АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-248/2010 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: 46 Русаков Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О.В.
РІШЕННЯ
іменем України
10 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Качан О.В., Захарової А.Ф.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про реальний поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та поділ майна,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами.
В обґрунтування позову вказала, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно їй та ОСОБА_7 в рівних долях, по Ѕ частині кожному, належить житловий саманний будинок загальною площею 85,7 кв.м та цегляний будинок загальною площею 83,9 кв.м з надвірними спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1
Крім спільного часткового майна, вони з відповідачем за спільні кошти придбали автомобіль марки ВАЗ 21214, 2008 року випуску, держномер НОМЕР_1, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_7.
Бажає, щоб відповідач ОСОБА_7 виплатив їй половину вартості вказаного автомобіля за ринковими цінами та просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок площею 87,5 кв.м та Ѕ частину огорожі.
ОСОБА_7 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив постановити рішення, яким реально в натурі розділити спільне сумісне майно, визнавши за ним право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,7 кв.м. разом з верандою і ганком, баню загальною площею 12,7 кв.м. Відмовити відповідачці в розподілі житлового будинку, оскільки вона подарувала свою частину будинку своєму сину ОСОБА_8, а також провести розділ належних їм магазинів порівну між сторонами та відмовити в решті позову.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 Мотивами відмови судом вказано наступне: ОСОБА_6 до подачі позову подарувала 1/2 частину будинку своєму сину ОСОБА_8 і не є співвласником будинку, спірний автомобіль продано і встановити його ціну для розподілу неможливо.
Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено, проведено розподіл спільного майна подружжя наступним чином: визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині кожному в магазинах "Ритуальні послуги" та "М’ясопродукти", проведено реальний розподіл будинку між ним та ОСОБА_8 та виділено ОСОБА_7 в натурі 1/2 частину будинковолодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2009 року як незаконне та таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий судовий розгляд.
Решта учасників процесу рішення не оскаржили.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами наступні обставини.
В період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали наступне майно: будинковолодіння по АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 21214, дві тимчасові споруди які використовуються під магазини. Перераховане майно є спільним майном подружжя. До подачі позову про розділ спільного майна ОСОБА_6 подарувала 1/2 частину придбаного у шлюбі будинковолодіння своєму сину ОСОБА_8 Після подачі позову до суду ОСОБА_7 продав придбаний у шлюбі автомобіль іншій особі, гроші за проданий автомобіль залишив собі.
Доводи апеляції про те, що договір дарування не набув чинності оскільки він лише нотаріально посвідчений та не зареєстрований в державному реєстрі і ОСОБА_6 на даний час є співвласником спірного будинку спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України та п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 року № 671, договори дарування житлового будинку обов’язковій державній реєстрації не підлягають. Договір вважається чинним з моменту його нотаріального посвідчення. Помилковим також є твердження апеляції про те, що проведення державної реєстрації правочинів покладено на бюро технічної інвентаризації. Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку обов’язок по реєстрації покладено на нотаріусів, які проводять її одночасно з нотаріальним посвідченням договору. Отже ОСОБА_8 став власником 1/2 частини будинку з надвірними спорудами з 21.11.2007 року, з дня нотаріального оформлення договору дарування.
Оскільки договір дарування не оспорено, не скасовано, не визнано недійсним він є обов’язковим для застосування в цивільних правовідносинах.
В зв’язку з наведеним висновок суду про відмову у визнанні за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину будинку з надвірним спорудами та їх реальний розподіл обґрунтований наявними у справі доказами, апеляція в цій частині не підлягає задоволенню.
В частині розподілу тимчасових споруд та автомобіля судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, рішення в цій частині підлягає зміні виходячи із наступного.
Якщо майно, яке є спільною власністю подружжя приховане, продане або іншим чином приховане від реального розподілу, суд стягує із подружжя, в чиєму розпорядженні залишилось майно, в користь іншого подружжя грошову компенсацію за його частину майна, або наділяє іншому подружжю на суму компенсації іншого спільного майна. Якщо сторона ухиляється від оцінки прихованого майна, його вартість визначається по висновках експертів чи інших спеціалістів виходячи із ринкових цін аналогічного майна в даному регіоні. За ухвалою апеляційного суду проведено оцінку проданого ОСОБА_7 автомобіля ВАЗ 21214 і його вартість визначена в 50337 грн. З такою оцінкою погодились всі сторони по справі, і колегія вважає необхідним стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 1/2 частину вартості автомобіля, що складає 25168,50 грн, в якості компенсації за її долю в автомобілі.
Виділяючи у власність ОСОБА_7 1/2 частину магазину "Ритуальні послуги" вартістю 4500 грн та 1/2 частину магазину "М’ясопродукти" вартістю 17000 грн в ідеальних долях судом не враховано, що розподіл майна по ідеальних долях проводиться в разі неможливості виділення майна в натурі. В даному випадку обидві окремі тимчасові споруди, які використовуються під торгівельні павільйони, можливо виділити кожному із подружжя окремо стягнувши на користь одного компенсацію за перевищення вартості у спорудах.
Сталевий павільйон, який використовується під магазин "Ритуальні послуги", згідно даних договору купівлі-продажу на а.с. 62 т. 1, куплений ОСОБА_6 23.09.2002 року, тобто в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 і є спільним майном подружжя.
Як фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зареєстрована 27.05.2004 року – а.с. 25 т. 1. Тимчасовий збірно-розбірний торгівельний павільйон зведений у листопаді-грудні 2003 року та прийнятий державною технічною комісією у грудні 2003 року – а.с. 60-61 т. 1. Враховуючи, що тимчасовий павільйон зведено в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти та спільною працею, до дати державної реєстрації ОСОБА_6 як підприємця, суд обґрунтовано визнав його спільним майном подружжя та включив до розподілу.
ОСОБА_7 не заперечує щоб йому було виділено металевий павільйон вартістю 4500 грн із сплатою в його користь різниці у вартості павільйонів. Колегія не вбачає перешкод для виділення ОСОБА_7 павільйону вартістю 4500 грн, а ОСОБА_6 павільйону вартістю 17000 грн, стягнувши із ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 6250 грн компенсації між виділеним йому майном та 1/2 частиною належної йому частки в павільйонах в розмірі 10750 грн.
Провівши взаємозалік компенсацій необхідно стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 18918,50 грн (25168,50-6250=18918,50).
Суд першої інстанції провів реальний розподіл будинку та надвірних споруд та в мотивувальній частині вказав про їх розподіл між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вказав і на мотиви такого рішення. Однак в резолютивній частині рішення не вказав про реальний виділ іншої частини будинку та надвірних споруд ОСОБА_8, не вказав які перепланування і хто має провести в будинку для облаштування двох окремих квартир. В зв’язку з допущеними порушеннями резолютивна частина рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Оскільки в мотивувальній частині рішення суду вказано на виділ квартири № 2 по варіанту № 2 висновку експерта ОСОБА_8 а він рішення не оскаржив, такий висновок суду необхідно відобразити і в резолютивній частині. Перепланування будинку ОСОБА_7 згоден провести самостійно, без допомоги ОСОБА_8
Керуючись ст. 22 КЗпШС України, ст. 61,70 СК України, ст. 307, 309, 315 ЦПК України, колегія
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про реальний поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та поділ майна задовольнити частково, рішення суду змінити.
Скасувати рішення в частині відмови у стягнені компенсації за автомобіль ВАЗ 21214 та в частині виділення у власність ОСОБА_7 1/2 частини павільйону "Ритуальні послуги" та 1/2 частини павільйону "М’ясопродукти".
Визнати за ОСОБА_6 право власності на збірно-розбірний торгівельний павільйон розміром 4,0 Х 5,0 м, вартістю 17000 грн, по вул. Шевченка на вечірньому ринку в м. Каневі, що використовується під магазин "М’ясопродукти".
Визнати за ОСОБА_7 право власності на металевий павільйон розміром 2 Х 6 м, вартістю 4500 грн, по вул. Шевченка на вечірньому ринку в м. Каневі, що використовується під магазин "Ритуальні послуги".
Стягти із ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 18918,50 грн компенсації в різниці вартості виділеного йому спільного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними спорудами розташованого в АДРЕСА_1 та провести реальний розподіл будинку та надвірних споруд, виділивши ОСОБА_7 квартиру № 1 згідно варіанту № 2 висновку експерта, яка складається: у будинку "А" на першому поверсі приміщення 2 площею 14,0 кв.м., приміщення 5 площею 5,8 кв.м., приміщення 3 площею 12,6 кв.м., приміщення 41 площею 2,6 кв.м., а всього 35,0 кв.м., або 56,1% у будинку. У будинку "Б-1" на першому поверсі: приміщення 3 площею 10,0 кв.м., приміщення 4 площею 8,4 кв.м., всього 18,4 кв.м., або 46,5% у 1-му поверсі будинку. У будинку "Б-1" у напівпідвальному поверсі: приміщення І площею 11,3 кв.м., приміщення ІІ площею 17,0 кв.м., всього 28,3 кв.м., або 67,4% у напівпідвальному поверсі даного будинку. У прибудові "а1"йому виділяється приміщення "І1"площею 5,7 кв.м. Прибудова "а2" та ганок "Кр" виділяються повністю. Всього частка ОСОБА_7 у будинковолодінні складає 1/2 частину.
Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними спорудами розташованого в АДРЕСА_1 та провести реальний розподіл будинку та надвірних споруд, виділивши ОСОБА_8 квартиру № 2 згідно варіанту № 2 висновку експерта, яка складається: у будинку "А" на першому поверсі приміщення 42 площею 17,2 кв.м., приміщення 6 площею 10,2 кв.м., а всього 27,4 кв.м., або 43,9% у будинку. У будинку "Б-1" на першому поверсі: приміщення 1 площею 10,2 кв.м., приміщення 2 площею 8,7 кв.м., приміщення 5 площею 2,3 кв.м., а всього 21,2 кв.м., або 53,5% у 1-му поверсі будинку. У будинку "Б-1" у напівпідвальному поверсі: приміщення ІІІ площею 13,7 кв.м., або 32,6% у напівпідвальному поверсі даного будинку. У прибудові "а1"йому виділяється приміщення "І2"площею 8,9 кв.м. Ганок "Кр.1", вбиральня "В", баня "Д", сарай "Г" виділяються ОСОБА_8 повністю. Всього частка ОСОБА_8 у будинковолодінні складає 1/2 частину.
Визнати за ОСОБА_7 та за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину водоколонки "№4", 1/2 частину огорожі "№3", 1/2 частину воріт з хвірткою "№1-2" за кожним та залишити вказане майно в загальному користуванні сторін.
Для облаштування двох ізольованих квартир ОСОБА_7 в будинку "А": облаштовує перегородки в приміщеннях 4 та І, закладає прохід між приміщеннями 5 і 6, а дверний блок передає ОСОБА_8 для облаштування виходу з приміщення 6. Між приміщеннями 3 і 4 закладає прохід, а дверний блок з проходу передається йому для влаштування проходу між приміщеннями 3 і 41.
ОСОБА_8 в будинку "А" облаштовує окремий вихід з будинку з кімнати 6.
У будинку "Б-1" ОСОБА_7 демонтує дверні блоки між приміщеннями 2 і 3, 2 і 4 та закладає проходи між вказаними приміщеннями. Дверні блоки передаються ОСОБА_7 для облаштування проходу між приміщеннями 3 і 4 та виходу з приміщення 4.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду та рішення колегії набувають чинності з моменту проголошення рішення колегії та можуть бути оскаржені до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення рішення колегії.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя О.В. Качан