ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 314/5027/16-ц

провадження № 61-25723св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вільнинського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року в складі судді Беспалько Т. Д. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Трофимової Д. А., Кирилової О. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову банк зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 25 січня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 31 травня 2016 року становить 30 599,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вільнинського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 599,38 грн.

Суд виходив із того, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Вільнинського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК Ураїни) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки пеня, штраф та комісія нараховано та стягнуто судом без урахування докуменів, які підтверджують внесення платежів для погашення заборгованості.

Заперечення на касаційну скаргу

07 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1

ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на необгрунтовність доводів, викладених в касаційній скарзі, просив залишити судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 січня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт на платіжну картку.

Договір складається із Заяви позичальника. Умови, Правила надання банківських послуг та Тарифи позичальником не підписані.

Станом на 31 травня 2016 року за даним договором виникла заборгованість у розмірі 30 599,38 грн, яка складається з 4 090,22 грн заборгованості за кредитом, 21 963,95 грн заборгованості за процентами, 2 850 грн заборгованості за комісією, 1 695,21 грн штрафів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписана відповідачем анкета-заява не містить відомостей про умови і порядок надання грошових коштів банком та їх повернення, а долучені позивачем до позовної заяви Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифи підписів відповідача не містять.

Без належних і допустимих доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві зафіксованої домовленості сторін про сплату відсотків за користування грошовими коштами, пені та штрафів за несвоєчсне виконання умов договору, надані позивачем витяги з Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів не є стандартною (типовою) формою кредитного договору.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17.

За таких обставин передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 21 963,95 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 850 грн заборгованості за комісією, а також штрафів у розмірі 1 695,21 грн у судів першої та апеляційної інстанцій не було.

Відповідно до положень статті 412 ЦПК України наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень у вказаній частині та відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що банк вправі вимагати від боржника обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 4 090,22 грн заборгованості за кредитом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило його можливості подати заперечення та надати необхідні докази, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до статті 309 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тлумачення статті 309 ЦПК України у вказаній редакції свідчить, що в суду апеляційної інстанції було відсутнє процесуальне повноваження скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, а порушення норм процесуального права могли бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, справа № 755/15824/15-ц.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Вільнинського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 21 963,95 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 850 грн заборгованості за комісією, а також штрафів у розмірі 1 695,21 грн скасувати та у задоволенні вказаної частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення Вільнинського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 4 090,22 грн заборгованості за кредитом залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук