Справа № 188/1719/19

Провадження № 2/188/654/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Олійник В.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача , в якому викладає фактичні обставини справи , правове обгрунтування та зазначає про наступне.

Житловий будинок АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності виданого 26.01.2000 року Брагинівською сільською радою ОСОБА_2 .

Земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею - 0,25 гектари та для ведення особистого підсобного господарства - 0,2136 гектари, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , згідно державного акту про право власності на земельну ділянку виданого 27.03.2002 року Брагинівською сільською радою ОСОБА_2 .

Він , ОСОБА_1 , займається господарською діяльністю в сфері товарного сільськогосподарського виробництва на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району з 1998 року. Для зручності йому потрібне було житло на території с. Нововербське Петропавлівського району поруч з яким він і здійснював свою діяльність.

За згодою ОСОБА_2 , в 2002 році, він привів до порядку належний йому житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , який він покинув, переїхавши до с. Богинівка Петропавлівського району, і починаючи з березня 2003 року постійно використовує його, господарчі споруди та земельну ділянку при ньому, на власний розсуд, при цьому користуючись, розпоряджаючись та володіючи таким нерухомим майном одноосібно.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 08.11.2019 року складеного депутатом органу місцевого самоврядування підтверджується той факт, що він ( позивач) понад 15 років ( з березня 2003 року ) добросовісно заволодів житловим будинком № 34 та земельними ділянками для його обслуговування та ведення присадибного господарства по АДРЕСА_1 , що належало сторонній особі, та розпочав відкрито користуватись, володіти та розпоряджатись таким нерухомим майном.

Відповідно до вищенаведеного акту органу місцевого самоврядування за більше ніж 15 років він вчиняв усі дії, що свідчать про його одноосібне володіння, розпорядження та користування таким нерухомим майном. Аналогічне було підтверджено свідками сусідами за місцем розташування нерухомого майна право на яке є предметом цього позову підчас складення вищенаведеного акту. В разі потреби таких свідків буде запрошено до судового засідання.

Всі вище наведені факти свідчать про те, що він у повному розмірі користується, володіє та розпоряджається нерухомим майном на власний розсуд на протязі останніх більш як 15 років. Правочинів між власником нерухомого майна та ним щодо переходу права власності відповідно до чинного законодавства укладено не було.

Претензій щодо його прав на вищенаведене нерухоме майно з 2003 року та по цей день до нього ніхто не пред`являв, тобто його володіння, користування та розпорядження нерухомим майном є відкритим та беззаперечним.

Отже , відповідно до вищенаведених обставин та письмових доказів, що додано цього позову, він починаючи з березня місця 2003 року добросовісно заволодів нерухомим майно, яким є : житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом більш як п`ятнадцяти років, та користувалась ним, а також ніхто йому не перешкоджає у розпорядженні таким майном, не заперечує щодо такого розпорядження, що є підставою для визнання права власності за ним на таке нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до вимог чинного законодавства, але таке визнання неможливо без судового втручання, адже саме такої форми визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю чинне законодавство і передбачає.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ст..15Ю16 344, 392 ЦК України та п. 13 «Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014 р.»

Враховуючи, що попередній власник нерухомого майна помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить акт наданий органом місцевого самоврядування, доданий ним до цього позову, та про його правонаступників йому нічого невідомо, ним заявлено позов до Брагинівської сільської ради, як органу, уповноваженому управляти майном територіальної громади, де розташовано об`єкти нерухомого майна, право на які є предметом цього позову.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що він поніс на час подання позову складає витрати на сплату судового збору в розмірі 768, 40 гривень. Інші витрати по справі ним не плануються.

Також стверджує, що на цей час ним не подано іншого позову до Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, щодо визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , в порядку набувальної давності право власності на :

-житловий будинок АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право власності виданого 26.01.2000 року Брагинівською сільською радою; належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею - 0,25 гектари та для ведення особистого підсобного господарства - 0,2136 гектари, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , що належить згідно державного акту про право власності на земельну ділянку виданого 27.03.2002 року Брагинівською сільською радою належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання сторони не з"явилися. В своїх заявах просять суд справу розглянути без їхньої участі. Позивач позов підтримує , відповідач позов фактично визнає .

В зв"язку з цим , суд ухвалив справу розглянути без участі сторін у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено , що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 06.12.21996 р. на підставі рішення Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 39 власником спірного будинку є ОСОБА_2 .

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю , серіх ІІІ-ДП № 077503 ОСОБА_2 згідно І сесії ХХІІ скликання Брагинівської сільської ради народних депутатів № 2 від 01.07.1994 р. передано у приватну власність земельна ділянка площею 0.4636 га в межах згідно з планом . Дана земельна ділянка розташована на території … АДРЕСА_1 . Земля передана для обслуговування житлового будинку 0.25 га , ведення особистого підсобного господарства - 0.2136 га.

Актом від 08.11.2019 р. , складеним депутатом Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Джежулою С.М. в присутності свідків зазначається , що житловий будинок із господарчими спорудами , що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 26.01.2000 р. належить ОСОБА_2 .

Останньому також належать земельні ділянки для обслуговування житлового будинку ( 0.25 га ) та для ведення особистого селянського господарства ( 0.2136 га ).

Згідно архів Брагинівської сільської ради ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З березня 2003 р. ОСОБА_1 відкрито та безоплатно , без інших юридичних підстав , отримав від ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 та саме з того часу по сьогоднішній день на власний розсуд одноосібно , відкрито користується , розпоряджається і володіє таким нерухомим майном . Претензій щодо правомірності його користування , розпорядження та володіння таким майном до сільської ради не надходило , про існування судових спорів щодо правомірності користування та володіння ним майном невідомо.

Починаю з березня 2003 р. та до цього часу ОСОБА_1 провів реконструкцію будинку та господарських споруд , на власний розсуд веде підсобне господарство , сплачує за використану електроенергію , інші послуги по обслуговуванню будинку , розпоряджається земельними ділянками наданими для ведення селян кого господарства , вирощує городину та інші с/г культури , тобто використовує в повному розмірі.

Згідно даних Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськми будівлями та спорудами АДРЕСА_1 виготовленого 18.11.2019 р. ФОП ОСОБА_3 вбачається , що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 ( позивач) .

Звітом про оцінку майна ТОВ « Земля і Право» встановлено , що ринкова вартість спірного будинку становить 32024 грн. , а земельних ділянок - 23180 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд бере до уваги наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335, 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови) .

Таким чином , приймаючи рішення про задоволення позову , суд враховує ту обставину , що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено .

Як встановлено судом , спірним нерухомим майном позивач добросовісно заволодів на підставі дозволу колишнього власника ОСОБА_2 . Спору щодо даного нерухомого майна немає.

Крім того ,відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача , свідчить , що останній визнає позов і дана позиція не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд вважає можливим ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України та у відповідності до п.24 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визнання відповідачем позову може бути підставою для ухвалення рішення про задоволення позову в тому випадку, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача ).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст. 206 ЦПК України ) .

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Таким чином , позивач в частині визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - житловий будинок та земельні ділянки надав суду достатньо доказів , а тому позов підлягає задоволенню.

Також суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від сплати судових витрат.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст ст. 4, 5, 13, 81, 141 206, 263-265, 354 ЦПК України , ст.344 , 397 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , в порядку набувальної давності право власності на :

-житловий будинок АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право власності виданого 26.01.2000 року Брагинівською сільською радою; належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею - 0,25 гектари та для ведення особистого підсобного господарства - 0,2136 гектари, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , що належить згідно державного акту про право власності на земельну ділянку виданого 27.03.2002 року Брагинівською сільською радою належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідача звільнити від сплати судових витрат , які поніс позивач при розгляді справи .

Копію рішення невідкладно направити сторонам .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Петропавлівський районний суд. Особи , які були відсутні під час прийняття судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з часу отримання його копії .

Суддя М. П. Полубан