Справа № 2-47/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого  2010  року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:        головуючого - судді Зарічної Л.А.,  

                   при   секретарі - Голушко Н.А.,

                    за участю представника позивача  –   ОСОБА_1,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Прилуки  цивільну  справу  за позовом    ОСОБА_2, ОСОБА_3  до ОСОБА_4  про відшкодування   матеріальної та моральної шкоди, -  

                                                                   ВСТАНОВИВ:  

            07 листопада  2008 року  близько 19 години в районі перехрестя вулиць Київська- Партизанська в м. Прилуках відбулося зіткнення автомобіля  НОМЕР_1, яким у відповідності до доручення керував ОСОБА_4 та  велосипедиста ОСОБА_5, яка рухалася в попутному для автомобіля русі і змінила напрямок руху, в результаті чого і  відбувся наїзд на велосипедиста . Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла у Прилуцькій ЦМЛ, не приходячи до свідомості.

  Посилаючись на ті обставини, що внаслідок даної ДТП   слідчими органами було порушено кримінальну справу за ст.286 ч.2 КК України , яка в подальшому була закрита на підставі ст.6 п.2 КПК України, чоловік  та мати покійної  звернулася до  суду із відповідною  позовною заявою  про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

 В судовому засіданні  позивачі та їх представник  уточнили свої позовні вимоги  та при цьому пояснили,  що у зв’язку зі смертю  ОСОБА_5  понесли  як матеріальних  затрат, так і  моральних страждань, хоча   вважають, що  визначена  ними сума не відшкодує дійсної  матеріальної та моральної шкоди, а тому  остаточно просили стягнути на користь  ОСОБА_2  19904 грн.33 коп. в рахунок відшкодування матеріальної та 100 тисяч грн. моральної шкоди, на користь  ОСОБА_3  – 1479 грн. 85 коп. в рахунок заподіяної матеріальної шкоди та 100 тис. грн.. моральної шкоди, а також понесені витрати сторонами по справі по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення та витрат за надання юридичної допомоги.  

 Відповідач в судовому засіданні частково  визнав позовні вимог посилаючись на ті обставини, що не винен у даній ДТП, оскільки   ОСОБА_5 сама  фактично допустила порушення правил  дорожнього руху, а тому  погоджуючись відшкодувати  документально підтверджені матеріальні збитки, повністю не визнає моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши докази по справі  суд вважає, що позовні вимоги   підлягають  до часткового  задоволення з таких підстав:    

           Як було встановлено в судовому засіданні,  07 листопада  2008 року  близько 19 години в районі перехрестя вулиць Київська - Партизанська в м. Прилуках відбулося зіткнення автомобіля  НОМЕР_1, яким у відповідності до

доручення керував ОСОБА_4 та  велосипедиста ОСОБА_5, яка рухалася в попутному для автомобіля русі і змінила напрямок руху . Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла у Прилуцькій ЦМЛ, не приходячи до свідомості.

Факт наявності у  ОСОБА_5  отриманих тілесних ушкоджень  підтверджується   як випискою із історії хвороби, так і відповідним  висновком  судово-медичної експертизи, що маються в матеріалах кримінальної справи, які були предметом дослідження у даній справі та  з яких вбачається, що у потерпілої  мали місце  закрита черепно-мозкова травма,  крововиливи в  м’які тканини  голови в тім’яній області  зправа,  в лобно-скроневій області  зліва, під твердою мозковою оболонкою зліва  в тім’яній області ,  крововиливи під м’які мозкові оболонки, на випуклій поверхні обох  півкуль з переходом на передню поверхню базальних лобних  часток , в потиличній долі зправа , дрібнокраплинні крововиливи правої потиличної долі. Перелом хребта на рівні  7-го шийного та  1-го грудного хребця.  Забійна рана в тім’яній області зправа. Садна в області зовнішнього краю лівого лобного бугра з переходом на ліву скроневу область, на зовнішньому краю правої надбрівної дуги з переходом на праву скроневу область на тильній поверхні лівої кисті у основи 1-го та 3-го  пальців, на тильній поверхні правого променево-запястного суглобу, на тильній поверхні правої кисті у основи 2-го та 4-го пальця. Синці на передньо-внутрішній поверхні правого стегна на межі н/3 та с/3, на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в н/3, по задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в с/3 та в/3, садно на передній поверхні правого колінного суглобу. Перелом  лівої гомілки у с/3, перелом внутрішньої кісточки великогомілкової кістки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою як небезпечні для життя.  По давності тілесні ушкодження відповідають 07.11.2008 року . Безпосередньою причиною смерті, яка  настала 09.11.2008 року   виявився набряк головного  мозку, який виник внаслідок політравми.

 Копія свідоцтва про смерть  також  підтверджує, що    ОСОБА_5  померла  09  листопада 2008 року.

 Відповідно до постанови від 02.08.2009 року   кримінальну справу було закрито на підставі ст. 6 п.2 КПК України, у зв’язку з відсутністю  складу злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

      Відповідно до правил ст.1187  ЦК України, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає при наявності лише 3 підстави  для виникнення відповідальності:  а) наявність шкоди, б) протиправна дія заподіювача шкоди, в) наявність причинного зв’язку  між протиправною дією та  шкодою.  Вина заподіювача шкоди не вимагається і відповідальність такої особи  поширюється до межі непереборної сили. Обов’язок  відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на  володільця джерела.  Відповідно до правил  ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачається, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є “особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку”. Тобто вказується дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки – юридичну і матеріальну. Так, за юридичною ознакою володільцем визначається тільки та особа, яка володіє певним правом щодо джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визначається той власник або інший титульний володілець  джерела підвищеної небезпеки, який одночасно практично його використовує, зберігає або утримує , таким в даному випадку  є відповідач по справі.

      В той же час, відповідно до вимог  ЦК України особа має право на  відшкодування і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у : фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я,  у душевних стражданнях, яких фізична  особа зазнала у зв’язку із

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів та інших випадках. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом  залежно

від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а  також з урахуванням  інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру  відшкодування  враховуються  вимоги розумності та справедливості.

    Вирішуючи питання про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суд враховує, що  позивачем ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначалося, що  ним особисто  були понесені витрати лише на придбання ліків, а тому згідно наданих оригіналів квитанцій така сума становить  лише 1324 грн.15 коп.

    Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження  надгробного пам’ятника, ці витрати.

            Надані оригінали  квитанцій підтверджують  понесені  позивачкою ОСОБА_2 витрати на поховання і такі  становлять  10197 грн.08. коп.  На підтвердження решти суми відшкодування відповідних документів надано не було.

Що стосується понесених витрат на встановлення пам’ятника,  суд вважає за необхідне зазначити, що вартість такого  згідно квитанції становить  4868 грн. і особа, яка зробила вказану проплату вказана ОСОБА_3 Проте, сам ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив  оплату такого, а  інших документів, які б підтверджували  оплату такого саме ОСОБА_2 в судовому засіданні надано не було, а тому суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позову.

     Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне  при визначенні її розміру керуватися принципами розумності та справедливості, а також врахувати при цьому  вину  самої потерпілого, вину володільця джерела підвищеної небезпеки, його матеріальне становище, та вважає за необхідне визначити  її у розмірі по 5000 на кожного із позивачів.

     Позивачами також ставиться вимога про  відшкодування   понесених витрат за надання юридичної допомоги в сумі 2000 грн., проте на підтвердження  вказаної суми не надано  відповідної квитанції та  акту виконаних робіт, що  стало б підставою для відшкодування таких витрат в судовому порядку, а тому в цій частині  суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні  цієї частини вимог.

    Оскільки при подачі позовної заяви  державне мито було сплачено лише позивачем ОСОБА_6, суд вважає за необхідне  повернути на його користь зайво сплачене в розмірі  161 грн.48 коп.,  а з відповідача стягнути на користь  позивача ОСОБА_6  понесені витрати по  сплаті  державного мита  в розмірі 51 грн. та  інформаційно-технічного забезпечення в розмірі  15 грн.,  та на користь держави  в розмірі 101 грн.47 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.23,1166,1168,1187,1193,1200-1202 ЦК України, ст.ст.212- 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

   Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3  до ОСОБА_4  про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_2  10197 грн.08 коп. в рахунок відшкодування  матеріальної  шкоди та  5000 грн. в рахунок  відшкодування моральної  шкоди, а всього 15197 грн.08 коп.

В решті позову  ОСОБА_2 – відмовити.

 Стягнути із ОСОБА_4 на користь   ОСОБА_3   1324 грн.15 коп. в рахунок відшкодування  матеріальної  шкоди та  5000 грн. в рахунок  відшкодування моральної  шкоди, а всього 6324 грн. 15 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6  понесені витрати по сплаті  інформаційно-технічного забезпечення  в розмірі 15 грн. та  державного мита в розмірі  51 грн., а всього – 75 грн.

В решті позову ОСОБА_3 – відмовити.

 Повернути    ОСОБА_3  зайво сплачене державне мито згідно квитанції   № 57/58 від 17.12.2009 року  в розмірі  161 грн.84 коп.

 Стягнути із  ОСОБА_4   державне мито на користь держави в розмірі  101 грн. 47 коп.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

                  Суддя                                                                                                       Л.А.Зарічна