Номер провадження: 22-ц/813/1795/19

Номер провадження: 22-ц/813/6330/19

Номер справи місцевого суду: 509/3860/17

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги Суменка В`ячеслава Олександровича , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, під головуванням суддіГандзій Д.М., -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні спільними допоміжними приміщеннями загального користування та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_6 на праві власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2012 р., виданого на підставі розпорядження органу приватизації від 23.03.2012 р. № 3734 - належить житлове приміщення (кімната № АДРЕСА_1 ), площею 12,7 кв.м на 3-му поверсі в гуртожитку АДРЕСА_2 і на цьому поверсі проживають всі відповідачі, які, 14.09.2017 р. самовільно захопили та поділили між собою допоміжні приміщення загального користування 3 поверху (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) вищевказаного гуртожитку та в цей же день, самовільно збудували перестінки з пінобетону на кухні та туалеті, а вхід в кімнату для умивання замурували, позбавивши його можливості доступу до вищевказаних приміщень, хоча будь-якої згоди як співвласник на вказані переобладнання і перепланування відповідачам він не надавав. Як стверджує позивач у позові, вказані протиправні дії відповідачів призвели до погіршення його здоров`я, беручи до уваги, що він є пенсіонером і інвалідом ІІ-групи загального захворювання і протиправними діями відповідачів йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінив в 15000 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 усунути йому перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями загального користування (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) 3 поверху гуртожитку за адресою : АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованих в них перегородок і стін та стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 15000 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 відмовлено.

Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 травня 2019 року, доповнено резолютивну частину рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.10.2018 р., в задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Суменка В.О. про стягнення з ОСОБА_6 судових витрат на правничу допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Суменко В.О. , представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення, а також апеляційну скаргу на додаткове рішення, в яких просить додаткове рішення скасувати, а рішення суду змінити, в частині вирішення питання про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу, шляхом відшкодування відповідачам понесених ними витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення Суменко В.О. , представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не оскаржує.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги Суменка В.О. , представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначає, що наведені судом мотиви щодо можливості застосування правової позиції ВСУ від 01.03.2017 року, висловленої у справі №6-152цс17, для вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, на які посилається суд є недоречними, в зв`язку з чим рішення підлягає зміні, а додаткове рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтування своїх апеляційних скарг ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 зазначили, що суд відмовляючи у задоволені позову не взяв до уваги, що дії відповідачів з самовільного захоплення і перебудови приміщень загального користування є протиправними, в зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

У своєму відзиві Суменко В.О. , представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на апеляційні скарги ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , зазначає, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_6 має право користуватись на законних підставах конкретними допоміжними приміщеннями третього поверху гуртожитку, зокрема кухнею, кімнатою для умивання, туалетом, хоча на цих обставинах ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку з чим просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення в частині, що оскаржується ОСОБА_6 та його законним представником ОСОБА_7 залишити без змін.

У своєму відзиві ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 зазначає, що апеляційну скаргу відповідачів в частині визнання та відшкодування витрат на правничу допомогу вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки надані представником відповідачів остаточних розрахунків судових витрат є неспівмірними, формальними та документально належно необґрунтованими, у зв`язку з чим просить зменшити заявлені адвокатом та відповідачами судові витрати до обґрунтованого розміру та відповідності їх реаліям проведеної адвокатом роботи, залишити апеляційну скаргу адвоката Суменко В.О. в тому числі і про стягнення з позивача витрат в загальній сумі 19 124 грн. 40 коп. без задоволення, звільнити позивача від сплати суми судових витрат заявлених адвокатом Суменко В.О та відповідачами.

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів під головуванням судді Комлевої О.С. (а.с. 46 т. 2).

08 травня 2019 року цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , а також Суменко В.О. , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 повернута до Овідіопольського районного суду Одеської області для ухвалення додаткового рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.

Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.

З січня по грудень 2019 року внаслідок автоматизованого розподілу до судді Комлевої О.С. надійшло понад 800 справ.

З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення представників сторін, а також ОСОБА_6 , встановивши обставини та дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , а також ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а апеляційні скарги Суменко В.О. , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що 12.08.2017 року відбулись збори мешканців третього поверху гуртожитку, на підставі яких були розподілені допоміжні приміщення гуртожитку (загального користування) між мешканцями кімнат для благоустрою окремих санвузлів, та були проведені роботи, які не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а після завершення цих робіт введення об`єкта в експлуатацію не вимагається.

Однак з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 на праві власності належить житлове приміщення (кімната № АДРЕСА_1 , площею 12,7 кв.м на 3-му поверсі в гуртожитку АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.08.2012 р., виданого на підставі розпорядження органу приватизації від 23.03.2012 р. № 3734 - (а.с. 12 т. 1).

ОСОБА_8 займає житлове приміщення (кімнату) НОМЕР_1, відповідно до ордеру № 119 серії КБ від 15.01.2013 р. (а.с. 52 т. 1).

ОСОБА_2 займає житлове приміщення (кімнату) НОМЕР_2, відповідно до ордеру № 191 серії КБ від 05.09.2016 р. (а.с. 58 т. 1).

ОСОБА_4 займає житлові приміщення (кімнати) НОМЕР_3, НОМЕР_4, відповідно до ордеру № 204 серії КБ від 11.12.2017 р. (а.с. 66, 86 т. 1).

ОСОБА_5 , займає житлове приміщення (кімнату) № НОМЕР_5 відповідно до ордеру на жилу площу у гуртожитку № 178 серії КБ від 11.01.2016 р. (а.с. 123,124).

ОСОБА_9 займає житлове приміщення (кімнату) № НОМЕР_6 відповідно до ордеру на жилу площу у гуртожитку № 134 серії А від 27.08.2004 р. (а.с. 125,126).

Відповідно до протоколу №1 від 12.08.2017 року, мешканцями 3 поверху гуртожитку, розташованим за адресою АДРЕСА_2 , було вирішено розділити загальну територію 3 поверху між жителями кімнат для благоустрою окремих санвузлів, щоб забезпечити нормальні умови проживання (а.с 60 т. 1).

Згідно з актом, затвердженим директором КП «Бугаз», відповідно до якого всі мешканці, окрім ОСОБА_6 , зі згоди отримали додаткову площу за рахунок площі загального користування для обладнання окремої умивальної кімнати (а.с. 64 т. 1).

Судом з`ясовано, що вищезазначений гуртожиток є об`єктом комунальної власності територіальної громади с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області в особі Кароліно-Бугазької сільради.

Кароліно-Бугазською сільською радою не приймалось жодних рішень з питань надання дозволів на перепланування приміщень загального користування та їх розподіл між співмешканцями будинку (а.с. 46, 54 т. 1).

Відповідно до вимог ст. ст. 128, 129 ЖК України жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, організації чи органу кооперативної чи іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Статтею 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону: приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником кімнати 316, яка розташована на 3 поверсі гуртожитка, у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а тому позивач є співвласником допоміжних приміщень у гуртожитку (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) 3 поверху гуртожитку.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі, які проживають у гуртожитку на законних підставах, є власниками житлових приміщень та співвласниками приміщень загального користування.

Відповідачами в порушення вимог ст. 6, 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Примірного положення про гуртожитки, без отримання згоди позивача, без погодження та отримання необхідних дозволів органів місцевого самоврядування, зробили перебудову блоку гуртожитку - самочинно провели перепланування приміщень загального користування - допоміжних приміщення 3 поверху (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом).

Будь-яких доказів, що такі переобладнання та перебудови вчинені з дотриманням будівельних норм та правил, санітарних та протипожежних вимог, відповідачами не представлено і таких в судовому засіданні не встановлено.

Судом встановлено, що саме відповідачами, на підставі протоколу загальних зборів мешканців гуртожитку третього поверху самовільно вчинено зазначені вище перебудови в гуртожитку АДРЕСА_2 , без отримання на це згоди співвідповідача допоміжних приміщень, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями загального користування (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) 3 поверху шляхом зобов`язання відповідачів знесення самовільно збудованих в них перегородок та стін.

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями загального користування, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Частина 1 ст. 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, що мешканцями гуртожитку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , без погодження в установчому законом порядку та без згоди всіх користувачів, була здійснена перебудова допоміжними приміщеннями загального користування (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) 3 поверху гуртожитку.

За загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність у відповідності до ст.. 3 ЦК України, звертаючи увагу на ту обставину, що ОСОБА_6 власник кімнати у гуртожитку, має право користування всіма допоміжними приміщеннями - кухнею, кімнатою для умивання, туалетом, позивач є пенсіонером і інвалідом ІІ-групи загального захворювання, однак діями відповідачів, був позбавлений користуватися допоміжними приміщеннями, чим було спричинено моральну шкоду, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає матеріальна шкода у розмірі 3000 гривен.

Саме такий розмір відшкодування на думку колегії суддів компенсує тривалість та характер моральних страждань, яких зазнав позивач в зміні звичайного способу життя.

В зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, тому апеляційна скарга Суменко В.О. , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині розподілу судових витрат, понесених відповідачами на професійну допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтєю 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, одночасно колегія судді приходить до висновку про те, що також підлягає скасуванню додаткове рішення.

Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_6 .

Керуючись ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Суменка В`ячеслава Олександровича , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2018року - скасувати.

Прийняти постанову, якою зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями загального користування (кухнею, кімнатою для умивання, туалетом) 3 поверху гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованих в них перегородок і стін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 з кожного на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) гривень за розгляд справи у суді першої інстанції та 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21 грудня 2019 року.

Головуючий______________________________________О.С. Комлева

Судді ______________________________________ С.М. Сегеда

______________________________________ Т.В. Цюра