ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3361/17 Номер провадження 11-кп/814/377/19Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

Категорія: ч.2 ст.125 КК. З.Н.Т.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ  Полтавського апеляційного суду в  складі:

головуючого судді                  Герасименко В.М., 

суддів                                 Гонтар А.А., Нізельковської Л.В., 

з секретарем                        Костюченко М.В.,

з участю прокурора        Акулової С.М.,

обвинуваченого                 ОСОБА_1 ,,

представника

потерпілого                        Стороженко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017170240000901, за апеляційними скаргами прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Загребельного О.В. та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

       Вироком суду,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мокіївка Чорнухинського району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст..89 КК України раніше не судимого;

визнано винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 645 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди.

Речові докази по справі: компакт-диск CD-R залишено в матеріалах кримінального провадження.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2018 року виправлено описку в резолютивній частині вироку, а саме призначено ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт строком на 150 годин.

За вироком суду, 20.06.2017 року близько 17 год.30 хв. ОСОБА_1 знаходився на території оптової продуктової бази «Домовичок», що по вул. Шевченка в м. Лубни Полтавської області.

В цей час ОСОБА_1 на подвір`ї біля входу до кімнати охорони, що розташована в приміщенні складу на території оптової продуктової бази «Домовичок», побачив сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Після того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впали на землю, у ОСОБА_1 , який працював у ОСОБА_3 та перебував з ним у добрих стосунках, виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , оскільки він перебував із ним в неприязних стосунках через сварку останнього з ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , підбіг до ОСОБА_2 , який лежав на спині на асфальтно-бетонному покритті та присів над ним. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1 долаючи волю потерпілого до опору, своєю лівою рукою схопив за руку ОСОБА_2 , а також надавив своїм правим коліном  у праву сторону грудної клітки потерпілого, після чого кистю правої руки  стиснутою  в кулак  умисно наніс з достатньою силою два удари в обличчя та один удар знизу в підборіддя ОСОБА_2 .

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2   тілесні ушкодження у вигляді  струсу головного мозку, синці та садна підборіддя, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що причинили короткочасний розлад здоров`я.

       Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись прокурор у кримінальному провадженні та потерпілий ОСОБА_2 .

       В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з незастосуванням закону, який підлягає застосуванню, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість.

       Вказує, що суд призначив покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин, яке не передбачено санкцією ч.2 ст.125 КК України, а при призначенні покарання не врахував, що обвинувачений має негативну характеристику, вчинив умисний злочин проти здоров`я особи, свою вину визнав частково, заподіяну шкоду не відшкодував.

       Крім того, прокурор вказує, що судом постановлено ухвалу про виправлення описки щодо розміру призначеного покарання обвинуваченому, яка суперечить вимогам ст..379 КПК України, оскільки допущені судом порушення у вироку є підставою для скасування судового рішення.

       Просить скасувати вирок та ухвалу від 26.09.2018р. про виправлення описки та постановити новий, яким визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.

       Потерпілий ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вважає вирок незаконним в частині призначення обвинуваченому занадто м`якого покарання, а також у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи щодо часткового відшкодування потерпілому моральної шкоди.

       Вважає, що суд при призначені покарання обвинуваченому не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність щирого каяття, відшкодування завданої шкоди, негативну характеристику ОСОБА_1 та обрав занадто м`яке покарання, яке є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

       Зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд не навів жодних підстав, якими він керувався при визначенні саме суми в 10 000 грн.

       Вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50 000 грн. і просить стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

       Просить вирок та ухвалу про виправлення описки скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. Задовольнити цивільний позов та стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

       Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.

       Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Акулову С.М. та представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Стороженко С.В. на підтримку поданих ними апеляційних скарг та заперечення обвинуваченого ОСОБА_1 проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 125 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та в апеляційних скаргах не оскаржуються.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора та потерпілого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому, то вони є обґрунтованими.

Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який за місцем проживання характеризується негативно, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин та дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт строком 100 годин.

Разом з тим, суд не звернув уваги, що санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин.

Тобто, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке не визначене нормами вказаної статті, чим порушив закон про кримінальну відповідальність.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок суду у відповідності з п.2 ч.1 ст. 420 КПК України підлягає скасуванню в частині призначеного судом покарання, в зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та ухвалення в цій частині вироку апеляційного суду.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК України колегія суддів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, який негативно характеризується, частково визнав вину у скоєному злочині, не відшкодував шкоду потерпілому, відсутністю обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин, в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України.

Саме таке покарання буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним та достатнім для досягнення його мети.

Окрім того, судом першої інстанції виправлено описку у вироку 17.09.2018 та внесено зміни у резолютивну частину щодо розміру покарання, що на думку прокурора є фактичною зміною судового рішення.

       Згідно з ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

При вирішенні питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що внесені виправлення до вироку фактично змінили його зміст.

Отже, вказана ухвала суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Доводи потерпілого в частині збільшення розміру моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн. визначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань потерпілого та виходячи з вимог розумності і справедливості. З правильністю такого рішення колегія суддів погоджується та підстав для зміни вироку в цій частині не вбачає.

       Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Загребельного О.В. задовольнити.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року в частині призначеного покарання ОСОБА_1 скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком на 200 годин.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2018 року про виправлення описки.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Герасименко В.М.         Гонтар А.А. Нізельковська Л.В.