Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 648/3026/15-ц

провадження № 61-17489св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року в складі судді Кусік І. В. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року в складі колегії суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

18 грудня 2014 року позивачі уклали з ПрАТ «УПСК»Договір добровільного страхування майна, відповідно до якого застрахували конструктивні елементи належного їм будинку від вогневих ризиків, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб та впливу води.

06 березня 2015 року в результаті необережного поводження з вогнем невстановленою особою сталася пожежа, внаслідок якої пошкоджено майно позивачів. Відповідач як страховик за Договором страхування відмовив позивачам у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи своє рішення розділом 21 Договору страхування, згідно з яким не відшкодовуються вогневі збитки, що сталися внаслідок підпалу, підриву або інших протиправних дій третіх осіб, що спричинили пожежу.

Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 835 232,99 грн, з яких: 647 966,50 грн - основний борг, 92 805,99 грн - інфляційне збільшення боргу, 62 772,50 грн - пеня, 31 688,00 грн - 3 % річних; на користь ОСОБА_2 835 232,99 грн, з яких: 647 966,50 грн - основний борг, 92 805,99 грн - інфляційне збільшення боргу, 62 772,50 грн - пеня, 31 688,00 грн - 3 % річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування 492 354,17 грн.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_2 в рахунок страхового відшкодування 492 354,17 грн.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 50 % понесених позивачами судових витрат за проведення судово-технічної експертизи в сумі 2 532,30 грн.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_2 50 % понесених позивачами судових витрат за проведення судово-технічної експертизи в сумі 2 532,30 грн.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь держави судовий збір в сумі 14 770,63 грн.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кримінальне провадження за фактом пожежі за ознаками частини другої статті 194 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що спростовує твердження відповідача, що страховий ризик «пожежа» стався внаслідок підпалу, підриву або інших протиправних дій третіх осіб, отже, позивачі вправі вимагати з відповідача страхове відшкодування відповідно до умов договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що виникнення пожежі пов`язане з протиправними діями третіх осіб, отже, відсутні підстави для визнання події, що відбулася, страховим випадком і виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові та рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить ухвалені у справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2

03 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк».

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційні скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не взяв до уваги, що причиною пожежі та знищення застрахованого майна стало необережне (не протиправне) поводження з вогнем невстановленою особою, тобто цей випадок не підпадає під дію підпункту 21.2.16 пункту 21.2 розділу 21 Договору страхування і є страховим випадком в розумінні п.п. 7.1 пункту 7 вказаного Договору. Не зважаючи на викладене, без жодних фактичних даних і всупереч наявним в матеріалах справи доказів, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що виникнення пожежі пов`язано із протиправними діями третіх осіб.

Суди необґрунтовано відмовили у стягненні пені, інфляційних втрат, 3 % річних та зменшення суми основного боргу на 23 % внаслідок фізичного зносу майна. Підставою для відмови у стягненні пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних стало положення п. 21.6.2.8 Договору добровільного страхування майна від 18 грудня 2014 року, згідно якого не відшкодовуються неустойка (штраф, пеня); моральна шкода; упущена вигода; судові витрати, збитки, витрати, пов`язані з інфляційними процесами; судові витрати.

Проте, згідно до частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. У відповідності з п. 17.7 Договору страхування, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, в порушення частини 2 статті 625 ЦК України судом відмовлено у стягненні інфляційних витрат та 3% річних.

Таким чином, положення п. 21.6.2.8 Договору добровільного страхування майна суперечать приписам статей 549, 625 ЦК України та статті 88 ЦПК України.

Зменшуючи розмір суми основного боргу на 23% послався на звіт № 11375 від 14 травня 205 року, в якому визначено загальний відсоток фізичного зносу застрахованого майна. Проте, за умовами Договору добровільного страхування фізичний знос вираховується по кожній деталі, яка підлягає заміні, а не в цілому по об`єму.

Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що будинок, який пошкоджений внаслідок пожежі, є заставним майном банку за Договором кредитної лінії та супутніх до нього інших договірних зобов`язань. При цьому вигодонабувачем за страховим випадком є ПАТ «Дельта Банк».

Зважаючи на те, що умови Договору кредитної лінії не виконані, існує заборгованість за кредитом, нерухомість знаходиться в заставі банку, тому банк має переважне право на задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування.

ПрАТ «УПСК» надало заперечення на касаційні скарги, в якому просить касаційні скарги відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо вимог касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» представник ПрАТ «УПСК» посилався на те, що системний аналіз пунктів 20.2.8, 21.2.16, 21.2.17 Договору страхування дозволяє зробити висновок, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування та звільнений від відшкодування збитків за страховим ризиком «Вогневі ризики», що сталися внаслідок, зокрема, підпалу, підриву або інших протиправних дій третіх осіб, які спричинили пожежу (п.п. 21.2.16 Договору страхування). Фактором, який спричинив пожежу є протиправні дії третіх осіб. Якщо навіть припустити, що причиною пожежі було б необережне поводження з вогнем страхувальника чи іншої будь-якої особи, яка на відміну від невстановлених осіб правомірно (на законних підставах) перебувала у домоволодінні, то за даних обставин, страховик не здійснює виплату страхового відшкодування за вогневим ризиком, згідно п.п. 20.2.8, 21.2.16, 21.2.17 Договору страхування.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 представник ПрАТ «УПСК» зазначав, що основним доводом скарги є те, що апеляційний суд без жодних фактичних даних і всупереч наявним в матеріалах справи доказів зробив висновок про те, що виникнення пожежі пов`язано із протиправними діями третіх осіб, однак вказані доводи є безпідставними оскільки причиною виникнення пожежі є внесення невстановленою особою джерела вогню із осередком та третьому поверсі домоволодіння, тобто пожежа відбулась внаслідок того, що невстановлена особа, протиправним шляхом, а саме: без дозволу власника чи власників, потрапила у приватне домоволодіння та перебуваючи на третьому поверсі занесла джерело вогню, що призвело до пожежі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно Договору кредитної лінії № ВКЛ-2007157, від 19 серпня 2011 року, Договору про переведення боргу від 04 жовтня 2013 року, Додаткового договору № 2 до Договору кредитної лінії № ВКЛ-2007157, Іпотечного договору від 19 серпня 2011 року, Договорами про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 04 жовтня 2013 року та від 04 серпня 2014 року, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань в іпотеку ПАТ «Дельта Банк» був переданий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно Договору добровільного страхування майна від 18 грудня 2014 року № 046/01214 000124 (далі - Договір), укладеного між ПрАТ «УПСК» та позивачами, додатків до нього, застраховано конструктивні елементи житлового будинку загальною площею 1 419,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про пожежу від 06 березня 2015 року в результаті необережного поводження з вогнем невстановленою особою в приватному будинку позивачів за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа. Технічним висновком про причину пожежі, яка виникла 06 березня 2015 року у приватному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , причиною виникнення пожежі є занесення стороннього джерела запалювання при необережному поводженні з вогнем невстановленою особою (особами).

Постановою про закриття кримінального провадження від 03 вересня 2016 року щодо причин пожежі у будинку, кримінальне провадження за ознаками частини другої статті 194 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, після отримання необхідних документів, технічного висновку від 19 травня 2015 року про причину пожежі встановлено, що причиною пожежі є занесення стороннього джерела запалювання при необережному поводжені з вогнем невстановленою особою. Ураховуючи, що будинок був зачинений, як відомо із постанови про закриття кримінального провадження від 03 вересня 2016 року, на момент виникнення пожежі будинок не було під`єднано до електромережі, що підтверджено повідомленням ПАТ «Херсонобленерго» № 06/005, свідки, які були допитані у межах кримінального провадження від 06 березня 2015 року № 12015230150000436 неодноразово бачили на території будинку безхатченків, суд апеляційної інстанції вважав доведеним, що виникнення пожежі пов`язано із протиправними діями третіх осіб.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» дійшла рішення про відсутність підстав для визнання події що відбулась, страховим випадком і виплати страхового відшкодування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Таким чином, добровільне страхування здійснюється між страхувальником і страховиком на основі договору, загальні умови якого визначаються правилами страхування.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи.

Статтею 985 ЦК України та частиною четвертою статті 3 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Стаття 636 ЦК України встановлює, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що страхувальник має право на отримання страхового відшкодування за договором, у якому визначено вигодонабувача, за погодженням з останнім або у разі його відмови від права на отримання страхового відшкодування.

З огляду на правовідносини, що склались при розгляді конкретної справи, вигодонабувач ПАТ «Дельта Банк» не погоджував отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 страхового відшкодування, як і не відмовився від свого права на його отримання. Отже апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали права вимагати стягнення страхового відшкодування саме на свою користь.

Невчинення таких дій не може розцінюватися як відмова від права на отримання страхового відшкодування, оскільки така відмова повинна бути оформлена листом із зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування. Крім того, відповідно до пункту 19.1.9 договору страхування страхувальник подає страховику лист-розрахунок від вигодонабувача із зазначенням суми простроченої заборгованості за кредитним договором, зазначеним у п. 13 Договору, на дату настання страхового випадку та, у разі наявності простроченої заборгованості, порядку здіснення страхового відшкодування. Вказане свідчить про те, що незвернення ПАТ «Дельта Банк» до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із вимогою про виплату страхового відшкодування не може розцінюватися як його відмова від отримання страхового відшкодування, оскільки банк неодноразово звертав увагу суду, що стягнення страхового відшкодування повинно бути на його користь.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмовистраховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладенодоговір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена нормане поширюється на дії, пов`язані з виконаннямними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя,здоров`я, честі, гідності таділової репутації. Кваліфікаціядій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2)вчинення страхувальнико-фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страховоговипадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договорустрахування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 03 вересня 2016 року винесеною слідчим СВ Голопристанського ВП щодо причин пожежі, кримінальне провадження за ознаками ч. 2 ст. 194 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а тому вищенаведене спростовує твердження відповідача про те, що страховий ризик стався внаслідок підпалу, підриву або інших протиправних дій третіх осіб, що було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, згідно умов Договору страхування.

Враховуючи викладене у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виникло зобов`язання здійснити страхову виплату на користь ПАТ «Дельта Банк», як вигодонабувачу, в рахунок погашення заборгованості позивачів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про захист прав споживачів, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року в розмірі 647 966 (шістсот сорок сім дев`ятсот шістдесят шість) гривень 50 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик