ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 р.Справа № 1840/3673/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. ,  Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, місце складання м. Суми, повний текст складено 14.01.19 року по справі № 1840/3673/18

за позовом      ОСОБА_1  

до     Головного управління Національної поліції в Сумській області             

про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області № 1208 від 25.06.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області від 12.07.2018 року № 392 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Лебединського ВП Сумського РВ ГУНП в Сумській області, з 12.07.2018 року.

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лебединського ВП Сумського РВ ГУНП в Сумській області з 12.07.2018 року.

- стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.07.2018 року по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач проходив службу в органах поліції з 07.11.2015. Відповідачем щодо ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок та рекомендовано звільнити позивача зі служби в поліції в дисциплінарному порядку. Наказом ГУНП в Сумській області № 1208 від 25.06.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. В подальшому, 12.07.2018 року винесено наказ № 392 о/с "По особовому складу" про те, що позивача звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" з 12.07.2018 року. Із винесеними відносно нього наказами позивач не згоден, та вважає оскаржувані накази , протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що ГУНП в Сумській області були пропущені строки для накладення дисциплінарного стягнення. Також позивач зазначає, що його вину у скоєнні дисциплінарного проступку не доведено.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 у справі № 1840/3673/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене, з порушенням норм матеріального та процесуального права, , просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 07.11. 2015 року проходив службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора Лебединського ВП ГУНП в Сумській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі – ГУ НП в Сумській області) № 1208 від 25.06.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст..7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося у неналежному виконанні п.1, 3, 6 функціональних обов`язків інспектора ГРПП Лебединського ВП ГУНП, систематичному порушенні вимог ст..ст.38,218,257 КУпАп та п.п. 9, 10, 11, 18 розділу ІІ Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11. 2015 №1376, п.п. 7, 8 ч.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, та на підставі ст..ст. 2, 5, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (а.с. 22 – 23). В подальшому, ГУ НП в Сумській області 12.07.2018 року винесено наказ № 392 о/с "По особовому складу", яким позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 24).

Оскаржувані накази прийняті відповідачем на підставі висновку службового розслідування за фактом систематичного порушення службової дисципліни інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Лебединського ВП ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_1 (а.с. 15 – 21).

Зазначеним службовим розслідуванням встановлено, що при складання протоколів та постанов про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 систематично допускались порушення п.9. розділу II Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376. Так при заповненні протоколів допущені порушення, такі як не зазначення частини статті, порушення якої допущено, не зазначений документ, який посвідчує особу, яка вчинила правопорушення, місце роботи, місце проживання свідків тощо.

Також у висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 з порушенням строків визначених КУпАП було направлено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на розгляд адміністративної комісії виконкому Лебединської міської ради, що призвело до уникнення правопорушником відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності визначених ст. 38 КУпАП.

Крім того, під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 12.02.2018 та 26.03.2018 був відсутній без поважних причин на заняттях із службової підготовки.

Під час службового розслідування також встановлено, що ОСОБА_1 було порушено функціональні обов`язки, про що свідчить неналежно проведена ним перевірка за повідомленням гр. ОСОБА_3 .

У висновку службового розслідування також зазначено, що ОСОБА_1 систематично допускає невиконання наказів керівництва, зокрема, позивач не з`явився на збори особового складу, оголошені по тривозі 19.03.2018 начальником Лебединського ВП Цуріковим О.М.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази були прийняті поза межами строків визначених законодавством, відтак є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Так, статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань на життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі на інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримання громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати у належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції з метою своєчасного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин учинення поліцейським дисциплінарного проступку, установлення причин та умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку та розміру заподіяної шкоди проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, який має право застосовувати до поліцейського дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. (ч. 3 ст. 16)

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення. (ч. 3 ст. 16)

Матеріалами справи підтверджено, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 було закінчено та затверджено в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області 07.05.2018. (а.с. 15)

Разом з тим, відповідно до наказу ГУ НП в Сумській області від 12.04.2018 №190 о/с, ОСОБА_1 з 20 квітня по 21 травня 2018 року перебував у щорічній черговій відпустці (а.с. 86)

Враховуючи вимоги ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту, з дня виходу позивача на службу після відпустки (22.05.2018), відповідач мав один місяць для накладення на нього дисциплінарного стягнення за результатами вказаного службового розслідування.

Отже останнім днем коли на позивача можливо було накласти дисциплінарне стягнення є 22.06.2018, який був робочим днем.

Натомість з матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 1208 прийнятий 25.06.2018, тобто з порушення місячного строку, визначеного ст.16 Дисциплінарного статуту.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів вказує, що відповідачем не доведено правомірність власних рішень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності поза межами строків визначених законодавством.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права – неправильним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 у справі № 1840/3673/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області  залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року по справі № 1840/3673/18  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка

Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова  С.С. Рєзнікова

Повний текст постанови складено  23.12.2019 року