АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–672/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51, 52, 53 - Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Іскра І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про скасування наказу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
19 листопада 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ВАТ «НВП «СЕМЗ» про скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 1985 року вона працює в ВАТ «НВП «СЕМЗ», з листопада 2007 року начальником відділу матеріально-технічного постачання.
26 жовтня 2009 року наказом голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» № К-1990 їй було оголошено догану за організацію завезення, всупереч вказівкам керівника, слюдинітової стрічки ЛСп-Н-Пл 013-20 мм в кількості 558,1 кг на суму 150 352 грн. 14 коп..
Стверджуючи, що вона не причетна до організації завезення стрічки, посилаючись на те, що до застосування дисциплінарного стягнення у неї не взяли письмових пояснень, ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про визнання наказу № К-1932 незаконним. Просила суд стягнути з відповідача 925 грн. 84 коп. заробітної плати, не виплаченої їй в жовтні 2009 року, а також відшкодувати 5 000 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконним оголошенням догани.
В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просила визнати зазначений наказ незаконним в частині оголошення їй догани і стягнути з відповідача 2 236 грн. 97 коп. оплати часу простою не з вини працівника в жовтні-грудні 2009 року.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2010 року позов задоволено.
Визнано незаконним наказ голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» Шаповалова Є.В. № К-1990 від 26 жовтня 2009 року в частині оголошення догани начальнику відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_6.
Стягнуто з ВАТ «НВП «СЕМЗ» на користь ОСОБА_6 2 236 грн. 97 коп. оплати часу простою не з вини працівника, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 2 000 грн. витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката, а всього 4 273 грн. 97 коп..
В апеляційній скарзі ВАТ «НВП «СЕМЗ» просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2010 року в частині застосування дисциплінарного стягнення догани та стягнення недоплаченої суми заробітної плати за жовтень-грудень 2009 року в сумі 2 236,97 грн. та витрат на адвоката і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в цій частині.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а судове рішення до зміни із слідуючих підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині скасування наказу суд першої інстанції виходив з тих обстави, що наказ про оголошення догани винесено безпідставно і з порушенням вимог ст. 148 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом не пізніше 1 місяця з часу виявлення проступку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 було оголошено догану за те, що вона своєчасно не повідомила керівництво про надходження на склад матеріально-товарних цінностей стрічки ЛСп-Н-Пл 013-20 мм і не вжила заходів для її повернення виробнику. Однак, згідно наказу голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» № 1990 від 26 жовтня 2009 року на ОСОБА_6 було накладено стягнення не за ці дії, а за організацію завезення слюдинітової стрічки ЛСп-Н-Пл 013-20 мм в кількості 558,1 кг на суму 150 352 грн. 14 коп. всупереч вказівкам керівника про припинення завезення цих матеріалів. Стрічка ЛСп-Н-Пл 013-20 мм в кількості 558,1 кг була оприбуткована за прибутковим ордером № 5 від 13 липня 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що стрічку ЛСп-Н-Пл 013-20 мм в ТОВ «СП «Електро» міг замовити будь-хто з матеріально-технічного постачання ВАТ «НВП «СЕМЗ». Документи на відрядження водію автомобіля, яким було привезено стрічку, виписувала працівник відділу МТП ОСОБА_8 Колегія суддів бере до уваги і той факт, що автомобіль з ізоляційною стрічкою без супровідних документів охорона не пропустила б на територію ВАТ «НВП «СЕМЗ», а без підпису, як мінімум, заступника начальника з економіки і фінансів бухгалтерія поставлені матеріали не оприбуткувала. Тим більше, відповідач не спростував покази позивачки, що 14 липня 2009 року вона доповіла про поставку стрічки на селекторній нараді, і цим самим колегія суддів не вбачає порушення ОСОБА_6 своєї посадової інструкції.
Також, колегія суддів бере до уваги і той факт, що оскаржуваний позивачкою наказ винесений в порушення місячного строку встановленого ч. 1 ст. 148 КЗпП України лише через 2 місяці 13 днів з моменту накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення. Тому в цій частині районний суд обґрунтовано визнав незаконним наказ голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» Шаповалова Є.В. № К-1990 від 26 жовтня 2009 року в частині оголошення догани начальнику відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_6.
Наряду з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог матеріального права задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення з відповідача заробітної плати за час простою.
Відповідно ч. 1 ст. 34 КЗпП України надано визначення поняття простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно ст. 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий час або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
З матеріалів справи, а саме колективного трудового договору вбачається, що на підприємстві був встановлений графік роботи, який був узгоджений щодо зміни умов праці з працівниками підприємства в тому числі і з позивачкою.
Факт ознайомлення з графіком роботи, в подальшому безпосередньо вихід на роботу підтверджує, що позивачкою були прийняті нові умови та порядок оплати праці.
Оскільки на підприємстві фактично були відсутні правовідносини щодо простою, а мали місце зміни істотних умов праці, які були прийняті позивачем, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача оплати часу простою не з вини працівника. Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Доводи апелянта про те, що суд не вірно стягнув судові витрати в частині витрат за послуги адвоката колегія вважає безпідставними. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначено компенсації витрат у цивільних справах, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. У постанові вказано, що якщо компенсація сплачується іншою стороною то граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Як вбачається з матеріалів справи адвокат затратив по даній справі 15 годин своєї роботи і сума 2000 грн. стягнута районним судом являється навіть меншою за 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката і тому, колегія суддів вважає, що доводи апелянта в цій частині не підлягають до задоволення
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» задовільнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про скасування наказу в частині стягнення з відповідача заробітної плати за час простою скасувати.
Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні її позовних вимог в частині стягнення на її користь з відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» заробітної плати за час простою.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Рішення вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя В.Г. Бородійчук