ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 справа № 914/1877/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач», м. Миколаїв

до відповідача: Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталію Степанівну, м. Львів

про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від заявника (позивача): Посікіра Р.Р.

від відповідача: Гончарова У.І.

від третьої особи: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач» до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнанням таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівної.

16.09.2019 Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 10.10.2019. Залученодо участі у справі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталію Степанівну, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

07.10.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 2714/19). В дані заяві про забезпечення позову позивач - Товаристваз обмеженою відповідальністю «Будпостач» просить:

винести ухвалу, якою вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни від 26 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за номером 2184, таким, що не підлягає виконанню до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили;

зупинити виконавче провадження № 59744807 про примусове виконання виконавчого напису № 2184 від 26.07.2019 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Паталією Степанівною;

зупинити реалізацію на електронних торгах Державного підприємства «СЕТАМ» майно, а саме нежитлові будівлі, площею 1699,7 кв.м., нежитлові будівлі, площею 1530,5 кв.м. та чотири земельні ділянки, площами 0,6176 га, 0,3323 га. 0,1836 га, за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв , вул . Привокзальна, буд . 4а,6. до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою від 08.10.2019 суд заяву Товаристваз обмеженою відповідальністю «Будпостач» про забезпечення позову у справі № 914/1877/19 прийняв до розгляду, розгляд заяви про забезпечення позову призначив у судовому засіданні з викликом сторін на 10.10.2019.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.10.2019р. у справі №914/1877/19 заяву про забезпечення позову задоволено.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі №914/1877/19 та справу призначено до розгляду по суті на 12.12.2019р.

В судовому засіданні 12.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю та подав заяву про стягнення судових витрат на професійну допомогу, просить за результатами розгляду заяви покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 12.12.2019 представник відповідача проти позову заперечив, просить в позові відовити. Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу заперерчує, та вважає її неспівмірною, в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити.

В судове засіданнчя 12.12.2019 третя особа явку повноважного представника не забезпечила, однак 09.12.2019 від третьої особи надійшло клопотання (вх.№ 51714/19) про розгляд справи за відсутністі представника.

У судовому засіданні 12.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позиція учасників справи.

Аргументи позивача

Доводи позивача викладені у позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№436651/19 від 23.10.19р.). Просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни від 26 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за номером 2184 таким, що не підлягає виконанню. Єдиною підставою є те, що сума, на яку вчинено виконавчий напис , не є безспірною, більш того, розмір заборгованості, який вказано у виконавчому написі не відповідає дійсності.

Вимогу про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач обґрунтовує спірністю нарахування прострочених відсотків та простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, оскільки з моменту надсилання досудової вимоги банку про дострокове стягнення кредиту від 06 листопада 2018 року змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. При цьому посилається на ст.1048, 1050 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, надає свій конррозрахунок заборгованості по процентам та комісії за адміністрування кредиту за кредитним договором.

Позивач не заперечує існуючу заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7 909 991,98 грн. та прострочені % - 669 507,31грн.; прострочену комісію - 12 002,68 грн.; пеню - 674 742,06 грн., а саме заборгованість, яка визначена у досудовій вимозі. Крім цього, визнає прострочені %, прострочену комісію включно за 10 днів, протягом яких позичальник повинен був повернути заборгованість згідно направленої йому Банком досудової вимоги, про що зазначає у наданому судові конррозрахунку: прострочена заборгованість по % - 761 507,31грн., прострочена комісія за адміністрування кредиту - 15 096,77 грн. Також позивач не вказує на будь-які порушення норм чинного законодавства з приводу вчинення виконавчого напису нотаріуса і визнає факт дотримання ним цієї процедури.

Аргументи відповідача

Позиція відповідача висловлена у відзиві на позовну заяву (вх.№40248/19 від 01.10.19р.). Просить суд у позові відмовити. При цьому зазначає, що виконавчий напис приватного нотаріуса відповідає вимогам закону, зокрема Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5.

Заперечуючи проти обставин, наведених позивачем, відповідач вказує на те, що позивач правовою підставою позову називає виключно наявність постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року та у справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018р., у яких вказано на те, що право кредитодавця на нарахування процентів припиняється з моменту пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України. Сам факт наявності постанов Верховного Суду в інших справах не може бути доказом наявності спору щодо розміру заборгованості саме у відносинах між позивачем та відповідачем, і не може бути доказом щодо оспорення виконавчого напису нотаріуса. Постанови Верховного Суду є джерелом права та судової практики, але ніяк не можуть бути доказом саме у цій справі.

Відповідач також заперечує заявлений розмір судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з витратами на професійну правничу допомогу. Такі витрати є предметом доказування у справі і повинні бути підтвердженні документами. Однак до позовної заяви не долучено доказів сплати витрат на правничу допомогу та інщі необхідні документи.

Аргументи третьої особи.

До суду не з`являлася, пояснень не надала, на адресу суду надходили листи з проханням слухати справу за її відсутності у зв`язку великою завантаженістю.

Обставини справи, встановлені судом.

Між сторонами укладено Генеральний договір №60/17-гд від 23 жовтня 2017 року (надалі - Генеральний договір) про здійснення кредитування. Відповідно до цього договору ПАТ «Кредобанк» (за договором Банк, позикодавець) в межах встановленого ліміту кредитування надає Позичальнику ( ТзОВ «Будпостач, позивач) кредит у розмірах та на умовах, обумовлених цим договором та Додатковими договорами до цього договору, а Позичальник зобов`язується повернути кредити, сплачувати проценти та комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором та Додатковими договорами.

Відповідно до п.2.1.1. договору ліміт кредитування у базовій валюті кредитування становить 8 000 000,00грн. Термін дії ліміту кредитування з 23 жовтня 2017 року до 19 жовтня 2022 року(включно).

Пунктом 2.1.3. договору для кредитів, що видаються на підставі цього договору, може встановлюватися фіксована або процентна ставка: 22,5% річних - для кредиту у грн.., 7,5% річних - для кредитів у доларах США, 6,5% річних - для кредитів у Євро.

23 жовтня 2017 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору (надалі - Додатковий договір) про здійснення кредитування №60/17-гд від 23 жовтня 2017 року. Відповідно до п.2.1. цієї додаткового договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 8 000 000,00грн. Процентна ставка - 18 річних (п.2.3. додаткового договору), строк дії кредитної лінії включно до 16 жовтня 2018 року (п.2.5. Додаткового договору).

23.10.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору Генерального договору, відповідач має право задовольнити свої вимоги за цим договором за рахунок переданого позивачем в іпотеку майна.

06 листопада 2018 року ПАТ «Кредобанк» надіслав позивачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Зазначено,що позичальник (позивач) своїх зобов`язань за договором кредитної лінії не виконав, внаслідок чого станом на 24 жовтня 2018 року заборгованість по основній сумі кредиту за договором становить 7 909 991, 98грн. У зв`язку з цим банк вимагає від позивача протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 днів з моменту надсилання даної вимоги повернути заборгованість, яка станом на 24.10.2018 року складає:

- прострочена заборгованість по основному боргу - 7 909 991,98грн.;

- прострочені % - 669 507,31грн.;

- прострочена комісія - 12 002,68 грн.;

- пеня - 674 742,06 грн.

Також Банк зазначив, що у випадку невиконання даної вимоги, змушені будуть звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з метою стягнення існуючої заборгованості.

26 липня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Наталією Степанівною вчинено виконавчий напис за №2184, яким звернуто стягнення на майно, за кошти реалізації якого пропонується задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» включно у розмірі станом на 25 червня 2019 року за період з 01 травня 2018 року по 25 червня 2019 року:

- 7 909 991,98 грн. неповернута сума кредиту;

- 2 015 963, 71грн. прострочені відсотки;

- 52 000,00 грн. прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 4 607 260,95 грн. станом на 25 червня 2019 року заборгованість по пені за період з 16 квітня 2018 року по 16 жовтня 2018 року; 47 000,00грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 10 592 216,64 грн.

Позивач визнає існуючу заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7 909 991,98 грн. та прострочені % - 669 507,31грн.; прострочену комісію - 12 002,68 грн.; пеню - 674 742,06 грн., а саме заборгованість, яка визначена у досудовій вимозі. Крім цього, визнає прострочені %, прострочену комісію включно за 10 днів, протягом яких позичальник повинен був повернути заборгованість згідно направленої йому Банком досудової вимоги, про що зазначає у наданому судові конррозрахунку: прострочена заборгованість по % - 761 507,31грн., прострочена комісія за адміністрування кредиту - 15 096,77 грн.Інші суми, що зазначені у виконавчому написі є спірними. Також позивач не вказує на будь-які порушення норм чинного законодавства з приводу вчинення виконавчого напису нотаріуса і визнає факт дотримання ним цієї процедури.

Судом встановлено, що єдиною підставою визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є спірність зазначених у ньому сум, що нараховані після направлення досудової вимоги 06.11.2018р. та встановленого 10-денного строку для повернення заборгованості, тобто після 16.11.2019р. до 25 червня 2019 року, а саме: відсотки (%) за тілом кредиту та суми комісії за адміністрування кредиту.

Норми права та мотиви суду.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов договору Генерального кредиту та Додаткового договору позивачу (позичальнику) надано кредитні кошти, які останній зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за їх користування.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки якшо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ст.7 Закону України «Про іпотеку»).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено в ст.34 Закону України «Про нотаріат» однією з нотаріальних дій є вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Згідно ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріусом дій регулюється Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - Порядок).

Згідно з пп. 2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодосуми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, у пп. 3.2, 3.5 п.3 гл.16 розд. ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Українм від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку. Цей перелік не передбачає інших умов учинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені взаконі «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

У ст. 50 закону «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Відповідно до п. 5. гл.16 розд. ІІ Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.Обрахування розміру суми стягнення. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п. 3.5. Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначениних у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зазначені у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (п.2).

Для правильного застосування положень стст. 87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 №6-887цс17.

Отже, підставаю оскарження виконавчого напису може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Судом встановлено, що позивач обґрунтовує позов єдиною підставою, за якою виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, а саме - прострочених відсотків на суму, що складає 2 015 963,71грн. та 52 000,00грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту станом на 25 червня 2019р., що є спірними, безпідставними та необгрунтованими. При цьому судом встановлено, що інших порушень порядку видачі виконавчого напису судом не виявлено, а позивачем не названо.

Оскільки розрахунок процентів відповідач проводить до повного погашення заборгованості за кредитом, то, на думку позивача, відповідач має право на отримання процентів за користування кредитними коштами у межах визначеногостроку повернення кредиту згідно досудової вимоги та прострочених %, пені, простроченої комісії, розрахованої у досудовій вимозі до позичальника з врахуванням строку (10 днів) повернення заборгованості, до 16.11.2018 року.

Відповідно до частини другої ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами Додаткового договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий з 23.10.2017 року до 16.10.2018 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 16.10.2018 року відповідач повинен, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 19 числа кожного місяця.

Отже, припис абзацу 2 ч.1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Строк кредитування згідно п.2.5. Додаткової угоди, зврахуванням п.9 встановлений до 16.10.2018 року. Згідно з п.8 Додаткової угоди позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі, сплатити комісі, проценти та інші платежі за цим Додатковим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок, зазначений в п.2.7. Додаткового договору, в порядку і терміни передбачені Додатковим договором, але не пізніше строку дії кредитної лінії, вказаної у п.2.5. Додаткового договору та максимального ліміту заборгованості, який буде діяти в цей час. Отже, строк дії кредитної лінії закінчився 16.10.2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст.16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПУ України).

Враховуючи викладене, суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зазначеної у постанвоі від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс-18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З цього приводу суд зазначає також таке. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, беруться до уваги такі чинники: 1) існування «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів.

Так, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду, розглянувши спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (у тому числі й процентів за кредитом, нарахованих після спливу визначеного договором строку кредитування),дійшла висновків, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Таким чином, з огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від зазначеного висновку щодо застосування приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 тачастини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, викладеного, зокрема, в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

(ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №916/4693/15 (провадження №12-25гс19),

З огляду на вказане,суд вважає аргументи відповідача про те, що на він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та практиці його застосування, а суми прострочених відсотків, що складає 2 015 963,71грн. та 52 000,00грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, що зазначені у виконавчому написі приватного нотаріуса не є безспірними, та нараховані у спосіб, що не визначений чинним законодавством.

Суд доходить висновку, що позивач у встановленому законом порядку спростував належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована до стягнення у досудовій вимозі, а саме до 16.11.2018 р. Відтак нарахування Банком (відповідачем) прострочених відсотків та простроченої суми комісії за адміністрування кредиту по 25.06.2019р. є неправомірними, з врахуванням того, що 16.10.2018р. закінчився строк дії кредитної лінії, 06.11.2018р. направлено досудову вимогу про повернення заборгованості, а тому обов`язок з нарахування процентів за кредитом припинився, а виникло право захисту інтересу Банку, передбачене ст.625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1 921,00 грн на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Відповідно ст .126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч .4 ст. 126 ГПУ України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч. 5-6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведеннянеспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подані позивачем в межах строків визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

(правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №08/27 від 28.08.2019, ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №173706 від 03.09.2019, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №08/27 від 28.08.2019, датований 11.12.2019 на суму 15 000,00 грн та квитанції на оплату послуг в сумі 15 000,00 грн, а саме: квитанція № N047z3986m від 11.12.2019 на суму 5 500,00 грн та квитанція № H110277 від 11.12.2019 на суму 9 500,00 грн.

Детально ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, відсутністю доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката з сторони відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенні в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівнивід 26 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2184 таки, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (79026, м.Львів, вул. Сахарова,78, код ЄДРПОУ 09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач" (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Привокзальна, буд.6, код ЄДРПОУ 30568491) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. та витрати на оплату адвокатських послуг у розмірі 15 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текс рішення складено 23.12.2019.

Суддя Коссак С.М.