Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #83802297

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9654/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

за участю секретаря Скидан. С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року

у справі 640/9654/19 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -


В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Голосіївський РВДВС), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), в якому просила суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Голосіївського РВДВС Половця Андрія Михайловича зі складання акту державного виконавця від 11.05.2019 р. у виконавчому провадженні №50608137;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВДВС Половця Андрія Михайловича про накладення штрафу від 11.05.2019 р. у виконавчому провадженні №50608137;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВДВС Половця Андрія Михайловича про накладення штрафу від 20.05.2019 р. у виконавчому провадженні №50608137;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВДВС Половця Андрія Михайловича про накладення штрафу від 10.06.2019 р. у виконавчому провадженні №50608137.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно та з порушенням вимог законодавства вчинено (прийнято) оскаржувані дії та постанови, у зв`язку з чим такі постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам того, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року, встановлено право третьої особи на побачення з малолітніми дітьми в присутності матері або іншої уповноваженої нею особи, в даному випадку у присутності бабусі малолітніх дітей. На думку апелянта побачення третьої особи (батька дітей) відбулося 11 травня 2019 року, проте малолітні діти відмовилися від зустрічі з батьком.

Крім того, апелянт зазначає, що у рішенні суду не зазначено, що вона має надавати доступ третій особі до власної квартири.

Також апелянт зазначає, що винесення державним виконавцем повторної постанови про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, станом на час прийняття повторної постанови позивачу не було відомо про винесення первісної постанови.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Третя особа в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що позивачем не виконується рішення суду та остання позбавляє його права на спілкування з неповнолітніми дітьми протягом року.

Представником третьої особи заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів відхилено заявлене клопотання, оскільки вважає його необґрунтованим.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.03.2016 р. ОСОБА_3 .Ю. видано виконавчий лист Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/9459/15-ц за позовом ОСОБА_2 (стягувач за виконавчим листом) до ОСОБА_1 (боржник за виконавчим листом), третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку побачень, згідно якого визначено наступний графік побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої середи місяця з 17:00 годин по 19:00 годину, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншої уповноваженої нею особи;

- кожної другої та четвертої суботи місяця з 10:00 години по 12:00 годину, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншої уповноваженої нею особи;

- з 10:00 години по 14:00 годину дня наступного, після дня народження малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме - 07 червня кожного року, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . або іншої уповноваженої нею особи, (далі - виконавчий лист №752/9459/15-ц).

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Тичинською Л.А. 24.03.2016 р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50608137 по примусовому виконанню виконавчого листа №752/9459/15-ц.

Крім того, 16.05.2016 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Тичинською Л.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50608137.

У подальшому, 23.04.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №50608137, яка отримана позивачем 08.05.2019 р.

При цьому, 11.05.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем складено акт державного виконавця, згідно якого 11.05.2019 р. о 10 год. 07 хв. за адресою АДРЕСА_2 . 28 відбулось виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва №752/9459/15-ц, однак ОСОБА_1 була відсутня під час проведення виконавчих дій, даний факт зафіксовано у вказаному акті.

У зв`язку з чим, 11.05.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем в межах виконавчого провадження ВП №50608137 прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ( ОСОБА_1 ) штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

Головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем 20.05.2019 р. в межах виконавчого провадження ВП №50608137 прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ( ОСОБА_1 ) штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн.

Також, 10.06.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем в межах виконавчого провадження ВП №50608137 прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ( ОСОБА_1 ) штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи вказані вище дії по складанню акту державного виконавця та постанови про накладення штрафу протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 вчинялись будь-які дії щодо виконання рішення суду по справі №752/9459/15-ц, в частині надання ОСОБА_2 побачення з малолітніми дітьми. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що виконавчим листом №752/9459/15-ц не передбачено право позивача не дозволити ОСОБА_2 у визначений судовим рішенням день побачитись з дітьми у випадку їх відмови, а тому, в даному випадку, мало місце повторне невиконання без поважних причин боржником ( ОСОБА_1 ) рішення суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" і в процесуальному законодавстві України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 вищезазначеного Закону рішення підлягають примусовому виконанню на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.

Згідно з частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлений статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 - 4 статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф не невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.

Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 11.05.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем складено акт державного виконавця, згідно якого 11.05.2019 р. о 10 год. 07 хв. за адресою АДРЕСА_2 . 28 відбулось виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва №752/9459/15-ц, однак ОСОБА_1 була відсутня під час проведення виконавчих дій, даний факт зафіксовано у вказаному акті.

Також, 11.05.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем в межах виконавчого провадження ВП №50608137 прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ( ОСОБА_1 ) штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

З мотивувальної частини вказаної вище постанови від 11.05.2019 р. вбачається, що при її прийнятті державний виконавець виходив з того, що ОСОБА_1 надала пояснення, що в цей час її не буде за місцем проживання і повідомила, що буде її мама ОСОБА_6 , яка є її уповноваженим представником, однак, як було з`ясовано під час проведення виконавчих дій у ОСОБА_6 відсутні документи повноваження пов`язані із виконанням рішення, як повноважної особи.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 11.05.2019 р. є другою суботою місяця, а тому, згідно зазначеного у виконавчому листі №752/9459/15-ц графіку побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таке побачення мало відбутись з 10:00 години по 12:00 годину, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 р. є третьою середою місяця, а тому, згідно зазначеного у виконавчому листі №752/9459/15-ц графіку побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таке побачення мало відбутись з 17:00 години по 19:00 годину, за місцем зареєстрованого проживання матері дітей ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері ОСОБА_1 або іншої уповноваженої нею особи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не заперечувався факт того, що вона не дозволила ОСОБА_2 пройти до кімнати де знаходились діти, оскільки малолітні відмовились спілкуватись із батьком, про що головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем складено акт державного виконавця від 15.05.2019 р.

Колегія суддів звертає увагу, що а ні судовими рішеннями, на підставі яких прийнято виконавчий лист №752/9459/15-ц, а ні самим виконавчим листом №752/9459/15-ц не передбачено право позивача не дозволити ОСОБА_2 у визначений судовим рішенням день побачитись з дітьми у випадку їх відмови, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце повторне невиконання без поважних причин боржником ( ОСОБА_1 ) рішення, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування постанови відповідача про накладення штрафу від 20.05.2019 р.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 10.06.2019 р. вбачається, що при її прийнятті державний виконавець виходив з того, що під час проведення виконавчих дій 25.05.2019 року боржником чинились перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми.

Детальний опис подій під час проведення виконавчих дій 25.05.2019 р. головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС Половцем Андрієм Михайловичем зафіксовано в акті державного виконавця 25.05.2019 р.

Колегія суддів зазначає, що порядок виконання судових рішень визначається також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною визначено у розділі IX вказаної Інструкції, відповідно до п. 8, 9 якого державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З аналізу наведених норм законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, вбачається, що повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість повторного складання державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки такий порядок чітко визначено відповідними нормативно-правовими актами.

Щодо посилання апелянта на те, що остання не має надавати доступ третій особі до власної квартири, колегія суддів звертає увагу, що місцем виконання рішення суду є офіційно визначене місце проживання малолітніх дітей та позивача, погоджене в якості місця виконання рішення суду, учасниками виконавчого провадження - м. Київ, вул. Левітана, 3, кв. 28. При цьому позивач самостійно зазначає, що саме за вказаною адресою нею неодноразово вчинялись дії з метою виконання судового рішення суду по справі № 752/9459/15-ц.

Посилання апелянта на те, що малолітні діти самостійно відмовлялась іти на контакт із батьком, а також на те, що рішення суду не було виконано не з її вини, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи, що під час проведення виконавчих дій 25.05.2019 р., крім ОСОБА_1 в квартирі були присутні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ще двоє чоловіків, один із яких орієнтовно ОСОБА_10 є співмешканцем ОСОБА_1 . Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 провела до кімнати з дітьми державного виконавця та ОСОБА_11 Ю., але ОСОБА_2 . не зміг зайти до кімнати дітей, тому що після того як до неї увійшли ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та державний виконавець, двері зачинили на замок з іншої сторони, утримуючи державного виконавця в кімнаті. Через приблизно п`ять хвилин двері було відчинено і як з`ясувалось ОСОБА_2 був за цей час побитий особами, які залишились у кімнаті, де вхідні двері до квартири. У зв`язку з цим, державним виконавцем було викликано черговий наряд поліції із Голосіївського управління поліції м. Києва та карету швидкої допомоги, яка і госпіталізувала ОСОБА_2 із попереднім діагнозом "струс головного мозку". В результаті проведення виконавчих дій ОСОБА_2 не зміг побачитись із дітьми.

Колегія суддів звертає увагу, що накладаючи на позивача штрафи за кожен встановлений факт невиконання останнім рішення суду, відповідач діяв у межах повноважень та спосіб, що встановлений чинним законодавством, оскільки встановлено систематичне не виконання рішення суду боржником.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду є правомірними, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позиції суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 323, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,


П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий суддя Г.В. Земляна


Судді: Ю.А. Ісаєнко


Я.М. Собків














Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація