Справа № 595/1475/19

2/595/507/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею                           Содоморою Р.О.,

при секретарі                                       Ковалівському Б.В.,

з участю  позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Панчук С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м.Бучач справу за  позовом ОСОБА_1 до ДП «Бучацьке лісове господарство» про скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Бучацьке лісове господарство» про скасування наказу та поновлення на роботі, мотивуючи тим, що відповідач незаконно звільнив його з посади виконуючого обов`язків лісничого Криницького лісництва.

       Ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.10.2019 року сторонам по справі надіслано по місцю реєстрації сторін.

       Відповідачем  надано відзив  на позовну заяву,  з якого вбачається, що відповідно до ч.3 та 4 ст. 79 КЗпП України, ч. 10 та 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. Згідно з графіком відпусток на 2019 рік працівників ДП «Бучацький лісгосп» чергова щорічна відпустка позивача запланована на період з 04.11.2019 року  по 08.12.2019 року. Водночас, позивач заяву про надання щорічної відпустки з 13 травня подав на розгляд директору ДП «Бучацький лісгосп» 10 травня 2019 року. Виходячи з положень ст. 79 КЗпП України, щорічна основна оплачувана відпустка може бути надана позивачу за погодженням з роботодавцем. Однак, позивач написавши заяву про надання йому відпустки з 13.05.2019 року дня подання заяви, не погодивши з роботодавцем період відпустки, залишив робоче місце не ознайомившись з результатами розгляду його заяви. Твердження позивача про те, що роботодавець погодив строки надання йому відпустки з 13.05.2019 року шляхом накладення резолюції, спростовується виданим відповідачем наказом №119 від 11.05.2019р., відповідно до якого зобов`язано позивача передати майно Криницького лісництва згідно акта, який (акт) представити до 15.05.2019 року. Про існування вказаного наказу позивачу було відомо, про що свідчить підпис останнього на вказаному наказі. Водночас, вказаний акт позивач відповідачу у вказаний строк не подав, а з 13 травня 2019 року позивач був відсутній на роботі. Крім того, надання щорічних відпусток на підприємстві оформлюється наказом, який доводиться до відома працівнику. Однак, позивачу такий наказ ( про надання відпустки) до відома не доводився з підстав відсутності такого. Факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) зафіксований відповідними актами. Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Первинна профспілкова організація ДП «Бучацький лісгосп» дала згоду на звільнення позивача з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул, в тому числі за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин), що підтверджується протоколом засідання первинної профспілкової організації від 04.07.2019 року. Наказом ДП «Бучацький лісгосп» від 05.07.2019року № 114-к звільнено з роботи ОСОБА_1 , за прогули ( відсутність більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

       Позивач та його представник в судовому засіданні пояснили, що ним на ім`я директора ДП «Бучацьке лісове господарство» було подано заяву про надання відпустки з 13.05.2019 року, яку керівником підприємства було погоджено, а тому він правомірно перебував у відпустці. Крім того, погодження на звільнення, надане профспілковим комітетом є неправомірним, оскільки надане з порушенням процедури.        

        Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, суду пояснив, що надання щорічних відпусток на підприємстві оформлюється наказом, який доводиться до відома працівнику, однак, позивачу такий наказ про надання відпустки до відома не доводився, оскільки не видавався. Факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) зафіксований відповідними актами. Профспілковим комітетом було погоджено звільнення за прогули ОСОБА_1 , та відповідним наказом його було звільнено, та проведено повний розрахунок.

       Вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини:

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 10.05.2019 року, написаної на ім`я директора «ДП Бучацьке лісове господарство», вбачається, що ОСОБА_1 просить надати йому чергову відпустку в кількості 22 календарних дні з 13.05.2019 року.

          Із доповідної записки головного лісничого С.В. Шевчука, наданої на ім`я директора ДП «Бучацький лісгосп» вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 14.05.2019 року та 15.05.2019 року з 08 год. по 17 год.. про причини неявки не повідомив.

       22.05.2019 року на адресу ОСОБА_1 надіслано лист № 398, згідно якого його просять з`явитися у відділ кадрів підприємства та надати пояснення щодо відсутності на робочому місці із 13.05.2019 року по 22.05.2019 року.

       Згідно актів про відсутність на роботі, складених в період з 14.05.2019 року по 02.07.2019 року, вбачається, що в.о.лісничого Криницького лісництва ОСОБА_1 був відсутній на роботі. Про причини своєї відсутності на робочому місці не повідомив.

       Із акту від 27.05.2019 року вбачається, що 27.05.2019 року о 09 год. ОСОБА_1 прибув у відділ кадрів ДП «Бучацький лісгосп», відповідно до листа № 398 від 22.05.2019 року, де йому було запропоновано надати письмові пояснення причин його відсутності на роботі, проте від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.

       30.05.2019 року директором ДП «Бучацький лісгосп» на ім`я голови профспілкового комітету ДП «Бучацький лісгосп» було подано подання № 416 про отримання згоди на звільнення за прогули ОСОБА_1 , який був відсутній на роботі з 14.05.2019 року по 29.05.2019 року.

       Згідно протоколу засідання профспілкового комітету ДП «Бучацьке лісове господарство» № 2 від 04.07.2019 року вбачається, що на засіданні розглядалося питання про надання згоди на звільнення за прогули в.о.лісничого Криницького лісництва ОСОБА_3 В.І. Із вказаного протоколу вбачається також, що виступив ОСОБА_4 , який повідомив, що 13.05.2019 року ОСОБА_1 було усно повідомлено, що наказ на його відпустку відсутній і він повинен перебувати на робочому місці. На даних зборах постановили надати згоду на звільнення за прогули в.о.лісничого Криницького лісництва ОСОБА_3 В ОСОБА_5 І., голосувало вісім осіб, за вісім осіб, утримались та проти нуль осіб.

       04.07.2019 року, згідно наказу № 114-К, ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули, підстава - акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 , акт про відмову надання пояснення причин відсутності на роботі від 27.05.2019 року, Протокол № 2 від 04.07.2019 року засідання профспілкового комітету ДП «Бучацький лісгосп».

       Згідно п.4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

       Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

             Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

       Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

       Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

       Як вбачається із акту від 27.05.2019 року, ОСОБА_1 27.05.2019 року о 09 год. прибув у відділ кадрів ДП «Бучацький лісгосп», де йому було запропоновано надати письмові пояснення причин його відсутності на роботі, проте від надання письмових пояснень він відмовився.

       Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України, суд виходить з конкретних обставин справи та враховує докази передбаченні статтею 76 ЦПК України.

       В судовому засіданні позивач зазначив, що з 13.05.2019 року перебував у відпустці, тривалістю 22 календарних дні, про що написав заяву на відпустку.

       Згідно ч.10,11 ст.10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

       Згідно графіка відпусток на 2019 рік працівників ДП «Бучацький лісгосп» чергова щорічна відпустка позивача запланована на період з 04.11.2019 року по 08.12.2019 року, що не заперечується сторонами. Проте, позивачем подано на розгляд директору ДП «Бучацький лісгосп» заяву про надання щорічної відпустки з 13 травня 2019 року.        Також, в судовому засіданні встановлено, що наказ про надання відпустки, форма якого затверджена Наказом № 489 від 05.12.2009 року Державним комітетом статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», позивачу, відповідачем не видавався, та він не був ознайомлений із таким наказом.

       Як вбачається із заяви позивача про надання відпустки, то на даній заяві наявна резолюція керівника підприємства «К», що на думку суду не може свідчити про погодження надання відпустки працівнику поза графіком відпусток по підприємству.

       Суд, бере до уваги, пояснення представника відповідача, що абревіатура «К» на резолюції свідчить лише про направлення керівником такої заяви у відділ кадрів.

       Відповідно до ст. 43 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

       Матеріалами справи підтверджується, що профспілковий комітет ДП «Бучацьке лісове господарство» 04 липня 2019 року надав згоду на звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Твердження представника позивача, що засідання профспілкового комітету ДП «Бучацьке лісове господарство» було проведено з порушеннями, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Наданий позивачем аудіозапис засідання профспілкового комітету, на думку суду, сам по собі не свідчить про обставини які б могли поставити під сумнів висновок профспілкового комітету чи заперечити досліджений в судовому засіданні протокол.

       Враховуючи наведене, оскільки наявними у справі доказами доводиться, що позивач був відсутній на роботі і не виконував свої обов`язки, доказів поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надав, суд приходить до висновку, що у відповідача були законні підстави на звільнення його з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, а тому позов до задоволення не підлягає .

       Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265,279 ЦПК України, ст.ст.40,43,149 КЗпП, ст.10 Закону України «Про відпустки», суд,

       ВИРІШИВ:

        В позові ОСОБА_1 до ДП «Бучацьке лісове господарство» про скасування наказу та поновлення на роботі - відмовити.

           На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо, або через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Р. О. Содомора