Справа №2-106/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24  березня  2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Зарічної Л.А.,

при секретарі  Голушко Н.А.,

представника позивача:   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справи за позовом   ОСОБА_2  до ОСОБА_3   про усунення перешкод у користуванні гаражем,-

В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_2   за договором дарування  від 14 березня 2008 року, на праві приватної власності належить Ѕ частина  житлового  будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою м.Прилуки, вул.Миколаївська, буд.120.

       На прохання свого   батька,  ОСОБА_3, позивач дав йому  ключі від гаража, що знаходиться біля будинку,  для  тимчасового  зберігання в ньому автомобіля Рено «Кліо» та інших речей.

        З того часу минуло більше року, однак відповідач  і нині користується гаражем  та не бажає у добровільному порядку звільнити його від  належних йому речей, а навпаки  ставив питання про визнання недійсним договору дарування, у зв’язку з чим  між ними склалися  ще більш  напружені  стосунки. А оскільки  відповідач продовжує створювати перешкоди у користуванні  власністю,  ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідним позовом.

    В судовому засіданні  ОСОБА_2 та його представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві та при цьому пояснили, що  вказаний будинок з господарськими будівлями належить позивачу на підставі  договору дарування, який до даного часу є дійсним, а тому дії відповідача, на їх думку  є такими, що порушують права власника у вільному володінні, користуванні та розпорядженні, оскільки маючи у власності відповідне нерухоме майно, позивач не має можливості використовувати його за призначенням.

Відповідач в судовому засіданні  позовних вимог не визнав та пояснив, що  договір дарування є недійсним оскільки має ряд недоліків, підробний бланк, а тому він має всі законні права  на користування  гаражем, як спадкоємець. Також відповідач підтвердив перебування у спірному гаражі його  майна та звернення  позивача до нього  в усній формі про звільнення гаража.

 Вислухавши сторін по справі, дослідивши наявні докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до договорів дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 14  березня 2008 року    ОСОБА_4   передав безоплатно, а  ОСОБА_2  прийняв у власність як дарунок Ѕ частину  житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, що  знаходяться за адресою  м.Прилуки, вул. Миколаївська, буд.120 та належить  ОСОБА_4 на праві  приватної власності , а також    земельну ділянку площею 911 кв.м., розташовану по вул. Миколаївській, буд.120/1 в м.Прилуках та право власності на яку підтверджується  Державним актом на право приватної власності на землю.

 Договір дарування частини будинку зареєстрований в електронному  реєстрі прав  власності на нерухоме майно 18 березня 2008 року, а тому   відповідно  до ст. 334  ЦК , саме з цієї  дати  у позивача  виникло право власності  на вказане майно.

 Як технічний паспорт об’єкта нерухомого майна, так і договір дарування частини будинку,  передбачає належність  ОСОБА_2   разом із будинком також і чотирьох сараїв, гаража, огорожі та вбиральні, тобто наведені віще документи  підтверджують як  правомірність набуття у власність позивачем відповідного  майна так і відповідних прав, пов’язаних із володінням, користуванням та розпорядженням цим майном.

Діючий Цивільний кодекс України передбачає  обов’язок утримуватися від дій, які б  могли порушувати  права інших осіб, завдавати  шкоди довкіллю,  культурній спадщині і у разі порушення, невизнання або оспорювання таких прав і право кожної особи на його захист.

Власник вправі  володіти, користуватися та розпоряджатися  своїм майном на власний розсуд та вчиняти дії, які не суперечать закону.

Саме такі дії, які були пов’язані із наданням можливості відповідачу  певний час користуватися вказаним гаражем і свідчать про  правомірність  дій позивача у розпорядженні своєю власністю.

 В той же час суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача про правомірність користування ним вказаним нерухомим майном, оскільки такі твердження ніякими доказами в судовому засіданні не  були підтверджені, як і не може погодитися із твердженнями відповідача про недійсність договору дарування  частини будинку, оскільки такий договір  до даного часу є чинним і ніким не скасований. Саме по собі твердження відповідача про недійсність цього договору не може  бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

  Крім того, протягом 2009 року    ОСОБА_3 звертався до суду із відповідним позовом про визнання вказаного договору недійсним, однак рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 25.02.2009 року, залишеним у силі  ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від   29.04.2009 року   ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його позовних вимог.

 Вказані звернення також були адресовані і до Прилуцького міжрайонної прокуратури та Прилуцького МВ УМВС, однак таким також була дана відповідна оцінка та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

За таких обставин суд вважає, що  відповідач, відмовившись звільнити гараж від автомобіля та наявних там речей,   вчиняє дії, які свідчать  про порушення ним права власності  позивача, та яке відповідно до вимог ЦК України є непорушним, а тому вимоги позивача підлягають до задоволення, як і  вимоги  про стягнення  понесених витрат по справі: по сплаті державного мита в розмірі 8 грн.50 коп. та  інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 37 грн., в загалом 45 грн.50 коп.            

На підставі наведеного та ст.ст. 3,13,15,16, 316-319,321,325,328,334,391 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

  Позовні вимоги   ОСОБА_2  – задовольнити.

   Зобов’язати  ОСОБА_3 усунути перешкоди  у користуванні гаражем, що належить  ОСОБА_2 та  знаходиться за адресою м.Прилуки, вулиця Миколаївська, буд.120, шляхом звільнення його від  наявних речей.

Стягнути із   ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2  понесені витрати по справі в розмірі 45 грн.50 коп.

 Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги  чи  заяви про апеляційне оскарження,  із наступним  поданням  самої апеляційної скарги протягом 20 днів Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя                                                                                                                    Л.А.Зарічна