У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2019 Справа №607/26413/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді –                         Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

       позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1  пред`явив до суду позов до відповідача Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації за невикористану відпустку у сумі 42186,89 гривень та середнього заробітку у розмірі 33585,54 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 06 вересня 2016 року до 29 серпня 2019 року він працював помічником-консультантом народного депутата України за строковим трудовим договором на постійній основі без поширення дії Закону України «Про державну службу» (патронатна служба). Після звільнення йому не було виплачено грошову конденсацію за невикористаних 89 днів щорічної відпустки у сумі 42186,89 гривень. При цьому, невиплата компенсації за невикористану відпустку надає йому право у відповідності до ст. 117 КзПП України на стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, сума якого становить 33585,54 гривень. З цих підстав просить позов задовольнити.

15 листопада 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

05 грудня 2019 року від відповідача Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти пред`явлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

18 грудня 2019 року від позивача ОСОБА_1  надійшла до суду відповідь на відзив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом розгляду вказаного позову є стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку позивача  ОСОБА_1  за час його роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" № 379/95-ВР від 13 жовтня 1995 року із змінами від 11 жовтня 2017 року , - згідно із частиною 1 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Законом України «Про статус народного депутата України», іншими законами та прийнятим відповідно до них цим Положенням.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з частиною 2 ст. 9 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Відповідно із вимогами частини 1 ст. 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Згідно із вимогами частин 2 - 4 ст. 92 Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 01 травня 2016 року працівники патронатної служби перестали відноситися й не відносяться дотепер до категорії державних службовців, а посада помічника-консультанта народного депутата України не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

У частині 4 ст. 1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР із змінами від 11 жовтня 2017 року вказано, що помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад.

За окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника народного депутата України, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З наведеного у пункті 17 статті 4 КАС України (у редакції, чинній на сьогодні) терміну «публічна служба» розуміється, що це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Наведене нормативне визначення поняття «публічна служба» різниться від подібного, яке було дано в пункті 15 частини першої статті 3 цього Кодексу в редакції до 15 грудня 2017 року, тільки тим, що з поняття «державна служба» виділено і додано окремо вид діяльності на посадах патронатної служби, які охоплюються поняттям публічної служби.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У Постанові від 02 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №815/1594/17 прийшла до висновку, що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, який виник у період, коли з 01 травня 2016 року вказана посада за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, на такий спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що посада, з якої було звільнено позивача, відноситься до публічної служби, оскільки пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відтак, спір з приводу неправомірної невиплати відповідачем коштів за невикористану відпустку при звільненні позивача ОСОБА_1 , який працював на посаді, що відноситься до публічної служби підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.2 ч.1ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом першим частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити . При цьому позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 1 ч. 1 ст. 255, статтями 258, 260, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку.

Позивачеві роз`яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 24 грудня 2020 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка