Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 331/3482/15-ц

провадження № 61-36257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко Олена Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Державне підприємство «СЕТАМ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у складі судді Смолки І. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Кримської О. М. у частині зупинення провадження у справі, а також касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у травні 2015 року звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О., Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), про визнання недійсними електронних торгів.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 2784/3 про стягнення з нього на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості. У межах цього зведеного виконавчого провадження державним виконавцем складено акт опису та арешту майна від 17 липня 2013 року, за яким описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 .

10 квітня 2015 року відбулися електронні торги, результати яких оформлені протоколом від 10 квітня 2015 року № 71602, на яких реалізоване належне йому нерухоме майно. Ціна об`єкта нерухомості склала 212 824, 20 грн.

Позивач зазначив, що звіт № 28/10/2014 про оцінку та визначення початкової вартості нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , складений та підписаний 09 жовтня 2014 року, термін його дії закінчився через шість місяців, тобто 09 квітня 2015 року, а тому електронні торги проведенні на підставі недійсного звіту. Крім того, позивач зазначив, що не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

25 травня 2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В. видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 801, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з нежилого приміщення, загальною площею 34, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 , результати яких оформлені ДП «Інформаційний центр» протоколом проведення електронних торгів від 10 квітня 2015 року № 71602; визнати недійсним протокол проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 10 квітня 2015 року № 71602, затверджений ДП «Інформаційний центр»; визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 2784/3, затвердженого в. о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області 17 квітня 2015 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2015 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В., зареєстроване в реєстрі за № 801, про визнання за ОСОБА_2 права власності на нежиле приміщення, загальною площею 34, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стислий виклад заперечень відповідачів та третіх осіб

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції проти позову заперечував, посилаючись на те, що процедура проведення електронних торгів проведена згідно з вимогами чинного законодавства, позивач був належним чином повідомлений про день та час проведення електронних торгів, про що свідчать листи з повідомленням направлення на адресу за місцем реєстрації позивача.

ОСОБА_2 проти позову заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити, зазначив, що продаж спірного приміщення за 212 824, 20 грн є наслідком його повторної уцінки на 40 % від вартості, визначеної оцінкою від 09 жовтня 2014 року. При цьому ринкова оцінка майна на дату проведення електронних торгів 10 квітня 2015 року, порівняно з 09 жовтням 2014 року, не змінилася. Вважав, що продаж майна 10 квітня 2015 року не порушив права та інтереси позивача.

ДП «СЕТАМ» та ПАТ «ОТП Факторинг Україна» просили відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 , результати яких оформлені ДП «Інформаційний центр» протоколом проведення електронних торгів від 10 квітня 2015 року № 71602. Визнано недійсним протокол від 10 квітня 2015 року № 71602 проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , затверджений ДП «Інформаційний центр». Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 2784/3, затверджений в. о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області 27 квітня 2015 року, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2015 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В., зареєстроване в реєстрі за № 801, яким посвідчене належність на праві власності ОСОБА_2 нежилого приміщення, загальною площею 34, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та ОСОБА_2 задоволено частково. Касаційну скаргу ДП «Інформаційний центр» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що, установивши, що під час проведення прилюдних торгів відбулося порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України «Про виконавче провадження») та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, зокрема, чи підвищилася вартість майна, що реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів одночасно з порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про призначення судової експертизи. Призначено у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання про визначення неринкової вартості у зв`язку з застосуванням коригувань на вимушені умови продажу щодо нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 10 квітня 2015 року. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що в матеріалах справи, є три оцінки, згідно з яких станом на 10 квітня 2015 року, коли відбулися оспорювані торги, трьома різними суб`єктами оціночної діяльності, визначена різна вартість спірного об`єкта. При цьому, визначення вартості спірного об`єкта, на час його примусового продажу з торгів, має визначальне значення для вирішення спору. Оскільки суд не є фахівцем у галузі оціночної діяльності та не може надати перевагу одній з трьох наданих оцінок, таке питання має бути вирішене шляхом призначення судової експертизи. Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, суд першої інстанції зробив висновок, що на час проведення експертизи провадження у справі необхідно зупинити.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року залишено без зміни, доповнено резолютивну частину ухвали вказівкою про проведення призначеної судом першої інстанції експертизи протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що позивач проти призначення експертизи не заперечував. Зважаючи на те, що пунктом 5 частини першої статті 202 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) передбачено право суду зупинити провадження у справі на час проведення експертизи, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали безпідставні. Разом з тим, як передбачено статтею 144 ЦПК України 2004 року, в ухвалі суду про призначення експертизи суд повинен, крім іншого, зазначити строк для проведення експертизи. Такі вимоги закону судом першої інстанції не виконані, а тому оскаржувана ухвала підлягає доповненню зазначенням про проведення експертизи в двомісячний строк. Питання доцільності призначення експертизи, дотримання судом першої інстанції строків розгляду справи не входить до компетенції апеляційного суду, оскільки за змістом статті 293 ЦПК України 2004 року ухвала суду про призначення експертизи може бути переглянута судом апеляційної інстанції тільки в частині зупинення провадження у справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 , результати яких оформлені ДП «Інформаційний центр» протоколом проведення електронних торгів від 10 квітня 2015 року № 71602. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 , від 10 квітня 2015 року № 71602, затверджений ДП «Інформаційний центр». Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 2784/3, затверджений в. о. начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області 27 квітня 2015 року, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2015 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В., зареєстроване в реєстрі за № 801, яким посвідчено належність на праві власності ОСОБА_2 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що під час проведення електронних торгів допущено порушення норм Закону України

«Про виконавче провадження» і Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року № 656/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (далі - Тимчасовий порядок), зокрема, нерухоме майно реалізовано за нижчою ціною, аніж дійсна вартість майна станом на 10 квітня 2015 року (на дату проведення торгів), яка склала 353 172, 00 грн, торги відбулися більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна, а тому порушені права і законні інтереси ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні. Стартова ціна належного йому майна безпосередньо впливала на сплату його заборгованості перед стягувачами в межах зведеного виконавчого провадження.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що оскільки реалізація майна відбулась після переоцінки за зниженою вартістю, то не можна вважати цю вартість як вартість предмета іпотеки. За висновком експерта від 19 травня 2017 року № 19-17 ринкова вартість майна на момент його реалізації навіть зменшилася, а тому права позивача порушені не були і висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у частині зупинення провадження у справі

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у січні 2017 року, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано те, що призначення експерти та зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду з урахуванням фактичних обставин справи. Заявник вважає, що зупинення провадження у справі призводить до порушення розумного строку розгляду справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у частині зупинення провадження залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Доводи касаційної скарги щодо затягування розгляду справи спростовуються висловленою позицією сторони позивача під час розгляду клопотання про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки представник позивача не заперечував проти задоволення такого клопотання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_1 просив скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що апеляційний суд не врахував, що після збігу строку чинності звіту про оцінку майна від 09 жовтня 2014 року державний виконавець для визначення стартової ціни лоту на других торгах зобов`язаний був отримати звіт про нову оцінку майна, відповідно визначена новим звітом про оцінку вартість майна і була б визначена як стартова ціна на других торгах. Заявник вважає, що дійсна вартість майна, проданого на електронних торгах 10 квітня 2015 року, була більшою, що підтверджено висновком експерта.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Відповідач зазначив, що фактично вартість майна не збільшилася, а зменшилася, що підтверджено висновком судової експертизи, а висновок суду першої інстанції про збільшення вартості майна є помилковим, оскільки суд порівняв вартість майна та ціну продажу, які є різними поняттями. Враховуючи, що ОСОБА_1 не оскаржував стартову ціну продажу, факти уцінки майна, то відсутні підстави вважати, що продаж на електронних торгах 10 квітня 205 року майна відбувся із порушенням прав заявника.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у частині зупинення провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних ухвал Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у частині зупинення провадження визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, статтею 263 ЦПК України, а касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження № 2784/3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 7 555 196, 62 грн.

17 липня 2013 року державним виконавцем складено акт опису та арешту нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1

23 вересня 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні, а саме експерта Крот А. В.

Відповідно до звіту від 09 жовтня 2014 року № 28/10/14 про оцінку та визначення початкової вартості нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , визначено початкову вартість нежилого приміщення, належного на праві власності ОСОБА_1 на 09 жовтня 2014 року, у розмірі 354 707, 00 грн.

Заперечення щодо визначеної вартості нежилого приміщення від боржника та від стягувачів станом на 08 грудня 2014 року не надходили.

08 грудня 2014 року до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області направлена заявка на реалізацію зазначеного нерухомого майна, інформація щодо якої опублікована на офіційному сайті ДП «Інформаційний центр» системи електронних торгів арештованого майна.

Електронні торги з реалізації нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , призначені на 12 січня 2015 року, проте вони не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджено протоколом проведення електронних торгів № 36248.

Відповідно до акта уцінки майна від 22 січня 2015 року описане й арештоване майно уцінено на 15 %, визначено його вартість у розмірі 301 500, 95 грн

(без ПДВ).

Протоколом проведення електронних торгів № 54074 підтверджено, що 27 лютого 2015 року електронні торги з реалізації нежилого приміщення № 3 на АДРЕСА_1 не відбулися через ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.

Згідно з актом уцінки майна від 10 березня 2015 року знижено продажну вартість майна шляхом уцінки на 40 % та зазначено ціну для продажу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 3 , як 212 824, 20 грн (без урахування ПДВ).

Згідно із протоколом проведення електронних торгів № 71602, торги з реалізації зазначеного нежилого приміщення відбулись 10 квітня 2015 року.

Актом державного виконавця від 27 квітня 2015 року № 2784/3 підтверджено, що реалізація предмета іпотеки відбулася з дотримання вимог Закону України «Про іпотеку», предмет іпотеки, стартова ціна якого після проведення уцінки склала 212 824, 20 грн без ПДВ, придбано ОСОБА_2 за 212 824, 20 грн, гарантійний внесок та грошові кошти від ОСОБА_2 надійшли в повному обсязі на депозитний рахунок ДВС.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2015 року, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 801, посвідчено належність на праві власності ОСОБА_2 нежилого приміщення, загальною площею 34, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з висновком експерта від 19 травня 2017 року № 19-17 ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, нежилого приміщення АДРЕСА_4 станом на 10 квітня 2015 року складала 353 172, 00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у частині зупинення провадження

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що за правилами пункту 5 частини першої статті 202 ЦПК України 2004 року суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

За правилами статті 71 ЦПК України 2004 року, статті 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи не суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 10, 58 ЦПК України 2004 року, дослідивши всі наявні у справі докази у сукупності, надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що проведення судової експертизи може потребувати певного тривалого періоду часу й існує обґрунтована необхідність зупинити провадження у справі на час проведення такої експертизи.

Зважаючи на наведене, підстави для скасування оскаржуваних ухвал Верховним Судом не встановлено.

Оскаржувані ухвали в частині, що переглядаються, постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо строків розгляду справи судом першої інстанції, то Верховний Суд врахував, що відповідно до статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п`ятнадцять днів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Європейський суд з прав людини у § 41 рішення від 16 травня 2019 року

«Ziaja v. Poland», заява № 45751/10, зазначив, що обґрунтованість тривалості провадження повинно оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів.

В оцінці тривалості розгляду справи Верховний Суд врахував, що тривалість розгляду справи зумовлена у тому числі і складністю справи, важливістю встановлення фактичних обставин справи для правильного вирішення спору по суті.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року

Щодо порушених прав ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Щодо вартості та ціни продажу майна

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок про недоведеність позовних вимог, зокрема щодо підвищення вартості майна, проданого на електронних торгах.

За частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами другою-четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

За статтею 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Згідно з пунктом 1 розділу І Тимчасового порядку лот - одиниця майна, що виставляється для продажу на електронних торгах; стартова ціна лота - ціна, яка формується, виходячи з вартості майна, що виставляється на електронних торгах, зазначеної у заявці державного виконавця на реалізацію майна; ціна продажу лота - фактична ціна реалізації лота на торгах.

Відповідно до пункту 1 розділу V Тимчасового порядку реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у Систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

Якщо до часу завершення електронних торгів не надійшла жодна цінова пропозиція, електронні торги вважаються такими, що не відбулися (пункт 6 розділу V Тимчасового порядку).

У разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги, підлягає уцінці (повторній уцінці). Уцінка (повторна уцінка) майна проводиться відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», уцінка предмета іпотеки проводиться відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку». Повторні електронні торги проводяться в місячний строк з дня проведення уцінки (повторної уцінки) майна згідно з вимогами, визначеними цим Порядком. Вартість майна, зазначена в уцінці (повторній уцінці), є стартовою ціною реалізації майна на повторних електронних торгах. Другі (треті) електронні торги предмета іпотеки проводяться в місячний строк з дати проведення перших (других) електронних торгів відповідно (пункти 1, 2, 5, 6 розділу VІІІ Тимчасового порядку).

В оцінці доводів касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував, що на момент проведення 10 квітня 2015 року електронних торгів вартість майна збільшилася, Верховний Суд врахував наведені норми матеріального права та дійшов висновку про те, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що права заявника не порушені під час проведення електронних торгів 10 квітня 2015 року.

Системний аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», а також Тимчасового порядку дає підстави для висновку, що під час проведення повторних (третіх) електронних торгів ціна продажу лота не відповідає вартості майна, визначеного відповідно до оцінки, оскільки у зв`язку з тим, що перші та повторні електронні торги не відбулись, лот підлягає уцінці (переоцінці). Визначальним у вирішенні питання того, чи підвищилась ціна продажу лота, необхідно здійснювати порівняння ціни лота за оцінкою, здійсненою у межах виконавчого провадження, та за оцінкою, здійсненою станом не день проведення електронних торгів. Враховуючи, що у справі, що переглядається, відповідно до висновка експерта вартість майна станом на 10 квітня 2015 року становила 353 172, 00 грн, а на момент проведення оцінки у межах виконавчого провадження станом на 09 жовтня 2014 року - 354 707, 00 грн, то ціна продажу лота з урахуванням уцінки та переоцінки не підвищилась. Заявник не заперечував та не оскаржував стартову ціну лота, його уцінку (переоцінку), також судам не надано доказів заниження вартості майна, його уцінки та переоцінки.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що доводи заявника не знайшли свого підтвердження, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, інших доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень у касаційних скаргах не наведено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Оскаржувані судові рішення переглядались Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги, інші обставини справи судом касаційної інстанції не перевірялися.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко