2-187 /2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 лютого 2007 р. Жовтневий районний суд м. Харкова у складі :

головуючого           судді Кононенко З.О.

при секретарі                           Юрченковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АОЗТ „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд „ 803" „ , 3-тя особа : Виконавча дирекція Харківського обласного відділення фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності, про стягнення кінцевого розрахунку в повному обсязі, оплаті листів тимчасової непрацездатності та стягненні середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та за зустрічним позовом до АОЗТ „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд „ 803" до ОСОБА_1 про стягнення суми,суд -

встановив: Позивач звернулась до суду з позовом до АОЗТ „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд „ 803" та просить постановити рішення , згідно якого стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 2334,42 грн., заборгованість по заробітній платі за листопад 2004 р. в сумі 1060 грн. 07 коп., оплату листів її тимчасової непрацездатності за період з 1.04.2005 р. по 30.06.2005 р. в сумі 5937 грн. 60 коп., середній заробіток у зв"язку з затримкою остаточного розрахунку у сумі 7500 грн., а всього 16832,09 грн. Свої позовні вимоги вона обґрунтовує наступним.

Вона знаходилась з відповідачем в трудових правовідносинах та з 16.02.1987 р. працювала на посаді економіста по фінансовій роботі, бухгалтером . З 15.12.1990 р. працювала головним бухгалтером . Наказом по підприємству НОМЕР_1 від 2.02.2004 р. вона була переведена на посаду заступника головного бухгалтера з 2.02.2004 р.

30.03.2005 р. була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу НОМЕР_2 від 31.03.2005 р.

Відповідач в листопаді 2004 р. виплатив їй заробітну плату не в повному обсязі не доплативши 1060 грн.07 коп..

При звільнені відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 16.02.2004 р. по 31.03.2005 р. у сумі 2334,42 грн

Крім того , відповідачем не сплатив їй лікарняні листи за період з 1.04,2005 р. гто 30.06.2005 р. в сумі 5937, 60 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. заявив зустрічний позов та просив стягнути в ОСОБА_1. 21583 грн. 58 коп., посилаючись на те, що в 2003 р. позивачеві було необгрунтовано виплачено 8031грн. 15 коп., підприємством сплачено штраф по соціальному страхуванню в сумі 2513 грн. 18 коп., в 2004 р.. позивачеві було необгрунтовано виплачено по відпускним 1021 грн.59 коп., необгрунтовано було виплачено за сумісництво професій 6520 грн. 19 коп., у 2004 р. і 2005 р. необгрунтовано переплачено по лікарняним листам в 3497 грн. 47 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримала свої позовні вимоги та надала пояснення відповідно з наведеним вище, зустрічний позов не визнала посилаючись на його безпідставність . Представник відповідача ОСОБА_2. проти позову заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_1. при звільненні були отримані усі належні їй виплати та підтримав зустрічний позов, надавши пояснення відповідно до наведеного вище. Представник третьої особи - Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Архіпова B.C. проти позову не заперечувала та пояснила, що оскільки страховий випадок наступив під час роботи ОСОБА_1. у відповідача, саме за цим місцем роботи повинні бути надана допомога по тимчасовій непрацездатності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що основний позов підлягає задоволенню, а у зустрічний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено.

ОСОБА_1. працювала на АОЗТ „Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд -803 „ з 16.02.1987 р. на посаді економіста по фінансовій роботі, бухгалтером . З 15.12.1990 р. працювала головним бухгалтером . Наказом по підприємству НОМЕР_1від 2.02.2004 р. вона була переведена на посаду заступника головного бухгалтера з 2.02.2004

30.03.2005 р. вона була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу НОМЕР_2 від 31.03.2005 р. Ці факти сторонами у справі не оспорювалися.

Заробітна плата ОСОБА_1. за місяць в 2004 році складала 2250 грн..

Відповідно до наказу № 08\02.04 її посадовий оклад складав 1000 грн.

Відповідно до наказу № 11/05.04 від 28 травня 2004 р. ОСОБА_1. встановлено надбавку за сумісництво посад та збільшення обсягу роботи у розмірі 100 % посадового окладу , тобто 1000 грн..

Відповідно до Додатку № 3 до колективного договору AT „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" на 2002-2004 р. (л.с. 46- 61) на підприємстві виплачувалася місячна винагорода за вислугу років при стажі безперервної роботи на підприємстві понад 15 років 0, 4 окладу, що складає, при окладі ОСОБА_1. 1000 грн,-250 грн..

Відповідно до ст. 17 КЗпП після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Як пояснили в судовому засіданні сторони в 2005 р. новий колективний договір не укладався та зазначений вище договір не переглядався.

В листопаді 2004 р. позивачем ОСОБА_1. було відпрацьовано  88 годин та отримана зарплата в   сумі 118 грн.50 коп., що підтверджено довідкою відповідача (л.с. 66)., при цьому відповідачем було недоплачено позивачеві 1060 грн. 07 коп. виходячи з наступного розрахунку: при заробітній платі за місяць - 2250 грн., норма часів на листопад 2004 р. - 168 годин , відпрацьовано фактично - 88 годин , вартість одного часу роботи складає - 2250 грн.: 168 годин = 13,39 грн., повинно бути нараховано - 13,39 грн. х 88 годин = 1178,57 грн., отримано - 118,50 грн., заборгованість складає 1178,57 грн. - 118,50 грн. = 1060, 07 грн.

Суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що листопаді 2004 заробітна плата ОСОБА_1. складала 237 грн. відповідно до наказу № 04/10.04 від 29.10.2004 р. (л.с.44) та № 05/10.04 від 30.10.2004 (л.с. 123), оскільки відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як пояснила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1. роботодавець по повідомляв їй про зміну умов оплати її праці та про наявність цих наказів їй взагалі не було відомо. Ці доводи позивача відповідачем не спростовані.

Суд також критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_3., яка працює головним бухгалтером в ЗАТ „СМТ поїзд 803"  про те, що ОСОБА_1. не виконувала роботу по сумісництву посад, а лише отримувала надбавку, оскільки вона знаходиться у службовій залежності від відповідача та її свідчення відповідно не можуть бути визнані судом об"єктивними.

3

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 5.2 колективного договору AT „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" на 2002-2004 р основна щорічна оплачувана відпустка для всіх працівників встановлена 24 календарних днів та відповідно до Додатку № 5 (л. с 63) встановлена тривалість додаткової відпустки для бухгалтера 7 календарних днів

При звільнені ОСОБА_1. відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 16.02.2004 р. по 31.03.2005 р. у сумі 2334,42 грн. (25114,36 грн. отримана за 12 місяців зарплата.: 355 робочих днів року = 70,74 грн.х 33 дня (31 ден. + 2 дня за період роботи з 16.02.2004 по 31.03.2005 р.) = 2334 грн.42 коп.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, про те, що позивач повністю використала належні їй відпустки, оскільки в 2004 році їй тричі надавалася щорічні відпустки, оскільки як вбачається Із наданих відповідачем наказів № 4\0 від 6.02.2004, № 11\0 від 11.03.2004, № 14\0 від 13.04.2004 р. їй надавалися відпустки відповідно за періоди роботи з 16.02.2001 по 16.02.2002 p., з 16.02.2002 р. по 16.02.2003 р. з 16.02.2003 по 16.02.2004р

Відповідно до ст. 37 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими народженням та похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати.

Відповідно до ст. 51 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до ст. 50 цього ж Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов"язковим державним соціальним страхуванням у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. У разі ліквідації підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації, виплачується їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду.

В судовому засіданні встановлено, що з 28.12.04 по 31 .03.2005 березня ОСОБА_1. хворіла з приводу перелому голені (л.с.5).

Як вбачається з належним чином оформлених листів непрацездатності ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 1.04.2005 по 30.06.2005 продовжує хворіти з діагнозом перелом голені.

Однак, відповідач  не виплатив позивачеві допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 1.04.2005 р. по 30.06.2005 p., відповідно до зазначених вище листів непрацездатності в сумі 5937, 60 грн. (із розрахунку середньоденний заробіток 98, 96 грн.(л.с. 5) х 60 робочих днів).

Суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що допомогу по тимчасовій непрацездатності повинна бути виплачена позивачеві за новим місцем роботи ТОВ Спецбуд СЦБ", оскільки відповідно до довідки № 1 від 12.01.2006 (л.с. 32) ОСОБА_1. працює на цьому підприємстві з 1.07.2005 p., а хворіти вона почала під час трудових правовідносин з відповідачем.

Відповідно до ст. 116 КЗ пп. України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

4

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначений в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

В судовому засіданні відповідач не довід відсутності своєї вини в затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1. тому він повинен сплати їй середній заробіток за затримання виплати кінцевого розрахунку за шість місяців в сумі 1250 грн. х 6 місяців = 7500 грн, виходячи з наступного розрахунку : її середній заробіток у відповідача складав суму 2250 грн.. По новому місцю роботи ТОВ „Спецбуд СЦБ"( л.с. 32) вона отримує 1000 грн. Таким чином, з урахуванням заробітної плати по новому місцю роботи відповідач повинен її виплатити 7500 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні відповідач не надав доказів того, що в 2003 р. позивачеві було необгрунтовано виплачено 8031грн. 15 коп., в 2004 р.. позивачеві було необгрунтовано виплачено по відпускним 1021 грн.59 коп., необгрунтовано було виплачено за сумісництво професій 6520 грн. 19 коп., у 2004 р. і 2005 р. необгрунтовано переплачено по лікарняним листам в 3497 грн. 47 коп., всього 21583 грн. 58 коп., від проведення судової економічно-бухгалтерської експертизи представник відповідача відмовився.

Свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні пояснила, що вона працювала інспектором відділу кадрів у відповідача. Книгу наказів вела вона , всі накази були занесені до цієї книги , а їх копії передавалися до бухгалтерії. Зарплати та премії нараховувались на підставі наказів директора .

Виходячи з наведеного, в задоволенні зустрічного позову повинно бути відмовлено за недоведеностю.

На підставі викладеного, керуючись ст.5,11, 60, 209, 210, 212, 213, 214, 215 ЦПК України ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 37, 50, 51 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими народженням та похованням", ст. 24 Закону України „Про відпустки" суд -

5

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з АОЗТ „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд „ 803"   на користь ОСОБА_1 в якості заборгованості по заробітній платі 1060 грн. 07 коп., в якості компенсації за невикористану відпустку 2334 грн. 42 коп., допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 5937 грн. 60 коп., та середній заробіток у зв"язку із затримкою остаточного розрахунку у сумі 7500 грн., а всього 16 832 грн. 09 коп.

Стягнути з АОЗТ „ Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд „ 803" на користь держави державне мито в сумі 51 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити за недоведеністю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий райсуд м. Харкова.