Справа № 761/41749/19

Провадження № 2-з/761/836/2019

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

19 грудня 2019 року суддя Шевченківський районний суд міста Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Собковича Віталія Віталійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року в провадження судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. надійшла вказана цивільна справа, у якій ухвалою від 05.11.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження за участю сторін.

В грудні 2019 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, де останній просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі виконавчих листів № 344/14408/2015 виданих Івано-Франківським міськими судом Івано-Франківської області 23.03.2017 р.; накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0760 га та на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на ній; заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки укладеним 10.07.20219 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 ; заборони державну реєстрацію права власності та інших речових прав, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0760 га та на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на ній.

Представником позивача зазначено, що при наявності спору між сторонами є необхідним вжиття відповідних заходів, які унеможливлять утруднення ефективного захисту порушених прав. Так ОСОБА_4 може в тратити право власності на предмет іпотеки, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №2-06/ФК-19 від 26.06.2019 року за договором споживчого кредиту № 11124889000 від 05.03.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 .

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність шляхом зупинення стягнення за виконавчими документами - виконавчими листами № 344/14408/2015 виданих Івано-Франківським міськими судом Івано-Франківської області 23.03.2017 р.; накладанням арешту на предмет іпотеки та заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

В той же час, сам представник позивача зазначає, що стягнення заборгованості за споживчим кредитом відбувається на підставі виконавчого документу, виданого Івано-Франківським міськими судом Івано-Франківської області, виконавче провадження № 54444469.

Відтак, заборона вчиняти дії з виконання судового рішення про стягнення боргу у визначений представником позивача спосіб є блокування виконання рішення суду, яке набуло законної сили. Вказане суперечить вимогам законодавства щодо обов`язковості судового рішення і його виконання, а тому така заява про забезпечення позову задоволена бути не може.

Зупинення стягнення за виконавчими документами є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими документами, позивачем буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, тобто без вирішення спору по суті.

За змістом заяви вбачається, що у забезпечення виконання споживчого кредиту № 11124889000 від 05.03.2007 року, між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» 06.03.2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 та розміщений на ній об`єкт незавершеного будівництва було передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

Посилання заявника на те, що існує загроза перереєстрації відповідачем-2 вказаного майна жодними належними та допустимими доказами не доведено, а таке твердження є лише припущеннями.

Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві, зважаючи на стягнення заборгованності за кредитом.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Собковича Віталія Віталійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський раонний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.А.Осаулов