Справа № 11- 156\2010р. Головуючий у 1 інстанції Ковальов І.М.
Категорія - ч.2 ст.309
КК України Доповідач Іващук В.Я.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року березня 30 дня
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого – Полюховича О.І.
суддів: Гладкого С.В., Іващука В.Я.
з участю прокурора Зуйкова О.Г.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду від 21 січня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює раніше судимий, 2 липня 2008 року Рівненським міським судом за ч.1 ст.307, ч.2 ст.309 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців,
- - засуджений за ч.2 ст.309 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, на три роки і один місяць позбавлення волі.
Судом вирішено питання відносно речових доказів.
Стягнено з засудженого 328 грн. 44 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_2 в порушення Закону України від 15 лютого 1995 року „Про оббіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” та „Про заходи протидії незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” повторно, маючи умисел на незаконне придбання шляхом привласнення знайденого та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, 30 липня 2009 року о 20 год. 00 хв. по вул.Романа Шухевича, 2 в м.Рівне знайшов в поліетиленовому кульку подрібнену наркотичну речовину рослинного походження канабіс (маріхуану) вагою 53.31 грам та зберігав її за місцем проживання для власних потреб без мети збуту.
В поданій на вирок суду апеляції, засуджений не заперечуючи своєї вини у вчиненому та кваліфікації дій просить пом”якшити обране йому покарання, оскільки він щиро розкаявся у вчиненому та своїми діями сприяв у розкритті злочину, має на утриманні вагітну дружину, яка потребує його підтримки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої ним апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи викладені в апеляції та матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка і в апеляції не заперечується.
Дії засудженого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженому, суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчиненого ним злочину, обставини, що обтяжують та пом”якшують його вину, в тому числі і ті на які покликається ОСОБА_2 юк О.В. в своїй апеляції.
За таких обставин підстав для зміни вироку суду та пом”якшення покарання засудженому колегія суддів не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рівненського міського суду від 21 січня 2010 року відносно ОСОБА_2 – залишити без зміни, а його апеляцію – без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В.Я.
Справа №11-а-1\2003р. Головуючий у 1 інстанції-Тростянчук Г.Г.
Категорія ст.ст.365 ч.3, 210 ч.2 Доповідач Іващук В.Я.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2003 року.
Судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
- головуючого: Омельненка В.І.
- суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.
з участю прокурора: Корчак С.А.
захисника-адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне, кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції на постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.3 ст.365, ч.2 ст.210 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст.365 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства, ОСОБА_5 - начальник Дубенського районного фінансового управління та ОСОБА_6 - начальник бюджетного відділу цього ж управління, обвинувачуються в тому, що являючись посадовими особами, здійснюючи роботу по складанню та виконанню районного бюджету, перевищили свої службові повноваження в сфері розпор"ядження коштів місцевих бюджетів району, допустили умисні триваючі порушення ст.6 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року- не спрямували 30-відсоткової суми фіксованого сільськогосподарського податку, який надходив на поточний рахунок райфінуправління до бюджетів сільських рад району у 2001 році на загальну суму 76526 грн. 39 коп.
Крім того ОСОБА_5 звинувачується у використанні бюджетних коштів всупереч їх цільвому призначенню на суму 75000 грн., що були виділені 22 серпня 2001 року на надання дотацій і компенсації витрат від перевезень пільгових категорій громадян ВАТ Дубенське АТП - 15606.
На думку суду в результаті досудового слідства допущені однобічність і неповнота, що не може бути усунена в процесі судового слідства та має істотне значення для правильного вирішення справи. Так, слідством не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_7 про те, що він приймав вольові рішення про використання районного бюджету і з себе відповідальності не знімає. Безпідставно відхилено клопотання захисту про призначення бухгалтерської документальної ревізії. Не спростовано тверджень підсудної ОСОБА_5 про про неотримання нею жодних документів з облради та головного облфінуправління про перерахування коштів на рахунок АТП 15606.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду, оскільки суд не позбавлений можливості в ході судового слідства витребовувати необхідні документи, призначити експертизу чи викликати і допитувати додаткових свідків та давати оцінку зібраним доказам. Така неповнота досудового слідства може бути усунена у судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора про скасування постанови суду, оскільки допущена по справі неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні, думку захисника-адвоката про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляції, судова палата прийшла до висновку, що апеляція підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.281 КПК України "Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності попереднього слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні".
Однак, даних вимог закону судом належним чином виконано не було.
Так , відповідно до ч.1 ст.315-1 КПК України, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії, зокрема допитати чи передопитати свідків, витребувати необхідні документи, вирішити питання про проведення відповідної експертизи тощо. В ухвалі (постанові) зазначається, для з"ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Проте, з протоколу судового засідання (т.2, а.с.154) не видно щоб суд ставив на обговорення учасників судового розгляду питання про направлення справи на додаткове розслідування у зв"язку з його неповнотою та неможливості її усунення у ході судового слідства шляхом направлення органу досудового слідства судового доручення, чим порушив вимоги ч.2 ст.281 КПК України.
В постанові судді також не наведено жодних підстав, які б перешкоджали суду усунути неповноту досудового слідства у ході судового слідства (т.2, а.с.155-156).
За таких обставинах, судова палата прийшла до переконання що постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає до скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова палата,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи у суді першої інстанції - задоволити.
Постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя - доповідач Іващук В.Я.
Cправа № 11а-303\2003р. Головуючий у 1 інстанції Остапчук А.О. Категорія – ст.185 ч.3 КК Доповідач Іващук В.Я.
України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2003 року вересня 9 дня
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого – Міщенко О.А.
суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.
з участю прокурора Купчика В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_9 на вирок Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року.
Цим вироком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, народжений та мешканець м.Дубно, пров.Міцкевича 7, Рівненської області, громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, інвалід другої групи, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на три роки і два місяці позбавлення волі.
Застосовано до засудженого ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Стягнено з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 350 грн. на відшкодування заподіяної злочином шкоди.
За вироком суду, ОСОБА_8, 6 вересня 2002 року, біля 12 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньої змовою з ОСОБА_11 (кримінальна справа відносно якого закрита в зв’язку із смертю), шляхом проникнення через вікно в будинок ОСОБА_10, який знаходиться по АДРЕСА_3, таємно викрали належне потерпілому майно на загальну суму 450 грн.
В поданих на вирок суду апеляціях засуджений та його захисник – адвокат ОСОБА_9 просять пом”якшити обрану міру покарання, оскільки ОСОБА_8 є інвалідои другої групи, перебуває на обліку в туберкульозному диспансері і за станом здоров”я потребує негайного лікування, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину у вчиненому, заподіяна злочином шкода не є великою, потерпілий не наполягає на застосуванні суворої міри покарання. Засуджений, крім того, також вважає, що суд необгрунтовано застосував до нього ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму, так як він такого не потребує, оскільки в наркологічному диспансері на обліку не перебував і від алкоголізму ніколи не лікувався.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, судова палата вважає що подані у справі апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка, і в апеляціях не оспорюється.
Проте, при призначенні покарання засудженому, суд помилково визнав обставинами що обтяжують його вину – вчинення злочину повторно та за попередньою змовою в групі осіб, оскільки такі є кваліфікуючими ознаками даного злочину.
Судом, також не вірно застосовано ст.76 КК України – примусове лікування засудженого від алкоголізму, оскільки згідно медичного висновку (а.с.91) таке йому на даний час протипоказано у зв”язку з активною формою захворювання – туберкульозу легень. Крім того, примусове лікування в місцях позбавлення волі може бути призначено засудженому тільки в порядку передбаченому ст.96 КК України та у випадку наявності в нього хвороби, що становить небезпеку для здоров”я інших осіб. Жодних мотивів за яких суд застосував до засудженого такий вид примусового лікування у вироку не наведено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого та захисника-адвоката ОСОБА_9 задоволити частково.
Виключити з вироку Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року відносно ОСОБА_8 покликання суду на обставини, які обтяжують вину засудженого - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб та ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
Дербаньовій "ОСОБА_13., працюючи Бухарівським сільським головою Острозького району в січні 2000 року, умисно з корисливих мотивів, зловживаючи посадовим становищем, всупереч вимогам ст.6 Закону України "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 року згідно якої бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня і в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України " Про умови оплати праці працівнників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів " № 1295 від 24 жовтня 1996 року про встановлення надбавок до посадових окладів сільським головамм в розмірі 70% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг, що здійснюється тільки за рішенням сесії відповідної ради. З метою отримання незаконної надбавки ОСОБА_13 , без розгляду питання на сесії сільської ради дав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_14 про встановлення йому надбавки в розмірі 70% посадового окладу, з врахуванням доплати за ранг і виплату 1374 грн. 31 коп.
Крім того ОСОБА_13 дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_15 скласти і включити в протокол № 10 десятої сесії Бухарівської сільської ради десятого скликання від 5 травня 2000 року питання розгляду про продовження йому виплати 70% надбавки до посадового окладу. При цьому засуджений особисто підписав і скріпив печаткою вказане рішення і передав його в бухгалтерію для виконання.
В поданій на вирок суду касаційній скарзі засуджений просить вирок суду скасувати, оскільки жодного з інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Надбавка до зарплати йому була встановлена рішенням сесії сільської ради в 1999 році, і його дію продовжено на 2000 рік за рішення тієї ж ради від 5 травня 2000 року.
Заслухавши доповідь судді , висновок прокурора, про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи касатора та матеріали справи, судова колегія вважає що касаційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка.
Так, свідок ОСОБА_15, секретар Бухарівської сільської ради, ствердила у суді, що вона, по вказівці ОСОБА_13 в травні 2000 року виготовила фіктивне рішення про продовження виплати йому 70% надбавки без розгляду цього питання на сесії сільради. Вказане рішення ОСОБА_13 підписав та скріпив пичаткою. Згодом, за усним ропор"ядженням ОСОБА_13 вона внесла в протокол № 10 сесії сільради від 5 травня 2000 року це рішення і виписку з нього передала в бухгалтерію для проведення нарахування 70% надбавки до зарплати.
Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що саме за рішенням № 48 від 5 травня 2000 року ОСОБА_13 було нараховано надбавку до зарплати в сумі 1374 грн. 31 коп., з яких він фактично отримав 816 грн. 98 коп.
Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, та ОСОБА_21 ствердили, що в 2000 році питання про встановлення надбавки до зарплати сільському голові на сесії сільської не ставилося і така йому не встановлювалася.
За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_13 за ч.2 ст.165 та ч.2 ст.172 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженому судом в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжуцють та пом"якшують його вину.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Острозького районного суду від 25 грудня 2000 року відносно ОСОБА_13 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
конфіскацією всього майна належного йому на праві власності, за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майно належного йому на праві власності, за ч.2 ст.140 КК України на два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності, та на підставі, ст.42 КК України на п"ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності. У відповідності до ч.3 ст.42 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Кузнецовського міського суду від 26 червня 2000 року і остаточне покарання ОСОБА_22 призначено- шість років і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.
ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5, народжений в с.Глинне Рокитнівського району Рівненської області мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий столяром ВАТ "Рівне-Азот, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_24 виправдано.
ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_7, народжений та житель АДРЕСА_5 громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_8, народжений та житель АДРЕСА_6, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працює столяром ВАТ "Рівне-Азот" не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і 3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_11, народжений та житель АДРЕСА_7, громадянин України, З з неповносередньою освітою, неодружений, непрацює, не судимий,
-засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_14, народжений та мешканець м.Ріне, вул.Грушевського 40\91, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працює сторожем ФГ "Кемпінг", не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.140 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_17, народжений та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, підприємець, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.5 ст.19 і ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_30 виправдвно.
На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відносно засуджених ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_31 та ОСОБА_30 відстрочено на один рік з сплатою штрафу в доход держави в розмірі однієї тисячі гривень з кожного.
Судом вирішено питання відносно речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_22, за попереднім зговором з невстановленими слідством особами 8 березня 2000 року 0 1 год. із складу № 2 АТП ЗАТ Управління будівництва Рівненської АЕС м.Кузнецовськ таємно викрали 19 автошин R 206х508 на суму 9 573 грн. 72 коп.
11 березня 2000 року о 1 год. ночі ОСОБА_22, ОСОБА_23, та ОСОБА_30 діючи за попереднім зговором, шляхом проникнення у вказане приміщення складу таємно викрали 30 автошин R 260х508 загальною вартістю 15 116 грн. 40 коп.
17 березня 2000 року о 2 год. ночі ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_32, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 діючи за попереднім зговором вчинили замах на крадіжку названих автошин з того ж складу, але свій задум до кінця не довели оскільки були помічені охоронцями і з місця події зникли, а ОСОБА_29 був затриманий на місці.
В поданій на вирок суду касаційній скарзі, захисник-адвокат ОСОБА_33 не оспорюючи кваліфікації дій та вини засудженого ОСОБА_22І в інкримінованих йому злочинах, просить пом"якшити обрану міру покарання, оскільки суд не врахував того, що він хворіє на тяжкі хвороби, вчинив злочин в силу збігу тяжких особистих та сімейних обставин, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючих дружину та батька.
Відносно інших засуджених, вирок суду не оскаржено та не внесено касаційне подання прокурора.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скагра до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_22 в інкримінованих йому злочинах грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Так, сам засуджений ОСОБА_22, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнав та показав, що він дійсно, з невідомими йому особами, таємно викрав, шляхом проникнення в приміщення складу АТП ЗАТ Управління будівництва 19 автошин, які згодом продав ОСОБА_22 за 3500 грн., а 11 березня у такий же спосіб, знову ж з незнайомими йому людьми викрав 30 аналогічних автошин на суму 15 116 грн. 40 коп.Та вчинив замах на крадіжку, втретє, таких же автошин з тогож приміщення однак свій задум не довів до кінця оскільки був замічений охороною.
Показання засудженого ОСОБА_22 узгоджуються з показаннями інших засуджених.
Свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_34 ствердили факт викрадення 49 автошин з складу РАЕС.
Актом документальної ревізії встановлено кількість та вартість викрадених автошин (а.с.1 т.2).
За таких обставин суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_35 за ч.4ст.81та ч.2 ст.17і ч.3 ст.82 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_35, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.
Підстав для зміни вироку суду чи пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.363, 364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Кузнецовського міського суду від 6 листопода 2000 року відносно ОСОБА_22 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_22 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
того винн Рівненської АЕС ОСОБА_36 та ОСОБА_37, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненні цілого ряду крадіжок колективного та індивідуального майна громадян та дали детальні показання про механізм їх вчинення.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені ОСОБА_36 та ОСОБА_37 добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинених ними злочинів ( т.1 а.с. 33-39 ).
Свідки ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 ствердили факти крадіжок касавого апарата та хліба з кіоску потерпілого ОСОБА_41
Потерпіла ОСОБА_42 підтвердила факт крадіжки продуктів, магнітофона та калькулятора з кафе "Молодіжне" 25 серпня 1998 року.
Згідно акту документальної перевірки сума нестачі товаро-матеріальних цінностей по кафе "Молодіжне", після крадіжки, складає 966 грн. вартість магнітофона з приставкою становить 195 грн. ( т.1 а.с. 87-89).
При обшуку у засуджненого ОСОБА_43 виявлено і вилучено калькулятор марки "Сітізен" (т.1 а.с.93).
За протоколом виявлення і вилучення у Тимкова виявлено і вилучено магнітофон маяк з априставкою (т.1 а.с.92).
Потерпілий ОСОБА_44 ствердив факт викравдення його індивідуального майна шляхом проникнення в сарай на загальну суму 280 грн.
Відповідно до протоколу обшуку, по місцю проживання ОСОБА_36, вичявлено і вилучено калькулятор "Шарп", жіночий годинник "Зоря", журнальний столик.
Потерпілий козел ствердив факт викрадення у вересні 1998 року з належного йому гаража мотоцикла марки "Їж - Планета -3К" н.з дн НОМЕР_1 та двох телескопічних вудочок.
З показань свідка ОСОБА_40 вбачається, що він також приймав участь у крадіжці мотоцикла та вудочок разом з ОСОБА_36 ОСОБА_37 та Єрмаковим.
З показань свідка ОСОБА_45 встановлено, що 8 вересня 1998 року з приміщення кафе "Транзит" було вчинено крадіжку товаро-матеріальних цінностей на 578 грн.
При проведенні обшуку у засудженого ОСОБА_43 виявлено і вилучено магнітофон " Кансаї", який був викрадений з кафе "Транзит"( т.1 а.с.с 92).
Потерпіла ОСОБА_46 підтвердила факт крадіжки товаро-матеріальних цінностей із кафе "Мрія с.Гранітне де вона працювала.
За пртоколом виявлення і вилучення поблизу с.Гранітне виявлено частину товарів викрадених із кафе "Мрія" (т.1 а.с. 256-258).
Відповідно до акту документальної ревізії недостача в кафе "Мрія" становить 688 грн. 98 коп.
За таких обставин суд першої інстанції вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засуджених.
При обрання виду та міри покарання судом в повній мірі втаховано вимоги стї39 КК України.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст., ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2000 року відносно ОСОБА_36 та ОСОБА_37 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_36 та ОСОБА_37 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
юі . .!обшуку у оказань самого засудженого, вбачається, що після звільнення з місць позбавлення волі йому був встановлений адміннагляд та оголошено обмеження піднаглядного. Однак грошей їздити на відмітку в райвідділ міліції в нього не було і на початку грудня 1999 року він самовільно залишив місце свого проживання і виїхав до свого брата в с.Більчаки Березнівського району, щоб уникнути адміннагляду.
Свідки ОСОБА_47 та ОСОБА_48 в суді пояснили, що засуджений після звільнення з місць позбавлення волі проживав з ними у квартирі, а на початку вересня 1999 року пішов з дому і з цього часу вони його не бачили. Про встановлені ОСОБА_49 обмеження він і вони знали.
Свідок ОСОБА_50 показав у суді, що перевіряв засудженого за місцем проживання, але з вересня 1999 року його вдома не було.
З постанови Рівненського районного суду від 23 березня 1999 року вбачається, що засудженому встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців \а.с.9\.
Постановою начальника Рівненського РВ УМВСУ в Рівненській області від 20 травня 1999 року встановлено чотири види обмежень піднаглядному ОСОБА_49 , серед яких заборонено виїзд за межі Рівненського району без дозволу керівництва Рівненського РВ УМВСУ ( а.с. 10 ).
З рапортів чергового та дільничих інспекторів Рівненського райвідділу міліції вбачається, що ОСОБА_49 дійсно був відсутній по місцю свого проживання та незявлявся на реєстрацію (а.с. 13-30).
За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_49 за ч.2 ст.196-1 КК України.
Що стосується покликання засудженого у скарзі на те що він необгрунтовано засуджений за сукупністю двох останніх вироків то такі є безпідставні, оскільки ухвалою судової колегії в кримінальних справах Рівненського обласного суду від 3 жовтня 2000 року вирок Корецького районного суду від 29 червня 2000 року відносно ОСОБА_49 скасовано, а справа направлена на додаткове розслідування.
При обранні виду та міри покарання засудженому, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 363, 364 КПК України судова яколегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рівненського районного суду від 21 вересня 2000 року відносно ОСОБА_49 залишити без зміни, а ксаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
к.ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_18, народжена в с.Пасіки, мешканка с.Теслугів Радивилівського району, Рівненської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, одружена, на утриманні одна неповнолітня дитина, техпрацівниця Теслугівської середньої школи, не судима,
- засуджена за ч.2 ст.229-3 КК України із застосуванням ст.44 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму з конфіскацією 1\2 частини майна, належного їй на праві власності.
За вироком суду, ОСОБА_51 на протязі траня- червня 2000 року на своїй присадибній ділянці, що в с.Теслугів Радивилівського району, незаконно посіяла та вирощувала 1065 рослин снотворного маку.
В поданих на вирок суду касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі засудженої, не оспорюючи вини та кваліфікації, ставиться питання про зміну вироку суду та пом"якшення покарання ОСОБА_51 Вважають, що суд не суд не в достатній мірі врахував те, що засуджена щиро розкаялася у вчиненому, судиться вперше, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а тому просять обрати їй покарання не пов"язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про задоволення касаційного подання та касаційної скарги і обрання засудженій покарання не пов"язаного з позбавленням волі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи касаторів, судова колегія прийшла до висновку, що касаційні подання та скарга підлягають до задоволення частково.
Висновок суду про винність ОСОБА_51 в інкримінованому ій злочині гунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Сама засуджена, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнала повністю та пояснила, що вона дійсно посадила та вирощувала рослини маку для отримання зерен та використання в кулінарних цілях.
Факт вирощування ОСОБА_51 1065 рослин снотворного маку на городі, за місцем проживання ствердили у суді свідки ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54
Згідно протоколу огляду господарства ОСОБА_51 кількість вирощуваного нею снотворного маку становить 1065 рослин (а.с.3-5).
При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_51 добровільно розказала та показала на місці про маханізм вчинення нею даного злочину (а.с. 19) .
За висновком фізико-хімічної експертизи вилучені у засудженої рослини є снотворним маком (а.с.23-24).
При таких обставинах, суд вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засудженої за ч.2 ст.229-3 КК України, як незаконний посів та вирощування снотворного маку в кількості, що перевищує 500 рослин.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_51 суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, що пом"якшують відповідальність засудженої і зокрема: чистосердечне розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, перша судимість, виключно позитивна характеристика, складне матеріальне становище, тому з врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе застосувати ст.45 КК України, умовне засудження.
З врахуванням матеріального стану засудженої, судова колегія вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_51 ст.44 КК України і зменшити розмір штрафу, передбачений при застосуванні ст.45 КК України.
Керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженої задоволити.
Вирок Радивилівського районного суду від 7 вересня 2000 року відносно ОСОБА_51 змінити.
На підставі ст.45 КК України із застосуванням ст.44 КК України вважати ю засудженою ОСОБА_51 за ч.2 ст.229-3 КК України до міри покарання визначеної судом умовно з іспитовим строком один рік із сплатою 170 гривень штрафу без конфіскації майна.
ОСОБА_51 з під варти звільнити негайно.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий:
Судді:
му з конфіскацією 1\2 частини майна, належного йому на праві власності.
ави та доводи касаційних скарг, судова колегія вважає, що касаційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_55О та ОСОБА_56 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на перевірених у суді доказах, яким дана повна і всебічна оцінка.
ОСОБА_55 та ОСОБА_56А в ході попереднього слідства і в судовому засіданні визнали себе винними у вчиненні ними крадіжок колективного майна з проникненням у приміщення з різних підприємств та кафе с.Смордва Млинівського району і дали показання про обставини цих крадіжок, які узгоджуються з вироком по справі.
Об"єктивно показання засуджених стверджуються іншими доказами по справі.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинення ними крадіжок майна шляхом проникнення в приміщення складу та тракторної бригади КСП "Світанок", дитячого садка та кафе села Смордва Млинівського району (а.с 37-44 т.2).
Кількість та вартість викрадених засудженими товаро-матеріальних цінностей стверджується актами інвентаризації проведеними на підприємствах після вчинення крадіжок (а.с. 200-204 т.1).
При таких обставинах суд першої інстанції правильно оцінив зібрані по справі докази і вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_55 та ОСОБА_56 за ч.3 ст.81 КК України.
Обираючи вид та міру покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_55 та ОСОБА_56 злочинів, обставини справи, що пом"якшують їх відповідальність і призначив ОСОБА_55 мінімальне покарання передбачене законом за вчинений ним злочин, а ОСОБА_57А нижче мінімальної межі.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.363,364 КПК України судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Млинівського районного суду від 3 липня 2000 року відносно ОСОБА_55 та ОСОБА_56 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_55 і ОСОБА_56 та захисників-адвокатів ОСОБА_59 і ОСОБА_60 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
Цією постановою справу про обвинувачення ОСОБА_61 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 229-3 ч.2, 229-1 ч.2 КК України і ОСОБА_62 - у вчиненні злочину передбаченого ст.229-1 ч.2 КК України, повернуто на додаткове розслідування.
ОСОБА_61 обвинувачуеться в незаконному посіві та вирощуванні снотворного маку з метою збуту, придбанні макової соломки та в збуті наркотичних засобів у великих розмірах, а ОСОБА_63І у пособництві незаконного зберігання зметою збуту, а також збуті наркотичного засобу у великих розмірах . За висновком слідства ОСОБА_61 весною 1997 року на власній присадибній ділянці в с. Вовкошів Гощанського району незаконно посіяла та вирощувала снотворний мак з метою збуту макової соломки, а 23 лютого 1999 року збула 3 кг. 640 гр. макової соломки ОСОБА_64М та ОСОБА_65 за 210 грн. ОСОБА_62І обвинувачується у паособництві ОСОБА_61 у вчиненні збуту наркотичних засобів у великих розмірах .
В окремому поданні прокурора поставлено питання про скасування цієї постанови й направлення справи на новий розгляд із-за необгрунтованості повернення справи на додаткове розслідування. .