У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 в травні 2009 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та, відповідно до уточнених позовних вимог, просила встановити юридичний факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на Ѕ частку цієї квартири. Позовні вимоги мотивувала тим, що з січня 1993 року проживала з ОСОБА_4 однією сім’єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. До останнього дня його життя вони проживали разом в її квартирі за адресою: АДРЕСА_2, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Теперішнього часу вона позбавлена можливості отримати спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки подружні відносини не були зареєстровані в органах РАЦС. Квартира АДРЕСА_1 в м. Ялта раніше належала їй. 13.08.1994 року за договором міни квартири від 30.08.1994 року, зареєстрованим державним нотаріусом Ялтинської міської нотаріальної контори, зазначена квартира перейшла у власність сестри позивачки – ОСОБА_5, а у власність позивачки – квартира АДРЕСА_2 в м. Ялті. 04.11.1996 року, після трирічного строку сумісного проживання, ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 Оскільки спірна квартира була придбана ОСОБА_4 в період сумісного проживання з позивачкою, а значну частину коштів, сплачених за квартиру, склали її особисті гроші, вважає, що майно придбано в період сумісного проживання та належить їй та ОСОБА_4 на праві сумісної власності.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 23.10.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що суд надав неправильну оцінку доказам у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.1996 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1. Від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_2 на підставі довіреності.
Цього ж дня 04.11.1996 року ОСОБА_7 продав свою квартиру АДРЕСА_6. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у зазначений період були знайомі та знаходились у дружніх стосунках.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що СК України набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто 01.01.2004 року, а тому дія ст. 74 СК України на правовідносини що склалися у 1996 року під час укладення договорів купівлі-продажу, не розповсюджується.
Судом не встановлено, а позивачкою не доведено, що між нею та ОСОБА_7 була домовленість про створення сумісної власності в порядку, передбаченому ЗУ „Про власність”, який діяв на час виникнення правовідносин. КпШС України, який дів на час придбання квартири не передбачав можливості набуття права спільної сумісної власності жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою на майно, набуте ними під час спільного проживання.
Також суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що з 1996 року і до смерті власника квартири, яка настала у 2007 році, позивачка не зверталася за захистом свого права власності на квартиру, також як і сам власник квартири не висловив свого ставлення до прав ОСОБА_2 на спірну квартиру.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з принципу гласності судового засіданні (ст. 6 ч. 1 ЦПК України), суд правильно не прийняв до уваги письмові пояснення свідків, як недопустимі докази, з огляду на вимоги ст.ст. 63, 64 ЦПК України.
Докази, надані сторонами у справі, оцінені судом у відповідності до ст. 212 ЦПК України.
Не приймає колегія до уваги і довід про зворотну дію закону, оскільки спірна квартира куплена у 1996 році, а тому, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на ці правовідносини не розповсюджується дія ст. 74 СК України та ст. 368 ЦК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: