. Але вважає, що договір був удаваним, оскільки під договором купівлі-продажу майна вбачався договір застави майна. На його думку ОСОБА_4 було вигідно укласти договір купівлі-продажу, так як це давало йому підстави брати кредити у банках під заставу саме цього майна.

    Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що матеріалами справи не доведено про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3 Вважає, що у директора товариства були повноваження щодо відчуження основних засобів Товариства, а тому просив позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

    Заслухавши сторони, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору  - ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм», ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2004 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм», в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу  1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером 47/16 загальною площею 107,96 кв.м. (т.2 а.с.8).

    Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.19).

    Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_4, другою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 24.01.2007 року зареєстровано спадкову справу, щодо спадкодавця ОСОБА_4, що стало підставою для заміни відповідача, як спадкоємців на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. а.с.78).

    Відповідно до підпункту «є» п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», яка діяла на час звернення позивача до суду, визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, і іншими заінтересованими особами та прокурором.

    Як вбачається із договору купівлі-продажу від 06.09.2004 року, даний договір укладений у письмовій формі нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію. Тобто форма договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідає вимогам ст.657 ЦК України.

    Суд прийшов до переконання, що вищевказаний правочин створив певні юридичні наслідки, оскільки покупцем ОСОБА_4 01.04.2005 року та 01.01.2006 року укладались договори оренди нежитлового приміщення за адресою Карла Маркса, 47/16, загальною площею 107,96 кв.м. (т.1 а.с.151-157). Тобто, ОСОБА_4 розпоряджався названим приміщенням, як власник.    

    В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача ТОВ «Інвіта-Фарм», що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення був вчинений для приховання реального правочину – договору застави майна, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях і є бездоказовими.

    Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

    Отже, виходячи з названої норми, вчинення удаваного правочину повинно переслідуватись сторонами зі спільною для обох сторін метою. Доводи позивача не дають підстав вважати, що сторони укладаючи договір купівлі-продажу переслідували іншу спільну мету.

    Статтею 60 ч.4 ЦПК України закріплено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.    

    Таким чином, виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що позов ТОВ «Інвіта-Фарм» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням по вул. Карла Маркса, 47/16 у м. Кіровограді не підлягає задоволенню.

    Приймаючи рішення про задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, суд виходить із таких обставин.

    Відповідно до ч.1 ст.143 ЦК України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.

    Статтею 97 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

    Відповідно до п.5.3 Статуту ТОВ «Інвіта-Фарм» - директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників.

    Статутом ТОВ «Інвіта-Фарм», зокрема п.п. 5.1.6; 5.2 (підп.9) передбачено, що збори учасників визначають порядок та строк обрання свого Голови, якому або директору Товариства загальні збори можуть передавати частину своїх повноважень; Голова зборів учасників розпоряджається майном товариства в повному обсязі.

    Згідно протоколу № 1 від 10.02.2002 року загальних зборів засновників ТОВ «Інвіта-Фарм»  Головою зборів учасників товариства обрано ОСОБА_3, на посаду директора призначено ОСОБА_5

    Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2008 року, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Інвіта-Фарм», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні  відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм» про відчуження 1/50 частини житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями у м. Кіровограді по вул. Карла Маркса, 47/16 загальною площею 107,96 кв.м., оформлене протоколом №1 від 14.07.2004 року (т.1 а.с.77-82).

    Також, названим рішенням Господарського суду встановлено, що ОСОБА_3, як засновник (учасник) ТОВ «Інвіта-Фарм» та як Голова зборів не підписувала протокол № 1 від 14.07.2004 року, відповідно до якого приймалось рішення про продаж частини майна ОСОБА_4

    Крім цього, вказаним рішенням суду встановлено, що оскільки ОСОБА_5 призначений директором  ТОВ «Інвіта-Фарм» то він не може бути Головою зборів засновників (учасників) і не має права розпоряджатися майном Товариства.

    Судом встановлено, що відповідно до п.1.7. Статуту ТОВ «Інвіта-Фарм» статутний фонд товариства створено у сумі 14000 грн. (т.1 а.с.42). Згідно до ч.2 ст.98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят  і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

    Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.09.2004 року, вартість нежитлового приміщення складає 10754 грн.  

Отже, виходячи з вимог цивільного законодавства, положень Статуту ТОВ «Інвіта-Фарм» та на підставі обставин встановлених рішенням Господарського суду Кіровоградської області  від 04.03.2008 року, суд вважає, що ОСОБА_5, укладаючи договір купівлі-продажу від імені ТОВ «Інвіта-Фарм» перевищив свої повноваження, як директора Товариства.

    Статтею 92 ЦК України передбачено підстави набуття цивільних прав та обов’язків юридичної особи, зокрема частиною третьою закріплено – орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

    Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

    Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    У відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин,  визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

    На підставі ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

    З урахуванням того, що судом взяті до уваги обставини встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2008 року, що набрало законної сили, то у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України ці обставини є підставою звільнення від доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи щодо яких встановлено ці обставини.

    Суд прийшов до переконання, що ОСОБА_3 мала право на звернення до суду з  даним позовом, як засновник (учасник) товариства та Голова зборів ТОВ «Інвіта-Фарм» за захистом свого порушеного права, виходячи  зі слідуючого.

    Статтею 116 ЦК України закріплено права учасників господарського товариства. Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 зазначила, що її право, як учасника товариства, було порушене, шляхом продажу нерухомого майна, що належало Товариству без достатніх на те повноважень.

    Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Таким чином, суд вважає, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмету спору – ОСОБА_3 ґрунтується на Законі, а тому підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 97, 98, 116, 143, 203, 215, 216, 236, 657, 235, ЦК України, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ «Інвіта-Фарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (удаваним) договору купівлі – продажу від 06.09.2004 року 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером  47/16 відмовити повністю.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Інвіта-Фарм», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 06.09.2004 року 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вулиці Маркса Карла під номером 47/16 задовольнити.  

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером 47/16, укладений 06 вересня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм», в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3104.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм» повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка згідно договору купівлі-продажу від 06.09.2004 року складає десять тисяч сімсот п’ятдесят чотири гривні 26 копійок.    

Зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути товариству з обмеженою відповідальністю 1/50 частку житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером 47/16.

Скасувати ухвалу суду від 03 квітня 2007 року про накладення арешту на нежитлове вбудоване приміщення за адресою м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 47/16, загальною площею 107,96  кв.м.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області, через даний суд. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського райсуду

м. Кіровограда                                     Бутельська Г.В.

Справа №2-37/10

                           РІШЕННЯ

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 (резолютивна частина)

19 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого:                     Бутельської   Г . В.

при секретарі:                     Нетесі   С . М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ТОВ «Інвіта - Фарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (удаваним) договору купівлі – продажу нежитлового приміщення і визнання права власності, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_3 до ТОВ «Інвіта-Фарм», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі –продажу нежитлового приміщення,

Керуючись ст. 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ «Інвіта-Фарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (удаваним) договору купівлі – продажу від 06.09.2004 року 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером  47/16 відмовити повністю.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Інвіта-Фарм», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 06.09.2004 року 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вулиці Маркса Карла під номером 47/16 задовольнити.  

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером 47/16, укладений 06 вересня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм», в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3104.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіта-Фарм» повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість 1/50 частки житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка згідно договору купівлі-продажу від 06.09.2004 року складає десять тисяч сімсот п’ятдесят чотири гривні 26 копійок.    

Зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути товариству з обмеженою відповідальністю 1/50 частку житлового будинку, що є нежитловим вбудованим приміщенням, яка знаходиться в м. Кіровограді по вул. Маркса Карла під номером 47/16.

Скасувати ухвалу суду від 03 квітня 2007 року про накладення арешту на нежитлове вбудоване приміщення за адресою м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 47/16, загальною площею 107,96  кв.м.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області, через даний суд. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення буде виготовлено 25.02.2010 року.

Суддя Ленінського райсуду

м. Кіровограда                                     Бутельська Г.В.