С права № 2-935/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року, Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:        

головуючого судді                                                                                                        Стамбули М.І.,

при секретареві                                                                                                              Ігнатенко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, зазначивши, що з 27.05.2006р. вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню дочку: Анастасію, 11.10.2006р.н., стверджує, що спільне подружнє життя у них не склалося і на теперішній час вони фактично припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, спору щодо поділу спільно-нажитого майна між ними не має, питання проживання та утримання дочки після розірвання шлюбу вони вирішують добровільно, на примирення не згодна та просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі на підставах вказаних у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст.174 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і забезпечення шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 27.05.2006 року, зареєстрований Дніпровським відділом РАЦС Херсонського МУЮ, актовий запис № 196. Від спільного життя мають малолітню дочку: Анастасію, 11.10.2006р.н. Сторони фактично припинили шлюбні відносини, тому збереження сім’ї стало неможливим, подальше спільне життя подружжя і забезпечення шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини. Спору відносно місця проживання дитини та стосовно поділу спільного майна, між сторонами у справі, не має. У зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 209, 212, 214-215  ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Дніпровським відділом РАЦС Херсонського МУЮ 27.05.2006 року, актовий запис № 196 - розірвати.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 держмито в доход держави в сумі 17(сімнадцять)грн. 00коп. ОСОБА_1 від сплати держмита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                               М.І. Стамбула