У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 679/344/19

провадження № 61-20257 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми позики, суми відсотків та суми 3 відсотків річних, загальний розмір яких становив 314 380,00 грн, а також суму судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01 листопада 2018 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики грошових коштів у формі розписки, за умовами якого позивач передав у власність відповідачу 11 000,00 доларів США, без зазначення строку повернення коштів. 25 грудня 2018 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 відповідну вимогу про повернення суми позики у строк до 25 лютого 2019 року, яка не була виконана відповідачем.

У зв`язку із цим, позивач була змушена звернутися до суду із даним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: неповернуту суму позики в розмірі 296 808,91 грн, суму відсотків за користування позикою в розмірі 17 511,73 грн, а також суму 3 відсотків за період прострочення неповернення суми позики в розмірі 59,36 грн, а всього суму коштів у розмірі 314 380,00 грн, а також судові витрати.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 11 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду становила 296 808,91 грн, суму відсотків за користування позикою у розмірі 17 511,73 грн, суму 3 відсотків річних у розмірі 48,79 грн, а всього грошові кошти у розмірі 314 369,43 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 3 529,04 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 296 808,91 грн, суму відсотків за користування позикою у розмірі 12 295,21 грн та суму 3 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 59,36 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 091,61 грн.

08 листопада 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що розписки про отримання коштів у позивача 01 листопада 2018 року він не писав, жодних коштів не отримував, а тому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, Нетішинський міський суд Хмельницької області у своєму рішенні від 16 квітня 2019 року виходив із того, що факт позики відповідної суми грошових коштів у розмірі 11 000,00 доларів США підтверджується письмовою розпискою відповідача від 01 листопада 2018 року, яка і є договором позики без визначення строку повернення коштів. Разом із цим, після пред`явлення позивачем вимоги про повернення суми позики 25 грудня 2018 року, відповідач не повернув отримані кошти у визначений позичальником строк, до 25 лютого 2019 року, що змусило її звернутися до суду із відповідним позовом, шляхом стягнення з позичальника суми боргу, а також суми відсотків за період користування коштами та суму 3 % річних за прострочення повернення суми позики. У зв`язку із зазначеними обставинами, встановивши факт невиконання зобов`язання відповідачем за договором позики та наявності передбаченої законодавством відповідальності за порушення грошового зобов`язання, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики в розмірі 11 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду становила 296 808,91 грн, суму відсотків за користування позикою за період з 01 листопада 2018 року до 28 лютого 2019 року, в сумі 17 511,73 грн, а також суму 3 відсотків річних за період прострочення повернення коштів, з 26 лютого 2019 року до 28 лютого 2019 року, в розмірі 48,79 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 529,04 грн.

Хмельницький апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення суду у своїй постанові від 21 жовтня 2019 року вказував на те, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 01 листопада 2018 року, а також суми відсотків за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) та суми 3 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання, однак допустився помилки при обрахуванні сум та періоду, за який вони підлягають стягненню.

Колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судом апеляційної інстанції на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, у формі письмової розписки ОСОБА_1 , відповідно до якого останній отримав у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 11 000,00 доларів США, без визначення строку повернення суми позики.

25 грудня 2018 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 вимогу про повернення даної суми позики у строк до 25 лютого 2019 року. Відповідна вимога отримана відповідачем 16 січня 2019 року, однак у визначений позивачем строк, сума позики не була їй повернута. У зв`язку із порушенням своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем, остання була змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором(частина перша статті 1049 ЦК України).

Таким чином, за відсутності вказівки у договорі на певну дату щодо повернення суми позики, відповідна сума коштів мала б бути повернута відповідачем протягом тридцяти днів від дня пред`явлення такої вимоги позивачем, тобто до 23 січня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У частині першій статті 1050 ЦК України зазначено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи частину першу статті 13 ЦПК України, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заявлену нею суму боргу в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ до доллара США у розмірі 296 808,91 грн

Також, з урахуванням вимог статтей 1048, 1049 ЦК України, судом апеляційної інстанції стягнуто суму відсотків, у розмірі відповідної ставки НБУ за період користування позикою, з 01 листопада 2018 року до 23 січня 2019 року (до дня, коли відповідач мав повернути суму позики з урахуванням вимоги позивача) у розмірі 12 295,21 грн.

Окрім цього, враховуючи вимоги частини першої статті 13 ЦПК України, статтей 625, 1050 ЦК України, судом апеляційної інстанції також правомірно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3 відсотків річних за період прострочення повернення суми позики у розмірі 296 808,91 грн, з 24 січня 2019 року до 28 лютого 2019 року, в розмірі 59,36 грн.

Таким чином,Хмельницький апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики, суми відсотків за користування позикою у розмірі облікової ставки НБУ, а також і суму 3 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за відповідний період прострочення.

Що стосується доводів ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що він договір позики 01 листопада 2018 року не укладав, оскільки відповідної письмової розписки не писав та фактично не отримував грошові кошти від позивача, то вони є необґрунтованими, оскільки статтею 1047 ЦК України передбачено можливість укладення договору позики у формі розписки позичальника, та відповідно наявність такої розписки із зазначенням у ній сторін, суми позики, обов`язку її повернення є достатнім підтвердженням як отримання коштів відповідачем, так і наявності у нього обов`язку їх повернення у визначені законом строки.

Окрім цього, зважаючи на зміст статті 81 ЦПК України, належних доказів на спростування відповідних вимог позивача, відповідачем не надано.

Зазначені заявником в його касаційній скарзі інші аргументи, на підставі яких він вважає незаконним постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, колегія суддів також вважає необґрунтованими та виключно його суб`єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Правильне застосовування судом апеляційної інстанції відповідних норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У відповідності до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження рішення суду в справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справи, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов