Справа № 743/1748/18 Головуючий у І інстанції Павленко О. В.

Провадження № 11-кп/4823/753/19  

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіШахова О. Г.

суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М., 

при секретарі Козлачковій Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018270220000312, за апеляційними скаргами прокурора, представника цивільного відповідача ТОВ ім.. Шевченка – директора  Скроботова Є.А., захисника - адвоката Селюха А.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Вісь Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

з участю прокурора Бережняка В.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих – адвоката Кулініч К.В., 

представників цивільного відповідача – ОСОБА_4 , адвоката Кириченко Ю.Ю.,

захисника - адвоката Селюха А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5 та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України – у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.

Представник цивільного відповідача ТОВ ім. Шевченка – директор Скроботов Є.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Також просить допитати аналітика ТОВ «Бета-Агроіінвест» ОСОБА_6 та експерта НДЕКЦ МВС України Ананьєва П.О.

Не погоджуючись з вироком суду захисник - адвокат Селюх А.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій  просить вирок скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальне провадження відносно останнього закрити на підставі п.2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В разі наявності підстав, передбачених ст. 415 КПК України, призначити новий розгляд в суді 1 інстанції.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в поданих апеляційних скаргах просять вирок суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, визнання невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та частково в частині вирішення цивільного позову скасувати.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України – у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання шляхом складання покарань, у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільні позови  задовольнити в повному обсязі.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року  ОСОБА_1   визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

За ч.1 ст. 135 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Строк відбування покарання обвинуваченому визначено рахувати з 23.08.2018 року, зарахувавши йому в строк відбуття покарання період затримання та тримання під вартою.

Запобіжний  захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ ім. Шевченка на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 50 150 грн. та 300 000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди, а всього 350 150 грн.; на користь ОСОБА_3 300 000 грн. моральної шкоди.  В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 3 432 грн. за проведення судових експертиз.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Виправдовуючи обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України суд 1 інстанції зазначив, що між залишенням потерпілої без допомоги та настання її смерті відсутній причинний зв`язок, тому в діяннях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що за змістом ст. 135 КК України, поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для житті стані. Іншими словами, саме поставлення в небезпеку особи знаходиться за межами вказаного злочину та за певних умов містить окремий склад злочину. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них, завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК України, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Поняття «завідомість» означає усвідомлення особою, яка чинить будь-яке діяння, певних фактів чи обставин, які випливають зі змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, та є ознакою, яка характеризує інтелектуальний момент умислу. У діях особи наявний склад злочину лише тоді, коли вона достовірно знала про небезпеку, що загрожує потерпілому, і про те, що вказана небезпека загрожує життю останнього. Тільки не усвідомлення особою небезпечного для життя стану безпорадної особи виключає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці.

Тобто, відповідно до змісту диспозиції ст. 135 КК України суб`єкт цього злочину має усвідомлювати небезпечний для життя стан потерпілого; безпорадність особи, про яку даний суб`єкт повинен був піклуватися або яку поставив у небезпечний для життя стан; загроза життю виникла внаслідок поставлення його в небезпечний для життя стан суб`єктом злочину чи внаслідок подій або явищ, не пов`язаних з поведінкою винного; суб`єкт злочину має можливість надати необхідну потерпілому допомогу.   

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані.

У даному кримінальному провадженні встановлено, що  після наїзду на пішохода, достовірно знаючи, що такими своїми діями обвинувачений поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не зупинився, не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці.

Дане твердження підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі №5-1кс14 від 06.03.2014 р. та Верховного суду у справі №128/5462/14-к від 24.05.2018 року.

Крім того, суд 1 інстанції при призначенні виду та міри покарання не врахував суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, що настали внаслідок вчинення злочину та обставини, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, позицію потерпілих щодо міри покарання, які наполягали на максимальній мірі покарання.  Проте, судом у вироку зазначено, що потерпілі щодо призначення міри покарання покладаються на розсуд суду.

На думку апелянта, призначене покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження нових злочинів. Окрім того, суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 135 КК України.             

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача вважає, що розмір моральної та матеріальної шкоди судом визначений невірно, а наявними  в справі доказами судом не доведено причетність комбайну, який належить ТОВ ім. Шевченко до даної дорожньо-транспортної пригоди.

В порушення вимог ст. 23 ЦК України та постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судом, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди не враховано те, що товариство компенсувало 25000 грн. в рахунок моральної шкоди та не зменшив суму відшкодування на цю суму. Вважає, що зазначена сума моральної шкоди ні потерпілими, ні судом належним чином не обґрунтована та суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості.   

При вирішенні цивільного позову судом не було враховано показання потерпілих щодо відсутності претензій до товариства, а лише їх бажання покарати винного.

Цивільними позивачами в порушення вимог закону не надано жодного доказу на підтвердження характеру та обсягу страждань, що зазнали останні.

При вирішенні позову в частині матеріальної шкоди судом не враховано той факт, що надані копії накладних та квитанції до прибуткового касового ордеру є неналежними доказами, оскільки вони не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та не доводять факт оплати позивачами вказаних грошових коштів, що свідчить про порушення вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Судом при визначенні розміру матеріальної шкоди не враховано  практику Верховного Суду щодо використання встановленого середнього розміру витрат на виготовлення пам`ятника, фотограції, огорожі та інше, де зазначено про встановлення граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у конкретній місцевості (справа №392/548/16-ц). Середній розмір витрат за ритуальні послуги визначені постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Посилаючись на висновки інженерно-транспортної експертизи № 362 від 08.10.2018 року, свідчення експерта ОСОБА_7 , протокол огляду місця події від 23.08.2018 року, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова про зняття арешту з комбайну, опис механічних слідів пошкодження на комбайні було зроблено значно пізніше самої ДТП, стан об`єкта дослідження вже змінився, тому висновки вказаної експертизи ґрунтуються на недостовірних даних щодо обставин ДТП.

В цілому, на думку апелянта, наявні у справі докази, які здебільшого містять протиріччя та неповноту щодо напрямку руху транспортного засобу, належності відбитка шин на місці події саме комбайну, що належить товариству, відсутність слідів крові на змивах з диску переднього лівого колеса та на вирізах з лівого переднього колеса, призводять до сумнівів щодо причетності цього комбайну до ДТП.

Звертає увагу, що слідством не перевірялися версії причетності інших осіб до даної дорожньо-транспортної пригоди, а так само залишилось нез`ясованим, яким саме транспортним засобом нанесені травми потерпілій.    

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Селюх А.В. зазначає, що висновки суду, викладені у вироку щодо винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Досліджені в судовому засіданні докази суперечать один одному, спростовують та ставлять під сумнів винуватість та причетність ОСОБА_8 до даної події.

Згідно оголошеної підозри, обвинувального акту та вироку суду, обвинувачений, керуючи комбайном та рухаючись на відповідній ділянці дороги змінив напрямок руху, виїхав на ліве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода.

Проте, вказане твердження спростовується інформацією з GPS навігатора зернозбирального комбайну, адже, в координат, в яких зафіксовані місце наїзду та тіло загиблої, комбайн не змінював напрямку руху та на узбіччя не виїжджав, а рухався прямолінійно.

Крім того, в протоколі огляду місця пригоди від 23.08.2018 року, на який посилається у вироку суд як на доказ вини його підзахисного, зафіксовані сліди коліс на узбіччі, шириною 0,65 м, тоді як комбайн під керуванням обвинуваченого має шини шириною 0,9 м. Вказана обставина залишилась поза увагою суду.

Також судом 1 інстанції залишився без оцінки висновок імунологічної експертизи від 19.11.2018 року, згідно якого надані зразки, які були вилучені з шин комбайна, яким керував обвинувачений, крові людини не містять. 

Крім того, суд не звернув уваги на показання свідка ОСОБА_9 щодо виявлення неподалік від трупу ОСОБА_5 ганчірки зі слідами крові. Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала відразу після травмування, що виключає залишення ганчірки нею самостійно. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які виявили загиблу, ганчірку в кров не змащували, а обвинувачений ОСОБА_1 на місці наїзду не зупинявся. Тому, на думку апелянта, на місці пригоди була ще якась інша особа.

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи №399 від 17.10.2018 року та роз`яснень судового експерта ОСОБА_7 , що лише при наявності передумови: перебування пішохода в нерухомому стані висновки даної експертизи дійсні. Проте, згідно висновку судово-медичної експертизи №96-МК від 19.10.2018 року в момент первинного контакту потерпіла перебувала в динамічному положенні, найімовірніше, йшла.

Зазначені протиріччя суд намагався усунути допитом експерта, але останній повідомив про необхідність проведення відповідних додаткових розрахунків при будь-якому русі пішохода.

Також суд не надав оцінки висновку експерта №835 від 23.08.2018 року, який пояснює положення тіла пішохода в момент первинного контакту, а отже і напрямок руху пішохода.

Висновки транспортно-трасологічної експертизи №362 від 08.10.2018 року  містять передумови, а саме: встановлено місце первинного контакту комбайна та велосипеда відносно меж проїжджої частини при умові, що слід кочення, зафіксований на план-схемі, належить лівому передньому колесу комбайна, яким керував обвинувачений. Проте, оглядом встановлено, що ширина його коліс становить 90 см, а не 65 см, як має слід, зафіксований на місці пригоди.

Крім того, апелянт звертає увагу, що ним під час досудового розслідування заявлялося клопотання про проведення хімічної експертизи лакофарбового покриття, оскільки на частинах велосипеда залишились частки фарби з транспортного засобу, з яким контактував велосипед, в задоволенні якого було відмовлено. Про зазначене наголошувалось в суді 1 інстанції, але відображення у вироку не знайшло. Окремо вказує, що під час огляду комбайну 23.08.2018 року не було виявлено подряпин та нашарувань чорного кольору, які виявив експерт під час його огляду пізніше. При цьому, апелянт звертає увагу, що в період часу між двома оглядами комбайн експлуатувався.

Звертає увагу, що згідно напрямку руху транспортного засобу, сліди якого зафіксовані на місці пригоди, такий рухався не від с. Сибереж до с. Ямища, як рухався комбайн під керуванням обвинуваченого, а навпаки, в протилежному напрямку.

Тому, на думку захисника, враховуючи зазначені обставини, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом ні вину, ні причетність ОСОБА_1 до даної дорожньо-транспортної пригоди.  

В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпілі вказують, що обираючи покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції статті, суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність пом`якшуючих обставин та тяжкі наслідки, які настали від злочину. Також судом не було прийнято до уваги, що обвинувачений не вибачився. На думку апелянтів, ОСОБА_1 було призначено занадто м`яке покарання.

Крім того, виправдовуючи обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України, суд неправильно дав оцінку доказам в частині обставин скоєння злочину та його особливостей, адже стаття 135 КК України передбачає відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані  і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо той хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікацій дій винного за цією нормою закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці, а також тяжкість тілесних ушкоджень, отриманих в результаті ДТП.

На думку апелянтів, за встановлених судом 1 інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_1 одразу після наїзду на пішохода ОСОБА_5 , не зупиняючи комбайн, не надавши допомоги останній, яка внаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребувала, самовільно покинув місце пригоди, залишивши її у небезпечному для життя стані, тому вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

Також зазначають, що суд 1 інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, не дав оцінку і не врахував всі заявлені ними підстави для стягнення моральної шкоди і втрати нематеріального характеру.

В запереченнях на апеляційну скаргу цивільних позивачів – потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представник цивільного відповідача просить їх апеляційні скарги залишити без задоволення.

При розгляді провадження судом  І  інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 22.08.2018, о 22.16 год., керуючи зернозбиральним комбайном JOHN DEERE S770, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Великі Осняки - Сибереж - Гучин Ріпкинського району Чернігівської області у напрямку від с. Великі Осняки до с. Гучин Ріпкинського району Чернігівської області, на відстані 1050 м до дорожнього знаку 5.45 «с. Ямище» проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя по напрямку свого руху, та не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5 , яка перебувала біля лівого краю проїзної частини за напрямком руху ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: відкритої черепно-мозкової травми - забійно- рваної рани, синців, саден голови, крововиливів в шкірно-м`язевий лоскут голови, багатоуламкових переломів кісток мозкового та лицевого черепа, множинних розривів твердої мозкової оболонки, залишки речовини мозку у мозок у вигляді мозкового дертриту; закритої травми грудної клітки — множинних переломів ребер зліва з розривами пристінкової плеври та розривами легень; закритої травми хребта - переломів бокових та остистих відростків 3,4,5 грудних хребців, розриву міжхребцевого з`єднання між 3-4 грудними хребцями, в спинно-мозковому каналі - грудному відділі в проекції перелому хребців під твердою та м`якою мозковою оболонкою - кров і рихлі згортки спинний мозок з нечіткою структурою; закритої травми живота - крововиливів у ворота селезінки; закритої травми тазу уламкового перелому лівого крила здухвинної кістки: закритого перелому правого стегна; закритих переломів внутрішньої та зовнішньої щиколоток лівого гомілково-ступневого суглобу; синців, саден тулубу, кінцівок, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди, та знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.

Також, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що 22.08.2018, о 22.16 год., рухаючись по автодорозі Великі Осняки - Сибереж - Гучин Ріпкинського району Чернігівської області у напрямку від с. Великі Осняки до с. Гучин Ріпкинського району Чернігівської області та здійснивши наїзд на ОСОБА_5 , водій, усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілу у небезпечний для життя стан, в порушення вимог п. 2.10 (у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, не зупинив керований ним зернозбиральний комбайн JOHN DEERE S770, реєстраційний номер НОМЕР_1 та на місці пригоди не залишився, не вживши всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, при цьому маючи змогу надати їй таку допомогу.

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого, його захисника, які підтримали подану захисником апеляційну скаргу, просили задовольнити її, не заперечували і проти апеляційної скарги представника цивільного відповідача, проти задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілих заперечували; пояснення потерпілих, які просили задовольнити подані ними та прокурором апеляційні скарги, проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та представника цивільного відповідача заперечували; представника цивільного відповідача, який просив подану ними та захисником апеляційні скарги задовольнити, а апеляційні скарги потерпілих та прокурора залишити без задоволення; пояснення та думку прокурора, який просив апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілих задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг захисника та представника цивільного відповідача заперечував; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та показав, що станом на 22.08.2018 року він працював в ТОВ ім. Шевченка комбайнером. 

22.08.2018 року, зранку, виїхали на поле збирати ріпак. Разом з ним на полі була агроном ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який керував Камазом, на якому вивозили зібраний ріпак з поля. Закінчили роботу близько 22 години і виїхали з поля в парк. Він слідував за авто ОСОБА_13 , на «Ниві», а ОСОБА_14 на ОСОБА_15 поїхав іншою дорогою, але через деякий час вони зустрілися на відрізку дороги, на якій слідував він на комбайні. В напрямку с.Ямище попереду їхав агроном ОСОБА_13 , потім ОСОБА_14 , а за ними він на комбайні. Видимість була гарна, так як він увімкнув на комбайні освітлення. Рухався зі швидкістю 20-25 км/год. Комбайн за своїми габаритами (близько 4 м) займав майже всю ширину проїзної частини. Крім того, до комбайну була причеплена жатка, яка виступала з правої сторони комбайну майже на 0,5 м та постійно чіпляла гілля.

На певній ділянці дороги, не доїжджаючи с. Ямище, він захотів попити води, але пляшка впала на підлогу кабіни, піднімаючи її, він відволікся від керування, внаслідок чого трохи з`їхав у лівий кювет та зламав жатку. Вирівнявши комбайн та виїхавши на асфальтове покриття, поправивши дзеркало, поїхав далі. Протягом всього шляху він нікого ні на  дорозі, ні на узбіччі не бачив. По приїзду у парк він з напарником Кателян вживав горілку, а потім він разом  з ОСОБА_13 поїхали в смт. Ріпки.

23.08.2018 року, близько 07 год. 30 хв. йому зателефонував ОСОБА_16 та повідомив про те, що на тій дорозі, по якій він повертався з поля у парк, сталася дорожньо-транспортна пригода та йому необхідно з`явитися в поліцію.

Перед тим, як піти у відділення поліції він випив горілки, а потім ще 2,5 л пива, яке придбав у магазині по дорозі у поліцію.

Також повідомив, що у комбайна постійно підтікало мастило. Калюжу мастила на дорозі біля місця ДТП пояснив тим, що саме там він зупинявся, щоб поправити дзеркало, тому за цей час витікало мастило на асфальт. Вину не визнає взагалі, вважає, що він не вчиняв дану ДТП, тому не визнає і позовів. 

Зазначені показання обвинувачений підтримав в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. 

Проте, не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами у кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні суду 1 та апеляційної інстанцій потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що 22.08.2018 року, близько 23 год., йому повідомила сусідка ОСОБА_17 про те, що на дорозі між с. Ямище та с. Сибереж загинула донька. Він поїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, де побачив доньку, вона була нежива, поряд лежав велосипед. Метрів за 20 від тіла доньки було видно сліди з`їзду транспортного засобу з дороги на обочину на траву.

Заявлений цивільний позов на загальну суму 682723 грн. з яких 82723 грн. – матеріальна шкода, яка складається з витрат на поховання та облаштування пам`ятника на могилі, а 600000 грн. – моральна шкода, підтримав в повному обсязі, при цьому показав, що моральна шкода полягає у втраті доньки, яка у них з дружиною була єдиною спільною дитиною. Внаслідок такої втрати погіршилося самопочуття, втратився сенс життя, він постійно перебуває у пригніченому стані. Вважає, що будь – які кошти не зможуть компенсувати біль втрати дитини.

Потерпіла ОСОБА_3 суду 1 та апеляційної інстанцій показала, що 22.08.2018 року, у вечірній час, її донька ОСОБА_18 взяла велосипед та поїхала на зустріч зі своїми друзями в с. Сибереж. Про загибель доньки вона дізналася вранці 23.08.2018 року. Це їх єдина спільна дитина. Вона була сенсом їх життя. Всі зусилля вони з чоловіком покладали на те, щоб забезпечити доньці гарне майбутнє. З втратою доньки, вона втратила будь- який інтерес до життя, вона не живе, а «існує», постійно оплакує доньку. Вони з чоловіком вже не зможуть повернутися до нормального та звичного ритму життя. Саме в цьому полягає моральна шкода, яку вона оцінює в 600000 грн. та просила стягнути з ТОВ «Шевченка».

Свідок ОСОБА_11 , агроном ТОВ  ім. Шевченка, суду 1 інстанції показала, що 22.08.2018 року вона отримала завдання по збору ріпаку і о 08 год.  виїхала на поле. В цей день з нею працювали ОСОБА_1 на комбайні «JOHN DEERE S770» та ОСОБА_12 на Камазі. На зворотному шляху, у вечірній час, вона супроводжувала комбайн, їхала попереду, рух був зі швидкістю 20-30 км/год. Коли виїжджали на дорогу Сибереж – Ямище, вона зупинилася, оскільки побачила, що комбайн пропускає Камаз. Коли їхала по трасі, то інших транспортних засобів, ні людей не бачила. На шляху слідування комбайн не завжди перебував у її полі зору. Там де була пряма дорога вона їхала вперед, а потім чекала. Світло комбайна вона бачила весь час, але стверджувати про те, чи стояв в цей час комбайн, чи рухався, вона не може. Після приїзду в парк, вона чекала ОСОБА_1 доки той спілкувався з напарником приблизно 15 хвилин. Після цього вона забрала ОСОБА_1 довезти до смт. Ріпки. Від нього відчувався запах алкоголю, але ОСОБА_1 пояснив, що приїхав його напарник і вони випили.

В судовому засіданні суду 1 інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що він працює водієм Камазу в ТОВ «Шевченко». 22.08.2018 року на полі неподалік с. Сибереж збирали ріпак. Комбайном керував ОСОБА_1 , на «Ниві» була агроном ОСОБА_11 і він на Камазі. Закінчили роботу ввечері, коли стемніло. Виїхавши з поля, поїхав через с. Сибереж. Коли виїжджав на дорогу, що веде до с. Ямище, його пропустив комбайн ОСОБА_8 , а потім він обігнав Ниву. Через певний час побачив, що попереду щось світилося. Коли переключився на ближнє світло фар, то побачив, що на лівій обочині стоїть людина з капюшоном на голові і розмовляла по телефону та тримала велосипед, при цьому вона стояла на обочині на безпечній відстані, на траві. Велосипед був розвернутий в сторону с. Сибереж. Людину було добре видно метрів за 250-300. Коли побачив людину на обочині, то подивився в дзеркало заднього виду, за ним їхала Нива, а комбайн лише виїжджав на дорогу. Інших транспортних засобів ні в зустрічному напрямку, ні в попутному він не зустрічав. Також додав, що устаткування жатки, яке було прикріплено до комбайна, було ціле. Єгоричев  пошкодив її по дорозі до парку.

Свідок ОСОБА_19 , допитаний судом 1 інстанції, показав, що він працює сторожем в парку ТОВ «Шевченка», що розташований в с. М.Листвин. 22.08.2018 року вранці на комбайні «JOHN DEERE S770» зеленого кольору виїхав працювати ОСОБА_1 , який повернувся у парк близько 22.00 год. Потім заїхав автомобіль «Нива», а через декілька хвилин – «Камаз». Дані про всі виїзди та в`їзди техніки фіксуються в спеціальному журналі. Через півтори години приїхали працівники поліції, які оглянули «Камаз» та комбайн, на якому виявили якісь сліди.

Допитаний  судом 1 інстанції свідок ОСОБА_10 показав, що він товаришував з ОСОБА_20 . 22.08.2018 року, у вечірній час, вона  зателефонувала йому на мобільний телефон та повідомила, що виїхала з села. Він та його приятель ОСОБА_21 домовились з ОСОБА_18 зустрітися в центрі с. Сибереж, орієнтовно через 20 хвилин, але її тривалий час не було, він хвилювався, її телефон не відповідав. Дзвонив приблизно о 22.35 год. Він з ОСОБА_22 на мотоциклі виїхали в бік с. Ямища, на відстані метрів за 20 побачили, що на дорозі лежить Вікторія. Викликали «швидку» та поліцію. Тіло лежало майже все на траві на узбіччі, тільки ноги трохи на асфальті.

Свідок ОСОБА_23 в суді 1 інстанції підтвердив показання свідка ОСОБА_10 . Додав, що вони з Булашем показували працівникам поліції дорогу до с. М. Листвен, по дорозі бачили «почирений» жаткою комбайну асфальт. В той вечір була добра видимість. Коли виявили тіло Віки, то бачили біля тіла сліди комбайну, а також соняшник, розкиданий по дорозі та по траві.

Наведені свідчення потерпілих та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2018 року та схемою до нього, яким зафіксовано місце події. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 5,9 м., до проїжджої частини прилягають: праворуч узбіччя, ліворуч трав`яне узбіччя. Далі за узбіччям розміщені праворуч: кювет та поле, засіяне кукурудзою; ліворуч – кювет та поле, засіяне соняшником. Виявлені поверхневі сліди кочення коліс на лівому узбіччі: слід зовні схожий на шину колеса трактора шириною, 0,65 м; вузький слід кочення шириною 0,2 м. Було виявлено також сліди речовини коричневого кольору на проїзній частині, головки соняшнику біля голови трупа та на проїзній частині дороги. Тіло розташовано перпендикулярно проїзній частині, ногами до центру дороги, на лівому боці, руки за спиною (т. 1 а.п. 192-221).

Потерпілі та сторона захисту стверджували, що на масці дорожньо-транспортної пригоди свідки та сам потерпілий ОСОБА_24 бачили неподалік від загиблої ганчірку зі слідами крові, що свідчить про зупинку водія на місці наїзду та дана ганчірка зі слідами крові не взята слідчим до уваги на місці ДТП як доказ.

Однак, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2018 року, щодо змісту якого та викладених в ньому обставин учасники огляду зауважень не мали, такий факт відсутній.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи (т. 2 а.п. 14) після заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень ознак зміни розташування тіла та пози не виявлено. Тому дані доводи не заслуговують на увагу.   

Згідно протоколу огляду місця події від 23.08.2018 року встановлено, що слідчим на території парку ТОВ  ім. Шевченка, що розташований в с. М. Листвен оглянуто комбайн «JOHN DEERE S770», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час огляду встановлено комбайн зеленого кольору, до якого причеплена жатка за допомогою щепного пристрою. Жатка та щепний пристрій з лівої сторони мають ушкодження. З лівої сторони, на другій сходинці трапу виявлено голівку соняшника та листок соняшника. На другій сходинці знизу також виявлено наявні пошкодження у виді зняття лакофарбового покриття. Під комбайном з правої сторони біля заднього колеса на асфальті мається рідина коричневого кольору, яка витікає зі шлангу комбайна, який оглядався. (т. 1 а.п. 222-228).

Під час огляду велосипеда ОСОБА_5 14.09.2018 року встановлено, що на правій стороні велосипеду маються сліди тертя металу. На передній частині переднього брудозахисного щитка зліва мається нашарування лакофарбового покриття світло-зеленого кольору, яке відрізняється від лакофарбового покриття самого велосипеду. (т. 2 а.п. 112-116).

Висновком інженерно-транспортної експертизи №362 від 08.10.2018 року встановлено, що первинний контакт відбувся між передньою частиною велосипеда, а саме його переднім колесом разом з брудозахисним щитком і вертикальною трубою руля, з лівою частиною трьох нижніх сходинок комбайну, на відстані близько 37?44 см від лівої бічної сторони шини лівого переднього колеса комбайну (що є лівим габаритом комбайну), після чого відбулось відкидання велосипеда з його перекиданням правою стороною на опорну поверхню послідуючим переїздом по лівій бічній стороні велосипеда. (т. 2 а.п. 71-82).

По механічним пошкодженням на комбайні, виступаючою частиною, яка потягла потерпілу за собою, була складена драбина, на якій маються подряпини.  

З висновку інженерно-транспортної експертизи №399 від 17.10.2018 року встановлено, що за умов якщо пішохід перебував, на момент відкриття його видимості, в межах коридору небезпеки тракторного автопоїзду, в нерухомому стані до моменту первинного контакту, водій вказаного тракторного автопоїзду ОСОБА_1 з відстані настання видимості перешкоди 64 метрів, рухаючись з початковою швидкістю 20…25 км/год, мав технічну можливість уникнути наїзду на нерухомого пішохода з велосипедом шляхом своєчасного нормативного застосування навіть не екстреного, а робочого гальмування керованого тракторного автопоїзду з зупинкою до місця розташування пішохода з велосипедом, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР. За умов якщо пішохід з велосипедом перебував, на момент відкриття його видимості, в межах узбіччя поза межами коридору небезпеки тракторного автопоїзду в нерухомому стані до моменту первинного контакту, то в діях водія вказаного тракторного автопоїзду щодо зміни напрямку руху і рухом узбіччям, з технічної точки зору, вбачається невідповідність технічним вимогам термінів «проїзна частина», «узбіччя», 10.1 ПДР. За умов якщо пішохід з велосипедом перебував, на момент відкриття його видимості, в межах узбіччя або проїзної частини в межах коридору небезпеки тракторного автопоїзду в нерухомому стані до моменту первинного контакту, то водій вказаного тракторного автопоїзду повинен був своєчасно застосувати або гальмування аж до зупинки керованого автопоїзду, або виконати маневр безпечного об`їзду тобто повинен був діяти в відповідності до вимог п. 12.2, 12.3 (з урахуванням визначення терміну «перешкода для руху» п. 1.10) ПДР. За умов якщо пішохід з велосипедом перебував, на момент відкриття його видимості, в межах узбіччя або проїзної частини в межах коридору небезпеки тракторного автопоїзду в нерухомому стані до моменту первинного контакту, то відповідно в діях водія вказаного тракторного автопоїзду щодо незастосування заходів по попередженню наїзду вбачається невідповідність технічним вимогам 12.3 (з урахуванням визначення терміну «перешкода для руху» п. 1.10) ПДР. За умов якщо пішохід з велосипедом перебував, на момент відкриття його видимості, в межах узбіччя поза межами коридору небезпеки тракторного автопоїзду в нерухомому стані до моменту первинного контакту, то відповідно з технічної точки зору вбачається наявність причинного зв`язку між діями, водія вказаного тракторного автопоїзду, в яких вбачається невідповідність технічним вимогам визначення термінів «проїзна частина», «узбіччя», п. 10.1 ПДР, та подією виникнення даної ДТП. (т. 2 а.п. 148-152).

За результатом проведення судово-медичної експертизи речових доказів - кросівок ОСОБА_5 №96-МК від 19.10.2018 року встановлено, що в момент первинного контакту пішохід ОСОБА_5 перебувала у динамічному положенні, найімовірніше йшла. (т. 2 а.п. 87-89).

Допитаний судом 1 та апеляційної інстанції експерт Ананьєв П.О. підтвердив правильність і дійсність своїх експертних висновків та показав, що зміна умов математичного завдання приводить до того, що висновки можуть змінюватися. Проте, як правило, при даній моделі ДТП, якщо пішохід знаходиться в полі зору  водія та перебуває у рухомому стані (йде у попутному напрямку), результати висновків не змінились би. Його висновки могли би бути дещо іншими, якби потерпіла та комбайн зближалися одне з одним, однак, якщо б пішохід рухався у зустрічному напрямку, дорожньо-транспортна подія відбулась так само за умови не виконання водієм комбайну зазначених вимог Правил дорожнього руху.

Повнота моделі дає змогу робити висновки в категоричній формі. В даному випадку висновок був умовним. Він виходив з комплексу даних, які надавав слідчий. Модель, яка вказана у висновку, є математичною.

Встановлюючи місце первинного контакту ДТП, він виходив з направлення протектора шини, яка мається безпосередньо на комбайні. Комбайн рухався в напрямку с. Ямища. Направлення протектора шин транспортного засобу, яка вказана в схемі до протоколу огляду місця ДТП, ним не сприймається як напрямок руху транспортного засобу, так як якість оформлення матеріалів не завжди відповідає фіксації дійсних фактичних обставин, які є на місці події. Це пов`язано із сприйняттям виконавця схеми огляду МДТП слідів та їх напрямку.  Виходячи із практики, якщо маються розбіжності між схемою та фактичним оглядом об`єкту, то в цьому випадку слід говорити про помилку особи, яка склала схему ОМП. В разі, якщо і зміниться напрямок руху транспортного засобу у зворотний бік, то, враховуючи розмір проїжджої частини, висновок, який є умовним, не зміниться. Тобто, розташування місця первинного контакту не зміниться, а зміниться лише напрямок руху транспортного засобу. Окрім іншого, зазначив, що напрямок руху комбайна визначено в ухвалі слідчого судді. 

Під час огляду ним комбайна очевидно встановлено, що його шина більша, ніж залишено слід на місці події. По фізиці, утворення сліду – це складний процес, на який впливає і якість ґрунту, його вологість. На м`яких ґрунтах його відображення буде об`ємним і повним, чітко відображаючи межі протектора. Якщо ґрунт більш твердий, є трава, дерен, то слід може відобразитися неповно. Також додав, що на це впливає і внутрішній тиск у шині, при високому тиску, під час кочення, може відображатися не ввесь протектор за шириною, а лише виступаючі частини. Чинників, які змінюють слідоутворення, дуже багато. Трав`яне узбіччя, на якому залишено слід, не є зразковим покриттям, на якому відображаються всі параметри повністю, як наприклад, на піску.  

Основа методики проведення транспортно-трасологічної експертизи побудована на зіставленні слідів взаємного контакту по висоті від опорної поверхні. На момент огляду комбайна контактуюча поверхня збігалася з висотою велосипеда. Слідоутворююча поверхня співпадала  в місці драбини та передньої частини комбайна. Ідентифікацію проведено по тим пошкодженням, які співпадали по висоті розміщення з велосипедом. Також ним було проведено порівняння лако-фарбового покриття візуальним методом.

Відповідь на доводи сторони захисту щодо направленості відбитків протектора комбайна, зафіксованих на схемі до протоколу ОМП, які свідчать про рух комбайна в протилежному напрямку, детально надані в поясненнях експерта. 

У вироку суду докладно викладені висновки судово-медичної експертизи №835 від 23.08.2018 року щодо виявлених тілесних ушкоджень. Комплекс тілесних ушкоджень утворився від дії тупих предметів за механізмом удар, тиснення, тертя незадовго до смерті, 22.08.2018 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Весь комплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 утворився внаслідок комплексу однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди. В момент первинного контакту остання знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні правою боковою поверхнею тіла «відносно джерела травмуючої дії» з наступним відкиданням тіла на полотно дороги та переїздом, на що вказують виявлені ознаки переїзду грудної клітки та голови. (т. 2 а.п. 8-14).

Заперечення сторони захисту проти доведеності винуватості ОСОБА_25 в порушенні правил безпеки руху з посиланням на висновки судово-медичної експертизи №96-МК від 19.10.2018 року (том 2 а.п. 87), що потерпіла ОСОБА_5 , знаходилася в динаміці, тоді як висновки інженерно-транспортної експертизи № 399 від 17.10.2018 року (том 2 а.п. 148) побудовані на вихідних даних, що потерпіла в момент первинного контакту стояла, ретельно перевірені під час апеляційного розгляду, в тому числі шляхом допиту експерта ОСОБА_7 , та спростовуються зібраними доказами по справі.

Первинна судово-медична експертиза № 835 від 23.08.2018 року свідчить про те, що потерпіла ОСОБА_5 в момент первинного контакту з комбайном перебувала у вертикальному або близькому до нього положенні правою боковою поверхнею тіла по відношенню до джерела травмуючої дії з наступним відкиданням тіла на полотно дороги та переїздом (том 2 а.п. 8).

Вертикальне положення сприймалося як нерухомий стан пішохода і тому, призначаючи судову інженерно-транспортну експертизу, слідчий суддя ставив питання перед експертом, зазначаючи нерухомий стан потерпілої до моменту первинного контакту. І, відповідно, експерт Ананьєв П.А. визначався в своїх висновках за №399 від 17.10.2018 року (том 2 а.п.148) саме з таким станом пішохода, не розглядаючи інший.

Наступний висновок судово-медичної експертизи №96МК від 19.10.2018 року вказує на те, що в момент первинного контакту з комбайном потерпіла ОСОБА_5 перебувала у динамічному положенні, ймовірно йшла, оскільки на її взутті: на носку лівого кросівка та на підошві правого - потертості, які могли утворитися внаслідок ковзання ніг, взутих у кросівки по нерівній шорсткій поверхні. При наявності слідів ковзання на підошві кросівок, експерт дійшов висновку, що в момент первинного контакту пішохід перебував в динамічному стані.

Відповідаючи на питання в суді апеляційної інстанції експерт Ананьєв П.О. вказав, що при складанні висновку інженерно-транспортної експертизи він виходив із статичного стану потерпілої та з тих даних, які надані рішенням суду.

Відповідно до зазначених вище показань свідка ОСОБА_14 , їхавши попереду по тій же дорозі, що і комбайн, він бачив, що на лівій обочині стоїть людина з капюшоном на голові і розмовляла по телефону та тримала велосипед, при цьому вона стояла на обочині на безпечній відстані, на траві. Велосипед був розвернутий в сторону с. Сибереж. Людину було добре видно метрів за 250-300.

За матеріалами справи потерпіла ОСОБА_5 стояла на узбіччі дороги з велосипедом, очікуючи проїзд комбайну, який своїм освітленням та габаритами  перешкоджав руху потерпілої як пішки,  так  і  на  велосипеді.

Узбіччя, як видно на фотографіях до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, поросло травою, на якій не повністю відбилося колесо комбайна, що з`їхав на узбіччя, виступаючою частиною підхопив потерпілу потягнув за собою з наступним відкиданням тіла на полотно дороги та переїздом. Саме в цей час, вважає колегія суддів, утворилися потертості на підошвах, а не під час руху пішки по траві, чи асфальту у звичайних умовах, про це свідчать і висновки судово-медичної експертизи № 835, де також в комплекс тілесних ушкоджень входило тертя незадовго до смерті.

В силу ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Жодний доказ немає наперед встановленої сили.

В судовому засіданні апеляційного суду спеціаліст Кириченко Д.В. пояснив, що на комбайні, на якому працював ОСОБА_1 , в кабіні встановлено GPS-навігатор, який відображає координати знаходження даного транспортного засобу, час, напрямок та швидкість руху. Координати передаються з точністю до 1 см. Ці дані в онлайн – режимі передаються на сервер, який зберігає дану інформацію. Така є і на момент дорожньо-транспортної пригоди. Того дня на вказаній ділянці дороги проїжджало три транспортні засоби, які належать ТОВ ім. Шевченка: комбайн, «Камаз» і «Нива». В той час на даній ділянці дороги інші комбайни не проїжджали, як і інші автомобілі.

GPS-навігатором зафіксовано рух комбайна як на поле, так і з поля. Згідно даних, комбайн під керуванням ОСОБА_1 на місці дорожньо-транспортної пригоди не зупинявся.     

Згідно даних з GPS-навігації червона лінія показує траєкторію руху комбайна, а біла лінія – це умовна дорога, яка на місцевості може відрізнятися.  Точно виміряти відхилення від дороги він не може, так як вона умовна і не має меж. В роботі вони користуються гул-картами, на які спеціалісти відділу вносять дані, що стосуються діяльності товариства: координати поля, техніки та обладнання. Корегувати місцезнаходження техніки та траєкторію її руху вони не можуть. В разі зміни даних, що стосуються доріг, то вони відображаються автоматично. 

Додав, що особисто він працює в договірних відносинах з ТОВ ім. Шевченко.

В судовому засіданні апеляційного суду переглянуто інформацію GPS-навігатора щодо руху зернозбирального комбайну «JOHN DEER S770», р.н. НОМЕР_1 за період часу за 22.08.2018 року.

Спеціаліст ОСОБА_26 продемонстрував суду рух комбайну на поле та з поля. Координати місця, де стався наїзд на пішохода має параметри - Ш.516743 Д. НОМЕР_2 .

При перегляді траєкторії руху комбайну з поля, комбайн рухався у напрямку від поля до автодороги між с.Сиберіж та с.Ямище Ріпкинського району. Він виїжджає на автодорогу Сиберіж-Ямище та рухається в напрямку с. Ямище.

Поблизу місця наїзду на пішохода траєкторія руху комбайну почала змінюватися в лівий бік на 1 метр в порівнянні з траєкторією попереднього руху, коли він їхав на поле, і далі, вже за цим місцем (Ш.516743 Д. НОМЕР_2 ) почала траєкторія вирівнюватися і знову вже через 750 м змінила траєкторію в лівий бік, а потім - в правий, зі з`їздом в кювет.

Про зміну траєкторії руху комбайну в місці ДТП, свідчить і той факт, що біля потерпілої та на проїжджій частині дороги були виявлені зрізані головки соняшнику і на другій сходинці трапу комбайну виявлена головка соняшника та листок від нього. 

Ці дані спростовують доводи захисту щодо незмінності напрямку руху комбайна на місці наїзду на потерпілу.

Згідно даних журналу виїзду та в`їзду транспортних засобів в ТОВ ім. Шевченка, встановлено, що зернозбиральний комбайн «JOHN DEER S770», р.н. НОМЕР_1 , 22.08.2018 року виїхав з території ТОВ ім. Шевченка о 08 год. 00 хв. та заїхав на територію ТОВ ім. Шевченка о 22 год. 30 хв. (т. 2 а.п. 91-92).

Протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 12.09.2018 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 23.08.2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись в камері приміщення ІТТ №1 ГУНП в Чернігівській області у період з 23.08.2018 року по 25.08.2018 року, розповів особі, яка знаходилася з ним в камері, про те, що його затримано за ДТП, внаслідок якої загинула дівчинка. Також він повідомив, що переїжджав вночі з поля в парк та не помітив на дорозі дівчинку, яку переїхав (т. 2 а.п. 53-55).

При наведених доказах, колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції  про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5 , відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані  за ч. 2  ст. 286 КК України.

Посилання сторони захисту на висновок імунологічної експертизи від 19.11.2018 року, як на доказ невинуватості обвинуваченого, так як надані на експертизу зразки, які вилучені з шин комбайна, крові людини не містять, є непереконливими виходячи з того, що в подальшому комбайн продовжив рух, під час якого відбувався контакт  шин з асфальтно-бетонним покриттям, травою та ґрунтом. Крім того, згідно даних GPS-навігатора, даний комбайн всією довжиною з`їхав вправо на узбіччя та поламав дерева, які знаходились за ним. Такі дії могли призвести до знищення клітин крові з шини транспортного засобу, на що аргументовано вказано стороною обвинувачення. 

Доводи апеляційної скарги захисника та представника цивільного відповідача щодо неврахування судом першої інстанції ширини слідів коліс, залишених на узбіччі (0,65 м), з шириною коліс комбайна, яким керував обвинувачений (0,90 м), колегія суддів вважає безпідставними, так як вони не узгоджуються з наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема, показаннями експерта ОСОБА_27 , який дав вичерпну відповідь щодо слідоутворення комбайном в місті ДТП. Крім того, згідно протоколів огляду МП встановлено, що сліди кочення шин, які залишені на місці ДТП та через 800 м від нього, на місці з`їзду вправо, є ідентичними, що спростовує твердження в цій частині захисника та представника цивільного відповідача в апеляційних скаргах. Інформацією GPS-навігатора також підтверджується рух саме цього комбайну, траєкторія якого була змінена вліво на місці ДТП.

З необхідністю призначення хімічної експертизи під час проведення досудового розслідування колегія суддів погоджується, однак з часу зняття арешту ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.09.2018 року (том 1 а.п. 244-245) пройшов тривалий час, протягом якого комбайн експлуатувався та піддавався впливу зовнішніх факторів, тому колегія суддів вважає, що сенсу на даний час її проводи немає. По матеріалах кримінального провадження та фотознімкам можливо візуально співставити частини лакофарбового покриття, які залишені на щитку велосипеда, з кольором самого зернозбирального комплексу – фарба співпадала. Показаннями експерта ОСОБА_27 також встановлено, що ним було проведено порівняння лакофарбового покриття візуальним методом. Окрім цього, по даному кримінальному провадженню мається достатньо інших доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і без проведення даної експертизи.

Твердження в апеляційній скарзі захисника щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження з посиланням на суперечності в доказах, покладених судом першої інстанції в основу вироку, є необґрунтованими і безпідставними.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вимога п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника. Суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони зобов`язані розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним доводам (рішення у справі ««Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg», рішення у справі «Fabris v. France»).

Також колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції про відсутність  в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,  оскільки органом досудового розслідування не доведено його умисел на ненадання допомоги потерпілій ОСОБА_5

Суб`єктивна сторона даного злочину полягає у прямому умислі, тобто винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов`язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє в цьому.

Як вірно встановлено судом 1 інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, ОСОБА_1 вчинив дану дорожньо-транспорту пригоду наслідок неуважності, неправильно оціненої обстановки, без переконання, що зміни руху будуть безпечними. Враховуючи габарити та вагу комбайна (близько 12 тон), яким керував ОСОБА_1 , він міг не усвідомити, що здійснив наїзд на людину. Зазначене підтверджується і інформацією з GPS-навігатора, відповідно до якої 22.08.2018 року швидкість руху комбайна залишалась незмінною як до моменту ДТП, в час події, та після здійснення ДТП, без зафіксованих зупинок.

Тому, на думку колегії суддів, доводи прокурора та потерпілих про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, є безпідставними.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують  покарання, перебування його в тверезому стані, дані про особу обвинуваченого, , який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується фактично позитивно і обґрунтовано дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах, ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією інкримінованої статті, з позбавленням права керування транспортними засобами, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому колегія суддів враховує, що оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та він визнаний винуватим лише в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то з цих підстав відпадає і потреба у призначенні йому покарання із застосуванням ст. 70 КК України, як про це просять прокурор та потерпілі в своїх апеляційних скаргах.

Крім того, прохання потерпілих про призначення обвинуваченому остаточного покарання шляхом складання покарань, у виді 10 років позбавлення волі, суперечить змісту ч. 2 ст. 70 КК України, якою встановлено, що остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш  суворим  видом  покарання  за окремі злочини,  що до неї входять,  і в межах санкції того  закону,  який  передбачає  більш суворе  покарання. Суд може призначити остаточне покарання  за  сукупністю  злочинів  у межах максимального строку, встановленого для такого виду  покарань  у  Загальній  частині  КК України за умови, якщо  хоча б один зі злочинів є умисним тяжким  або  особливо  тяжким.   

Що стосується цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ ім. Шевченка про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то вони вирішені у відповідно до вимог ст. 127, 128, 129 КПК України, ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13 аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З копії наказу № 130 від 04 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий до ТОВ ім. Шевченка на сезонну роботу з 05.06.2018 трактористом – машиністом сільськогосподарського виробництва підрозділу Рослинництво.

Матеріалами справи встановлено, що в період часу з 08.00 год. до 22.30 год. 22.08.2018 року ОСОБА_1 перебував при виконанні своїх функціональних обов`язків.

Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та заподіянням матеріальної і моральної шкоди позивачам підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, обов`язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди у кримінальному провадженні підлягає покладенню на ТОВ ім. Шевченка.

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру відшкодування за цивільним позовом потерпілих, суд 1 інстанції виходив з доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5 .

Визначаючи розмір матеріальної шкоди судом першої інстанції враховано витрати потерпілого ОСОБА_2 на поховання доньки, яка загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та облаштуванням місця її поховання, що склали, згідно накладних, 50150 грн. З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується суд апеляційної інстанції.

Також, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо спричинення потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в результаті протиправних дій обвинуваченого, і моральної шкоди, яка полягала у стражданнях пов`язаних у зв`язку з втратою єдиної дитини -доньки  ОСОБА_5 .

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, в повному обсязі враховано характер правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілих, інші обставини, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховано вимоги розумності і справедливості.

Твердження представника цивільного відповідача щодо відсутності належних доказів спричинення потерпілим матеріальної та моральної шкоди, є такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Також колегія суддів не вбачає підстав і для збільшення розміру цивільного позову, як про це зазначають потерпілі в своїх апеляційних скаргах. 

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, представника цивільного відповідача ТОВ ім. Шевченка – директора  Скроботова Є.А., захисника - адвоката Селюха А.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – залишити без задоволення. 

Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою – в той самий строк з дня отримання копії судового рішення. 

СУДДІ:

Антипець В.М.                            Шахова О.Г.                   Заболотний В.М.