АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-418 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 27 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Іскрі І.Б.
з участю прокурора ОСОБА_6
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Черкаського РУ про стягнення депозитного вкладу, відсотків, матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
17.08.2009 р. ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Черкаського РУ про стягнення депозитного вкладу, відсотків, матеріальної і моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 28.11.2008 р. між сторонами був укладений договір № 706398 строкового банківського вкладу, згідно якого він вніс, а банк прийняв грошову суму вкладу в розмірі 10 000 грн., строком на 6 місяців зі сплатою банком 18,9 % річних.
28.05.2009 р. він звернувся до ВАТ КБ «Надра» з вимогою повернути суму вкладу або виплачувати 0,5 % від суми вкладу за кожен день прострочки повернення вкладу, на яку отримав відповідь з повідомленням про роботу тимчасової адміністрації, при цьому відповідач не заперечував проти виплати 0,5 % від суми вкладу за кожен день прострочки. В порушення п.п.3.4.3, 3.4.5 договору, відповідач не повернув вклад, перестав виплачувати відсотки і не виконав його вимогу виплачувати кошти за прострочку повернення вкладу.
На повторне звернення до банку відповідач відповів аналогічною відповіддю. Відповідно до ст. 1058, 1060 ЦК якими встановлено, що за договором банківського вкладу банк незалежно від його виду зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
На підставі викладеного вважає дії відповідача, який відмовив у видачі депозитного вкладу, протиправними, так як вони порушують його право розпоряджатись власними грошима, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому п. 2 ч. 2 даної статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно до п.1. договору від 23.06.2009 року № SAMDN01000706219774 укладеного між ним та Приватбанком, процентна ставка вкладу складає 21,5% річних. Тому вважає, що упущена вигода складає в рік 2150 грн.
Крім того вважає, що йому заподіяно моральну шкоду. Так він неодноразово намагався відстояти свої законні права і інтереси шляхом усних та письмових звернень до відповідача.
Він є інвалідом 1 групи по зору і кожне відвідування відповідача та написання заяв вимагає сторонньої допомоги, він багаторазово відчував та продовжує відчувати душевні хвилювання у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача. Зловживаючи службовим положенням відповідач привласнив його грошові кошти і тривалий час використовує їх на власні потреби, ігнорує законні права і інтереси. Моральну шкоду він оцінив в розмірі 2500 грн.
ОСОБА_7 просив суд зобов’язати відповідача видати і виплатити йому депозитний вклад в розмірі 10000 грн., матеріальну шкоду – 619 грн. та 2500 грн. – моральної шкоди. Крім того, при подальшій затримці повернення вкладу виплатити 50 грн. за кожний день прострочки після 05.09.2009 р.
Позивач неодноразово доповнював позовні вимоги та остаточно просив суд зобов’язати відповідача повернути депозитний вклад в сумі 10000 грн., відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 2558,46 грн., моральну шкоду в сумі 7850 грн. Крім того, зобов’язати відповідача виплачувати йому додаткову матеріальну шкоду 11,78 грн. та 50 грн. моральної шкоди за кожний день просрочки повернення вкладу після 21.12.2009 р.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з філії ВАТ КБ «Надра» Черкаського РУ на користь ОСОБА_7 вклад відповідно до договору № 706398 банківського вкладу «Мій вибір» від 28.11.2008 р. в сумі 10 000 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить, в частині відмови суду відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, змінити рішення суду як постановлене при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, зобов’язати відповідача повернути депозитний вклад в сумі 10 000 грн. не пізніше 10.02.2010 р., виплатити матеріальну шкоду в сумі 3159, 38 грн. та моральну шкоду в сумі 10 400 грн., при подальшій прострочці повернення вкладу виплачувати матеріальну шкоду в сумі 11,78 грн. та 50 грн. моральної шкоди за кожний день прострочки після 10.02.2010 р.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, прокурора Кондра Г.О., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що вони в частині стягнення суми вкладу в розмірі 10000 грн. є обґрунтованими. В частині стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено, що він би реально отримав такий доход, а відшкодування моральної шкоди не випливає з договірних зобов’язань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2008 р. між ВАТ КБ «Надра», в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Черкаське РУ, відповідачем у справі, та ОСОБА_7, позивачем у справі, був укладений договір строкового банківського вкладу в національній валюті N 706398, відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу вкладний (депозитний) рахунок в гривні, останній вносить грошові кошти на рахунок, а відповідач приймає грошові кошти у сумі 10000 грн. При цьому пунктом 2.2 даного договору передбачено, що строк дії вкладу визначений в шість місяців від дати внесення вкладу на вкладний рахунок, початок дії строку вкладу розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок.
Згідно пункту 3.4.5 Договору відповідач зобов'язується повернути позивачу вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.
За користування коштами відповідач сплачує позивачу проценти з розрахунку 18,9 % річних (пункт 2.3 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було перераховано на депозитний рахунок відповідачеві 10000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції № 5322 від 28.11.2008. а. с. 5.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до пунктів 3.4.3, 3.4.4., 3.4.5 Договору відповідач зобов'язаний забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами, сплатити позивачу проценти шляхом перерахування коштів на рахунок відповідно до умов договору (незалежно від того, чи цей строк продовжено, згідно з п. 6.1.), а також у випадках дострокового розірвання договору; повернути позивачеві вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.
Згідно частини 1 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (частина 1 статті 1061 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач у порушення умов Договору 28.05.2009 не здійснив повернення позивачу суми вкладу.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив умови договору та зобов'язаний повернути позивачу суму вкладу в розмірі 10000 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджується наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків з боку Національного банку України передбачає встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. N 59 в ВАТ КБ «Надра» з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік. Тимчасовим адміністратором Банку призначено фізичну особу – ОСОБА_8. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. за № 452 термін дії мораторію продовжено до 10.02.2010 р.
Статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Зобов'язання банку з повернення вкладу та процентів за користування коштами настало 28.05.2009 р.
Відповідно до приведеної статті 85 протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).
Разом з тим після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Судова колегія вважає, що судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення у відшкодування моральної та матеріальної шкоди, виходячи з наступного.
Цивільний кодекс України містить норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди. Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування такої шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому не можна розуміти, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються. Виходячи з правових норм Цивільного кодексу України, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Порушення договірних зобов'язань особисті немайнові права не зачіпають.
Правовідносини за договором банківського вкладу регулюються параграфом 3 глави 71 Цивільного кодексу України, статтями якого не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання відповідачем та умов договору банківського вкладу.
В підтвердження понесених матеріальних збитків позивач надав копію договору від 23.06.2009 року, укладеного між ним та «ПриватБанком», згідно якого процентна ставка по вкладу складає 21,5% річних, таким чином матеріальні збитки це є упущена вигода.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За вимогами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками. При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту порушення зобов'язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання й понесеними збитками.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено, наявності умов для покладення на відповідача обов'язку відшкодування збитків за заявленими вимогами, які обґрунтовані правовими підставами, що виникають з іншого договору банківського вкладу і що він би реально отримав такий дохід.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що дана вимога не підлягає до задоволення.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І. Василенко