АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 1469 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції : Суркова В.П.
Суддя-доповідач : Сапун О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„24” березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Петрової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу та визнання права власності на частину будинку, -
В С Т А Н О В И Л А :
09 вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОП ЗМБТІ, про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу та визнання права власності на частину будинку.
Зазначав, що з лютого 1992 року до березня 2009 року він проживав однією сім’єю та перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. У 2002 році на спільні кошти ними був придбаний будинок АДРЕСА_1. Будинок було зареєстровано за ОСОБА_6 Вважає, що на підставі частини 1 статті 74 СК України має право на Ѕ частину спірного будинку, який належав їм на праві спільної сумісної власності. Просив встановити факт його проживання однією сім’єю у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 без шлюбу. Визнати за ним право власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, як на майно, що належало йому та спадкодавцю на праві спільної сумісної власності.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2010 року позов задоволено частково.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сім’єю без шлюбу.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам, вимогам закону, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 з 23 травня 1980 року перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10 листопада 1988 року. Мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 66-67 ).
20 квітня 2002 року ОСОБА_6, яка діяла від себе особисто та від імені дочки ОСОБА_5 за дорученням, продала належні їм на праві власності 7/10 частин квартири АДРЕСА_2 В цей же день, 20 квітня 2002 року, ОСОБА_6 купила жилий будинок АДРЕСА_1 ( а. с. 47,81,89 ).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями за законом є її діти син ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5 ОСОБА_8 померлої ОСОБА_8 відмовилась від прийняття належної їй частини спадщини на користь дочки спадкодавця – ОСОБА_5 ( а. с. 58-76 ). До складу спадкового майна входить жилий будинок АДРЕСА_1, та автомобіль ВАЗ-111940, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
ОСОБА_3 просив встановити факт його проживання з ОСОБА_6 однією сім’єю без шлюбу у період з лютого 1992 року. Також просив на підставі частини 1 статті 74 СК України визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 оскільки вважає, що будинок був придбаний 20 квітня 2002 року у період спільного проживання з ОСОБА_6 і є їх спільною сумісною власністю зі спадкодавцем.
Частково задовольняючи позовні вимоги і встановлюючи факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім’єю без шлюбу, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що до вересня 2005 року законом не передбачалось право особи на встановлення такого факту. При цьому суд безпідставно послався на положення пункту 5 частини 1 статті 256 ЦПК України ( 2005 року ). За таких обставин рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про залишення без задоволення вимог ОСОБА_3 про встановлення факту його проживання з ОСОБА_6 з лютого 1992 року однією сім’єю без шлюбу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину спірного будинку, суд правильно виходив з того, що до правовідносин, які виникли між сторонами 20 квітня 2002 року на момент укладання договору купівлі-продажу будинку, не можуть бути застосовані положення статті 74 СК України, який набрав чинності з січня 2004 року. Також суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до статті 13 КпШС України права та обов’язки подружжя породжує лише шлюб, зареєстрований в державних органах реєстрації актів цивільного стану. Майно є спільною сумісною власністю подружжя, тільки якщо воно нажите у період шлюбу ( стаття 22 КпШС України ).
Виходячи з наданих доказів та вимог закону, суд правильно зазначив, що у даному випадку позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання будинку АДРЕСА_1 таким, що належав позивачеві і ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності та визнання за ним права власності на Ѕ частину будинку задоволенню не підлягають. При цьому навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на норми матеріального права.
Рішення суду в цій частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину спірного будинку є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2010 року в частині встановлення, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сім’єю без шлюбу скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: