Справа № 5- 50 /2010 року

П О С Т А Н О В А

  Іменем України

19 березня 2010 року Прилуцький міськрайонний  суд Чернігівської області в складі:

                            головуючого судді     Бездідько В.М.,

                            при секретарі          Тищенко О.М.,

                            з участю прокурора  Трохименко Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Прилуки матеріали КВІ Прилуцького району про звільнення від відбування покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України,  жителя  ІНФОРМАЦІЯ_2,-

В С Т А Н О В И В  :

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 березня 2009 року ОСОБА_1  засуджений за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 263 ч.2 КК України і призначено покарання у виді 2-х років обмеження волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України  звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік.
             За період іспитового строку, що вже збіг, засуджений ОСОБА_1 зарекомендував себе задовільно, за місцем проживання характеризується задовільно, непрацює, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, громадський порядок не порушував, а тому є правові підстави для його звільнення від відбування покарання.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1, представника КВІ, думку прокурора, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню.

    Згідно довідок виданих ВД Прилуцького МВ УМВС та СВ Прилуцького МВ УМВС вбачається, що станом на 17 березня 2010 року в провадженні матеріалів та кримінальних справ порушених відносно ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, або по яких дана особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочинів не має.

    Тому, на підставі ст.ст. 75 ч.2, 78 ч.1 КК України, керуючись ст. 408-1 КПК України,

                                                     П О С Т А Н О В И В:

    Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за вироком Прилуцького міськрайонного суду від 17 березня 2009 року за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 263 ч.2  КК України,  від відбування покарання.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

        Головуючий: