ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1575/19 Номер провадження 22-ц/814/3006/19Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2019 року (повний текст виготовлено 01.10.2019 року)

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Семенівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про оголошення фізичною особи померлою.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із заявою про оголошення її матері –  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою,посилаючись на те, що остання постійно проживала і була зареєстрована в с. Новоселиця Семенівського району Полтавської області.

Зазначає, що, мати, перебуваючи у неї в гостях за місцем її проживання в м. Миргороді, 02 січня 2001 року пішла з дому і до цього часу не повернулася. 23 травня 2018 року за її ( ОСОБА_1 ) заявою були внесені відомості щодо зникнення матері до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12018170260000376, однак станом на сьогодні інформація щодо місця перебування ОСОБА_2 по результатам досудового розслідування відсутня, за місцем проживання родичів та знайомих відомостей про місце її перебування також не має. Згідно даних за місцем постійного проживання ОСОБА_2 , протягом останніх трьох років вона там не проживала і не перебувала.

Вказує, що оголошення матері померлою необхідно їй для оформлення спадщини на належну їй земельну ділянку площею 5,78 га на території Товстівської сільської ради Семенівського району Полтавської області (зараз Товстівський старостинський округ виконавчого комітету Семенівської селищної ради).

З урахуванням наведеного прохала оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким її заяву задовольнити в повному обсязі.

       В обґрунтування доводів скарги зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення місцевий суд не врахував, що, згідно п.19 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом (затв. постановою КМУ від 19.03.1997 року №252) оформлення у квитковій касі повних та дитячих проїзних документів, у тому числі в електронному вигляді, здійснюється із внесенням до проїзних документів прізвища та імені пассажира, саме зі слів особи, яка здійснює оплату проїзного документа.

Окрім того, зауважує, що в базі даних АСК ПП УЗ зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що відрізнється від прізвища матері заявниці – « ОСОБА_4 » і не зазначено по батькові особи, яка здійснювала оплату за квитки зі слів якої і зроблено відповідні записи.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та установлено місцевим судом, згідно актового запису №18 в Книзі реєстрації актів про народження Товстівської сільської Ради народних депутатів Семенівського району Полтавської області. ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її батьками записано – ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_2 (мати) (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.1977 року, а.с.6).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвище № 00023522581 від 30.07.2019 року, ОСОБА_5 , згідно актового запису №110 від 26.05.1995 року, уклала шлюб із ОСОБА_7 , який зареєстровано Відділом РАЦС по м. Миргород Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, прізвище ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_8 ». В подальшому, відповідно до актового запису №82 від 08.05.1996 року даний шлюб було розірвано (а.с.21).

Згідно актового запису №119 в Книзі реєстрації актів про одруження Відділу РАГС Миргородського міськвиконкому Полтавської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 одружились ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище подружжя після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_11 » (Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 27.06.1998 року, а.с.7).

Відтак, наведеним вище достовірно установлено, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Семенівської селищної ради від 27.06.2019 року №361 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі останніх трьох років на території Товстівського старостинського округу Семенівського району не проживала і не перебувала (а.с.12).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до ЄРДР 23.05.2018 року внесено відомості за №12018170260000376 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, по факту зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.9).

Згідно ОРС "Розшук" Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області №06/18 від 31.05.2018 року ОСОБА_2 перебуває в розшуку як безвісно зникла особа.

       При постановленні оскаржуваного рішення місцевий суд зауважив, що в ході судового розгляду твердження, викладені в заяві ОСОБА_1 про відсутність ОСОБА_2 в місці постійного проживання протягом трьох років (зі слів заявника - 18 років) спростовані належними та допустимими доказами та, враховуючи, що розшук останньої проводиться незначний термін часу, заява про оголошення фізичної особи померлою є не обґрунтованою, відтак, не підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлої може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у ч.2 ст.46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти, у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після сплину двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

Розглядаючи справу вказаної категорії, судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

       Відтак, аналізуючи наявні у справі докази на підтвердження вимог заяви та враховуючи наведені вище роз`яснення положень закону, щодо необхідності встановлення конкретних підстав, за наявності яких фізична особа може бути визнана померлою в судовому порядку, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду стосовно того, що достатні, належні та допустимі докази на встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , в матеріалах справи відсутні.

       Так, як вірно установлено місцевим судом, згідно даних розшукової справи №06/18 щодо ОСОБА_2 , відповідно до бази даних АСК ПП УЗ, остання оформила проїзний документ 23.01.2017 року, напрямок Ворохта - Івано-Франківськ та 24.01.2017 року напрямок Львів – Київ та 01.12.2018 року напрямок Миргород - Полтава Київська (справа ОРС «Розшук» №06/18, а.с.70-108).

Наведене беззаперечно вказує на відсутність підстав вірогідності припущення про смерть громадянки ОСОБА_2 .

При таких обставинах суд першої інстанції, врахувавши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали достатні підстави для задоволення вимог про визнання ОСОБА_2 померлою, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Доводи апеляційної скарги стовно невірного зазначення в базі даних АСК ПП УЗ прізвища особи - « ОСОБА_12 », замість вірного – « ОСОБА_4 » і не зазначення її по батькові, колегія суддів оцінює критично, оскількиПорядком обслуговування громадян залізничним транспортом (затверджений постановою КМУ від 19.03.1997 року №252) не вимагається зазначення по -батькові особи у проїзному документі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що прізвище ОСОБА_2 у проїзному документі зазначено вірно, але російською мовою, що не заборонено та що не вказує на помилковість такого запису, та не спростовує факту відсутності підстав для визнання вказаної фізичної особи померлою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

       Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                                Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак