Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М’ясоєдової Т.М.,
- Даніла Н.М.,
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Сакськой міської ради до ОСОБА_2 про знесення самовільної будови та за позовом ОСОБА_2 до Сакської міської ради про визнання права власності, третя особа Садове товариство „Садовод”, за апеляційною скаргою Сакського міжрайонного прокурора на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а:
в липні 2008 року виконавчий комітет Сакської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самовільного будівництва, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції № 541 від 16.04.2008 року ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності по ст. 97 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн. за самовільне (без затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт) здійснення будівельних робіт з будівництва садового будинку за адресою: м. Саки, Євпаторійське шосе, 43 км., СОТ”Садовод-1”, ділянка 13. На підставі викладеного просив знести самовільно збудований садовий будинок за вказаною адресою.
В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Сакської міської ради про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки № 13 по Євпаторійському шосе, 43 км. м. Саки в СОТ „Садовод-1” м. Саки. На зазначеній ділянці відповідно до прав члена кооперативу, нею збудований садовий будинок, який складається з літ. „А”, загальною площею 209,9 кв.м., літнього душу літ. „б, в”, туалету літ. „У, У1”, огорожа воріт. Вважаючи, що наявність будівель на ділянці не потягло порушення прав інших осіб, відповідно до ст.ст. 331, 376, 392 ЦПК України, просила визнати за нею право власності на садовий будинок 13 по Євпаторійському шосе, 43 м. Саки в СОТ „Садовод-1” з відповідними спорудженнями.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02.02.2009 року у задоволенні позову виконкому Сакської міської ради відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволений.
В обґрунтування апеляційної скарги Сакський міжрайонний прокурор, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні її позову. Зазначає, що право власності на самочинне будівництво визнано за ОСОБА_2 у порушення норм матеріального права, а до участі у справі не притягнута інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, яка є заінтересованою особою в результатах розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є членом СТ „Садовод”, їй належить земельна ділянка 13 для ведення садівництва, розміром 500 кв.м., де вона збудувала садовий будинок та господарські будівлі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 376 ч. 5 ЦК України, відповідно до якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, як самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та дія постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 19.09.1987 року № 1079 „Про додаткові засоби по розвитку приватних підсобних господарств громадян, колективного садівництва та городництва”.
З такими висновками не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Так, ст. 331 ч. 2 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
До 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою КМ України від 22.02.2004 року № 1243, згідно з п. 1 якого визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, зокрема як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. З 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМ України від 08.10.2008 року № 923.
Враховуючи, що будівництво даного будинку ОСОБА_2 здійснювалось у відсутність розробленого проекту будівництва, його затвердження та отримання дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, введення його в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту унеможливлюється.
За таких умов об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Саки, Євпаторійське шосе, 43 км., СОТ”Садовод-1”, ділянка 13 є самочинним та на нього поширюються приписи ст. 376 ЦК України.
Статтею 31 ч. 1 пп. 6 п. „б” ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.
Таким чином загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.
З вищенаведеного випливає, що позивачка, здійснивши самочинне будівництво, повинна була спочатку звернутися із заявою про прийняття до експлуатації зазначених будівель до виконкому міської ради, надавши докази про те, що самочинні будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови в прийнятті самочинних будівель до експлуатації вирішувати спір в суді.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 взагалі зверталась до відповідних органів з приводу прийняття самовільно збудованого нерухомого майна до експлуатації, а тому немає підстав вважати про наявність спору про право.
За таких підстав, відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.
В решті рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 лютого 2009 року не оскаржено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора задовольнити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 лютого 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до виконавчого комітету Сакської міської ради про визнання права власності.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: