Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 1629 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Е.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» березня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
За участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «10» лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна, ОП ЗМБТІ, ТОВ «Компанія з управління активами – Адміністратор пенсійних фондів «УкрсоцКапітал», ТО «Форум – Інвестбуд», про переведення прав покупця за договором купівлі – продажу цінних паперів та права сторони про бронювання об’єкта нерухомості, визнання свідоцтва про право власності на квартиру частково недійсним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру, покладання зобов’язання у скасуванні реєстрації права власності, покладання зобов’язання у реєстрації права власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яку він планував подарувати двом донькам від першого шлюбу у рівних частках. 14.02.1998 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, яка заперечувала проти того, щоб він дарив квартиру донькам та змусила його продати вказану квартиру і 09.10.2006 року придбати нову квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі шляхом укладання договору купівлі-продажу цінних паперів та бронювання об'єкта нерухомості. Оскільки, відносини між дружиною та його доньками склалися недоброзичливими, він планував примирити їх, тому була домовленість між дружиною про те, що право власності на квартиру буде оформлено на відповідача, а та в свою чергу подарує квартиру його донькам у рівних частках. Проте, ОСОБА_4 після оформлення права власності на квартиру, відмовилася її дарувати його донькам. Після того, як він пригрозив відповідачу зверненням до суду, 04.10.2007 року на його ім'я у нотаріуса було оформлено свідоцтво про право власності на 1/2 частину придбаної квартири у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя.
Посилаючись на зазначені обставини та у зв'язку з тим, що шляхом його обману ОСОБА_4 отримала право власності на 1/2 частину спірної квартири, просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2008 року залучено приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В. по цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2008 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з у правління активами пенсійних фондів «Укрсоцкапітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум – Інвестбуд». Залучено в якості відповідача ОП «ЗМБТІ».
Позивач неодноразово уточнював і доповнював свої позовні вимоги та остаточно просив суд перевести на нього право покупця по договору купівлі – продажу цінних паперів № КВ 510/06 від 09.10.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управлінням активами – Адміністратор пенсійних фондів «УкрсоцКапітал» і права сторони по договору бронювання об’єкту нерухомості № 61/03 від 09.10.2006 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ «Форум-Інвестбуд», визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі в порядку розподілу сумісно нажитого майна подружжя від 04.10.2007 року, посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., реєстровий № 12400, частково недійсним, визнати за ним право власності на всю квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі, зобов’язати ОП ЗМБТІ скасувати державну реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі на ім’я ОСОБА_4 та зареєструвати право власності на вказану квартиру за ним.
Справа неодноразово розглядалась судами.
Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2010 року позов задоволено. Переведено на ОСОБА_5 право покупця по договору купівлі – продажу цінних паперів № КВ 510/06 від 09.10.2006 року, який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управлінням активами – Адміністратор пенсійних фондів «УкрсоцКапітал» і права сторони по договору бронювання об’єкту нерухомості № 61/03 від 09.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Форум-Інвестбуд». Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі в порядку розподілу сумісно нажитого майна подружжя від 04.10.2007 року, посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., реєстровий № 12400, частково недійсним. Визнано за ОСОБА_5 право власності на всю квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі. Зобов’язано ОП ЗМБТІ скасувати державну реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі на ім’я ОСОБА_4 та зареєструвати право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 „ Про судове рішення у цивільній справі”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.1998 року. В період шлюбу 09.10.2006 року, подружжям було придбано цінні папери в ТОВ „Укрсоц – Капітал” на суму 293389,85грн., що підтверджується договором № Кв 510/06 купівлі – продажу цінних паперів від 09.10.2006 року укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ „Укрсоц – Капітал” ( том. а.с. 15-16).
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України м айно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В силу зазначеної норми закону, нажите подружжям під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю. Враховуючи викладене придбані подружжям цінні папери є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ТОВ „Форум – Інвестбуд” було укладено договір № 61/03 про бронювання об’єкту нерухомості від 09.10.2006 року та додаткова угода до нього від 11.07.2007 року (а.с.17-21 том.1).
За змістом ст. 65 СК України при укладанні договору однім із подружжя вважається, що він діє зі згоди іншого із подружжя.
ОСОБА_5 не заперечував, що при укладанні вищезазначеного договору ОСОБА_4 діяла за його згодою.
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 291/39 від 26.07.2007 року ОСОБА_4 управлінням житлового господарства Запорізької міської ради було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2008 року на квартиру АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі (том. 1 а.с.10).
Право власності на вказано квартиру ОСОБА_4 зареєструвала в ОП „ЗМБТІ”, що підтверджується витягом ОП „ЗМБТІ” про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2007 року (а.с. 11 том.1). Оскільки спірна квартира придбана за рахунок цінних паперів, які є спільною сумісною власністю подружжя, то відповідно і квартира є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Згідно ст. 70 СК України у випадку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна жінки та чоловіка є рівними.
Відповідно з ч.2 ст. 69 СК України жінка та чоловік вправі поділити майно за взаємною згодою. Договори про розподіл квартири має бути нотаріально посвідчений.
Як видно з матеріалів справи, подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поділили квартиру АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі, що є їх спільною сумісною власністю як подружжя за взаємною згодою по Ѕ частині кожному (заява том.1 а.с. 83). На підставі поданої сторонами заяви про поділ спільного майна, нотаріусом Запорізького міськнотокругу ОСОБА_6 було видане свідоцтво про право власності від 04.10.2007 року на Ѕ частину цієї квартири на ім’я ОСОБА_5 ( том.1 а.с.82).
Визнаючи право власності на всю квартиру за ОСОБА_5 суд вищевикладених обставин не взяв до уваги і у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не навів мотивів не прийняття доказів наданих відповідачем у підтвердження тому, що спірна квартира є спільною власністю подружжя.
Суд першої інстанції вибірково дослідив надані сторонами докази, відобразивши в рішенні тільки ту їх частку, яка відповідала його висновкам.
Всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції не здійснив оцінки всіх наданих сторонами доказів.
Перевівши на ОСОБА_5 права і обов’язки покупця за договором купівлі – продажу цінних паперів № Кв 510/06 від 09.10.2008 року суд не звернув уваги на те, що згідно п.9.6 цього договору дія договору припинена 25.07.2007 року, а саме після підписання акту прийому – передачі об’єкту нерухомого майна від 25.07.2007 року та погашення облігацій ( цінних паперів). Разом з вказаним договором припинив дію і договір № 61/03 від 09.10.2006 року про бронювання об’єкту нерухомості, оскільки згідно з п. 6.1.2 договору № Кв 510/06 від 09.10.2006 року є його невід’ємною частиною.
Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 суд в рішенні не навів норми матеріального закону, яким він керувався на підтвердження свого висновку.
Розглядаючи даний спір суд не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Поза увагою суду залишилася та обставина, що позивач не визначився з підставами визнання свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі у порядку розподілу сумісно нажитого майна подружжя від 04.10.2007 року, посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кіяницею Н.В., реєстровий номер 12400.
Таким чином, суд фактично допустив примусове припинення права власності на частку квартири, що належить відповідачу ОСОБА_4, але не зазначив, на підставі якої норми матеріального права він дійшов такого висновку та не визначив, чому правовідносини сторін необхідно врегульовувати таким чином.
Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, яким ОСОБА_5 належить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209,218,307,309,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -