ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4253/19 Справа № 206/2521/17 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.        

суддів – Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів нікчемними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів нікчемними.

Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що в серпні 2015 року Вишгородським районним судом Київської області відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу за зобов`язання вчинити певні дії. Вимоги обґрунтовані тим, що до нього відповідно до Договору відступлення вимоги від 01.08.2015 року перейшли всі права за депозитними вкладами у ПАТ КБ «Приватбанк», що належали ОСОБА_1 , в тому числі права вимоги за договорами: - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756063 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №1 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756064 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №2 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756065 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №3 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756066 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №4 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756067 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №5 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756068 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №6 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756069 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №7 від 31.01.2005 року; - Договір від 31.01.2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756070 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців (до 31.07.2015 року) із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №8 від 31.01.2005 року.

Позивач вважає, що вищезазначені договори є нікчемними, оскільки не додержана письмова форма їх укладення, а надані меморіальні ордери в розумінні Інструкції про касові операції в банках України, що затверджено постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року №337, та інших законів, нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності, не є документами, що підтверджують внесення готівки в касу банку. Крім того, договори, що є предметом спору підписані не уповноваженою на те особою. Таким чином і договори за уступки вимоги за цим договором є недійсними.

Враховуючи викладене, Банк просив встановити нікчемність зазначених вище правочинів, а також визнати нікчемним договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.08.2015 року про відступлення права вимоги.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з не надання позивачем жодних доказів, які б вказували на нікчемність оспрюваних правочинів. Крім того, суду вказав, що Договори, які є предметом спору не містять будь-яких ознак нікчемного правочину, а тому вимоги позивача не ґрунтуються на Законі.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Банк жодних коштів по договорам від ОСОБА_1 не отримував. При цьому, апелянт зазначає, що надані відповідачами меморіальні ордери в розумінні Інструкції №337 та інших законів, нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності, не є документами, що підтверджують внесення готівки в касу Банку. Також, апелянт вказує, що меморіальні ордери не підписані вкладником, а заступник директора Правобережного відділення Липовський Ф.А. не був наділений повноваженнями підписувати договори зі сторони Банку. Банк також у скарзі стверджує, що оскільки у ОСОБА_1 відсутні будь-які права та обов`язки за нікчемними договорами депозитних вкладів від 31 травня 2005 року, то за договором відступлення права вимоги від 01 серпня 2015 року за цими договорами він не міг передати будь-яких прав та обов`язків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Договору відступлення вимоги від 01 серпня 2015 року до ОСОБА_2 перейшли всі права за депозитними вкладами у ПАТ КБ “Приватбанк”, що належали ОСОБА_1 , в тому числі права вимоги за договорами: - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756063 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №1 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756064 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №2 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756065 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №3 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756066 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №4 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756067 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №5 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756068 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №6 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756069 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №7 від 31 січня 2005 року; - Договір від 31 січня 2005 року про депозитний вклад з виплатою процентів щомісячно №177s756070 на суму 500000,00 грн. строком на 6 місяців із процентною ставкою у розмірі 20% річних. Факт внесення коштів на депозитний рахунок підтверджується меморіальним ордером №8 від 31 січня 2005 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Наведене положення ч. 2 ст. 215 ЦК України означає, що недійсність – це об`єктивна властивість нікчемного правочину, а тому він є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). У випадку нікчемності правочинів додаткове визнання їх недійсними не потребується.

Тобто, правочин може вважатися нікчемним виключно у тому випадку, коли про його недійсність прямо зазначено у законі.

Пункт 10.1 Інструкції №492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно пункту 2.9 Інструкції «Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Судом першої інстанції встановлено, що надані під час розгляду справи відповідачем оригінали договорів банківських вкладів та оригінали ордерів, відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, а відповідно є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Керуючись вказаними нормами закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорювані договори є правомірними, оскільки їх недійсність законом прямо не встановлена, позивачем належними та допустимими доказами не доведено неправомірності їх укладення та не спростовано посилання відповідача щодо укладання договорів та зарахування коштів по ним у зазначених розмірах.

Доводи апелянта в скарзі про те, що Банк жодних коштів по договорам від ОСОБА_1 не отримував, а надані відповідачами меморіальні ордери не є документами, що підтверджують внесення готівки в касу Банку, вони не підписані вкладником, тоді як заступник директора Правобережного відділення Липовський Ф.А. не був наділений повноваженнями підписувати договори за сторони Банку, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив нікчемність оспорюваних договорів. Судом першої інстанції були оглянуті оригінали договорів депозитних вкладів з виплатою відсотків та ордерів. Вони підписані як вкладником так і працівником Банку, на них проставлена печатка Банку. Меморіальні ордери також підписані працівником Банком та скріплені печаткою Банку.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа – банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду у відмові в задоволенні позову про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 відступив, а ОСОБА_2 прийняв право вимоги за вищевказаними депозитними договорами.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

А згідно ч.1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги набув чинності, про що Банк був своєчасно повідомлений, та відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право на укладення такого договору без згоди Банку, колегія суддів вважає, що підстави для визнання його недійсним відсутні.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” – залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко