Номер провадження: 22-ц/813/192/19

Номер справи місцевого суду: 520/6519/15-ц

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2018 року (одноособово суддя Калашнікова О.І.) у цивільній справі за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

07.05.2015 року ОСОБА_1 в особі представника звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі-Банк)про визнання недійсним споживчого кредиту. 11.10.2016 року позивач в особі представника уточнив позов і просив визнати припиненим зобов`язання в іноземній валюті по договору про надання споживчого кредиту.

17.07.2018 року представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду, і, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору залишено без розгляду.

30.08.2016 року Банк (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано наступним:

Між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № 11333971000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у сумі 50 000 доларів США. ОСОБА_1 . зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 16.04.2018 року. За користування кредитними коштами «Позичальник» зобов`язався сплачувати 13,5% річних. 15.04.2018 року, у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 11333971000, між Банком і ОСОБА_3 укладено договір поруки за № 197590. Банк виконав свої зобов`язання за договором кредиту і надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 50 000 доларів США. Всупереч умов договору позичальник не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання. Банк направив відповідачам письмові вимоги від 22.06.2016 року про необхідність погашення заборгованості, однак відповідачі вимоги Банка не виконали.

Станом на 22.06.2016 року має місце заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 685,63 доларів США та пені у розмірі 68 900,33 гривень, з яких: 22 290,59 доларів США заборгованість за кредитом; 4 395,04 доларів США прострочена заборгованість по процентам; 46 639,75 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і 23 260,58 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Посилаючись на те, що позичальник допустив заборгованість з повернення кредиту та процентів, за неналежне виконання зобов`язання нарахована пеня, Банк просив стягнути заборгованість у солідарному порядку із позичальника і його поручителя.

Відповідачі за зустрічним позовом в особі представника позов Банка не визнали.

Представник Банка і представник відповідачів не приймали участі у судовому засіданні 17.07.2018 року, представник Банка і представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали клопотання та заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.07.2018 року зустрічний позов Банка залишено без задоволення.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Банк в особі представника подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 17.07.2018 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення зустрічного позову Банка у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника Банка зазначає:

Суд, погоджуючись із доводами відповідачів про те, що кредитній договір не містить положень які б регулювали порядок видачі кредиту, не звернув уваги на те, що відповідно до п 1.5 кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування Банком грошових коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , який є особистим рахунком позичальника, факт відкриття якого у Банку підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось учасниками справи.

Зі змісту заяви про видачу готівки вбачається, що позичальник отримав грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов кредитного договору, що повністю підтверджує факт належного виконання Банком своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно пункту 8.1. кредитного договору сторони погодили відповідальність позичальника за порушення термінів погашення грошового зобов`язання, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій. Тому розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором, зокрема в частині пені за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором здійснений у відповідності до положень пункту 8.1. договору.

З огляду на те, що підпунктом 1.3.1. кредитного договору процентна ставка визначена на рівні 13,5%, застосування подвійної процентної ставки в розмірі 27% є таким, що відповідає положенням кредитного договору.

Додатком №2 до кредитного договору (графіку платежів), визначені усі передбачені умови, відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Помилковість тверджень, наведених експертом у висновку призвела до формування судом першої інстанції передчасних та хибних висновків щодо допущення порушень при здійсненні розрахунку заборгованості позичальника, та, як наслідок, неправильне вирішення справи.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1.3.1 п. 1.3. кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки вказаної в п. 1.3.1. У свою чергу п.п. 1.3.1. кредитного договору процентна ставка визначена у розмірі 13,5%. Фактично додатковою угодою до кредитного договору внесені доповнення в іншому контексті уже існуючі умови, що були погоджені сторонами при підписанні кредитного договору та згоду на виконання яких поручитель надав при підписанні договору поруки. Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором, у повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи:

В судовому засіданні встановлено факт укладення кредитного договору між сторонами. Доказом належного виконання первісним кредитором умов кредитного договору в частині видачі кредиту відповідачеві є первинні бухгалтерські документи (меморіальні ордери щодо зарахування грошей на рахунок). Банк не надав належних та допустимих доказів виконання кредитором умов кредитного договору в частині видачі ОСОБА_1 кредиту, а сам позивач за первинним позовом заперечує факт отримання грошей.

Банк, при подачі позову струджував, що відповідачем отримано готівку по заяві на видачу кредиту, у судовому засіданні позивачем надано заяву про отримання кредиту, в якій вказано інший рахунок, сама заява підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Що стосується висновку експерта то він не може ґрунтуватись на припущеннях щодо правильності нарахуванні платежів (без врахування залишку боргу, проплат і т.п., хоча невідомо хто їх здійснював і чи такі були), виходячи виключно з непідтверджених пояснень представника Банка та умов кредитного договору, без наявності первинних бухгалтерських документів.

Представники Банка, посилаючись на п.1.3. кредитного договору, який передбачає відповідальність за користування коштами понад встановлений договором термін (тобто на залишок кредиту, на суму неповернуту в строк передбачений кредитним договором - до 16.04.2018 року) намагаються представити його як умову, що передбачає відповідальність за прострочення поточних сплат під час дії кредитного договору. Очевидно, що додатковою угодою № 11333971000 до договору споживчого кредиту № 11328077000 від 15.04.2008 року, яка не погоджена з поручителем, доповнено п. 10.2 кредитного договору (відповідальність протягом дії договору), абзацом щодо відповідальності за порушенням кредитної дисципліни та погіршення фінстану позичальника, тобто пройшло збільшення обсягу відповідальності, як позичальника так і поручителя.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

15.04.2088 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір № 11333971000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у сумі 50 000 доларів США із зобов`язанням повернути кредит та проценти в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 16.04.2018 року. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплачувати 13,5% річних. Додатком №2 до кредитного договору визначені тарифи Банку (а.с.148-153 т.1).

15.04.2008 року укладено додаткову угоду №11333971000 до договору про надання споживчого кредиту №11333971000 від 15.04.2008 року, до якої додано додаток №1 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», додаток №2 «Тарифи Банку», розділ 4 доповнено новим пунктом 4.12, пункт 10.2 і пункт 10.13 доповнені новими абзацами (а.с.154-155 т.1).

15.04.2018 року, у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 11333971000, між Банком і ОСОБА_3 укладено договір поруки за № 197590 (а.с.156 т.1).

15.04.2008 року, з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , позичальник отримав 50 000 доларів США еквівалент 252 000 гривень (а.с.205 т.1).

Станом на 22.06.2016 року має місце заборгованість за кредитним договором

у розмірі 26 685,63 доларів США та пені у розмірі 68 900,33 гривень, з яких: 22 290,59 доларів США заборгованість за кредитом; 4 395,04 доларів США прострочена заборгованість по процентам; 46 639,75 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і 23 260,58 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам (а.с.166-170 т.1).

23.06.2016 року Банк надіслав письмову вимогу позичальнику та його поручителю про наявність станом на 22.06.2016 року простроченої кредитної заборгованості і заборгованості по процентам, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Банк запропонував усунути порушення умов зобов`язань шляхом дострокового повернення кредиту на 32 день з дати отримання письмової вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня відправлення повідомлення (вимоги), а.с.157-161 т.1.

За висновком судово-економічної експертизи № 17-2556/2557 від 20.10.2017 року (а.с.105-116 т.2), проведеним дослідженням, за наданими документами: встановити відповідність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (по сплаті відсотків за користування кредитом, пені, штрафі та заборгованості за кредитом) умовами укладених кредитних договорів про надання споживчого кредиту № 11333971000 від 15.04.2008 року, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, підтвердити чи спростувати метод нарахування Банком відсотків за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11333971000 від 15.04.2008 року, а також обґрунтувати заборгованість відповідно до бухгалтерського обліку Банка за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11333971000 від 15.04.2008 року станом на 01.08.2016 року, - не є можливим у зв`язку із ненаданням для дослідження облікових регістрів Банка по обліку повернення кредитних коштів, нарахування та зарахування коштів по сплаті відсотків за користування кредитом та віднесення на прострочку несвоєчасно здійснених платежів, Положення про кредитування Банка.

При цьому, за висновком експерта № 17-2556/2557 від 20.10.2017 року, проведеним дослідженням наданих документів вбачається, що Банк у розрахунку суми сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 40 889,33 доларів США від суми кредиту 50 000 доларів США, застосована ставка в розмірі 7,2%, а не 13,5%, як зазначено умовами кредитного договору (а.с.116 зворот т.2).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів».

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про стягнення заборгованості із позичальника ОСОБА_1 виходив з того, що Банк не довів суму заборгованості за кредитним договором. Відмовляючи у позові до поручителя ОСОБА_3 суд виходив з того, що порука є припиненою (а.с.151-154 т.2).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. (ст. ст. 1048 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ст. 1049 ч.1, 1050 ч.1 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2088 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір № 11333971000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у сумі 50 000 доларів США із зобов`язанням повернути кредит та проценти в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 16.04.2018 року.

Станом на 22.06.2016 року має місце заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 685,63 доларів США та пені у розмірі 68 900,33 гривень, з яких: 22 290,59 доларів США заборгованість за кредитом; 4 395,04 доларів США прострочена заборгованість по процентам; 46 639,75 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і 23 260,58 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

23.06.2016 року Банк надіслав письмову вимогу позичальнику про наявність станом на 22.06.2016 року простроченої кредитної заборгованості і заборгованості по процентам та необхідність погашення зазначеної заборгованості.

Факт видачі кредиту повинен довести Банк.

Відповідно до п 1.5 кредитного договору, кредит надавався Банком ОСОБА_1 шляхом зарахування Банком грошових коштів на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який є особистим рахунком позичальника, факт відкриття якого у Банку підтверджено матеріалами справи та не спростовано ОСОБА_1 .

Так, із заяви про видачу готівки вбачається, що позичальник отримав грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов кредитного договору (а.с. 205 т.1).

Ствердження суду про те, що Банк не довів наявність заборгованості не відповідають дійсним обставинам справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч.1,6 ЦПК України).

На підтвердження існування заборгованості станом на 22.06.2016 року, Банк надав письмовий доказ: довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11333971000 від 15.04.2008 року (а.с.166-171 т.1).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ч.1 ЦПК України).

Посилання суду в рішенні, як на підставу недоведеності Банком розміру заборгованості, на висновок експерта № 17-2556/2557 від 20.10.2017 року, є необґрунтованими, оскільки експерт не перевіряв розрахунки Банка щодо заборгованості ОСОБА_1 (по сплаті відсотків за користування кредитом, пені, штрафі та заборгованості за кредитом), через відсутність облікових регістрів.

Разом з тим, експерт дійшов висновку, що Банк, у розрахунку суми сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 40 889,33 доларів США від суми кредиту 50 000 доларів США, застосував ставку в розмірі 7,2%, а не 13,5%, як зазначено умовами кредитного договору (а.с.116 зворот т.2).

Зважаючи на те, що Банком доведено факт видачі кредиту, крім того, надані письмові докази (довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11333971000 від 15.04.2008 року), а висновок експерта не містить висновків щодо відсутності заборгованості позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом, пені, штрафів та заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність Банком заборгованості позичальника за кредитним договором.

Необґрунтованим є і висновок суду щодо припинення поруки за договором поруки № 197590 від 15.04.2008 року.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ч.ч.1,2 ЦК України).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 559 ЦК України).

Відмовляючи Банку у позові до поручителя, суд зазначив, що додатковою угодою до кредитного договору доповнено п.10.2 абзацем такого змісту: у випадку настання обставин, передбачених пунктами «а» і «б» п. 10.2 договору, процентна ставка за користування кредитним коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору (а.с.154 т.2).

Між тим, відповідно до абз. 4 п.п. 1.3.1 п. 1.3. кредитного договору (а.с.148 зворот т.1), за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки вказаної в п. 1.3.1., при цьому, п.п. 1.3.1. кредитного договору процентна ставка визначена у розмірі 13,5%.

Наведене свідчить про те, що додатковою угодою до кредитного договору внесені доповнення до вже існуючих умов, які були погоджені сторонами при підписанні кредитного договору, і, на згоду яких, надала поручитель ОСОБА_3 при підписанні нею договору поруки № 197590 від 15.04.2008 року (а.с.156 т.1).

Так, відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов`язалась відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором, у повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Оскільки станом на час вчинення правочину і пред`явлення позову чинне законодавство передбачало припинення поруки у разі, якщо буде встановлено факт збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, такі зміни проведені правомірно, у зв`язку з чим змінилось зобов`язання й не була отримана згода поручителя, разом з тим, у даному випадку встановлено, що додатковою угодою до кредитного договору внесені доповнення до вже існуючих умов, які були погоджені сторонами при підписанні кредитного договору, і, на згоду яких надала поручитель ОСОБА_3 при підписанні договору поруки № 197590 від 15.04.2008 року, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові до поручителя з підстав припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Беручи до уваги, що вимоги Банк про стягнення заборгованості із позичальника і його поручителя є обґрунтованими та доведеними, позов Банка підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника Банка про те, що: суд першої інстанції дійшов передчасних та хибних висновків щодо порушень при розрахунках заборгованості; суд залишив поза увагою зміст кредитного договору, зокрема абз. 4 п.п. 1.3.1 п. 1.3. кредитного договору; додатковою угодою до кредитного договору внесені доповнення в іншому контексті уже існуючі умови, що були погоджені сторонами при підписанні кредитного договору та згоду на виконання яких поручитель надав при підписанні договору поруки, - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення.

Доводи представника відповідачів у відзиві на скаргу про те, що: Банк не надав належних та допустимих доказів в частині видачі ОСОБА_1 кредиту та наявності заборгованості за кредитним договором; в заяві про отримання кредиту зазначено інший рахунок і заява підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою: висновок експерта не може ґрунтуватись на припущеннях, щодо правильності нарахуванні платежів без наявності первинних бухгалтерських документів; представники Банка, посилаючись на п.1.3. кредитного договору, намагаються представити його як умову, що передбачає відповідність за прострочення поточних сплат під час дії кредитного договору, однак додатковою угодою № 11333971000 до договору споживчого кредиту № 11328077000 від 15.04.2008 року, яка не погоджена з поручителем, доповнено п. 10.2 кредитного договору абзацем щодо відповідальності за порушення кредитної дисципліни та погіршення фінстану позичальника, тобто мало місце збільшення обсягу відповідальності, як позичальника так і поручителя, - колегія суддів не бере до уваги.

Із заяви про видачу готівки вбачається, що позичальник отримав грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов кредитного договору (а.с. 205 т.1).

Наявність заборгованості ОСОБА_1 станом на 22.06.2016 року надано письмовий доказ: довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11333971000 від 15.04.2008 року.

Зазначені належні та допустимі докази, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ч.2 ЦПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що він не перевіряв розрахунків Банка щодо наявності або відсутності заборгованості ОСОБА_1 станом на 22.06.2016 року.

Висновок експерта оцінений судом апеляційної інстанції разом із іншими доказами щодо належності, допустимості, достовірності окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Станом на час вчинення правочину, пред`явлення позову чинне законодавство передбачало припинення поруки у разі, якщо буде встановлено факт збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, такі зміни проведені правомірно, у зв`язку з чим змінилось зобов`язання й не була отримана згода поручителя.

Зі змісту кредитного договору і додаткової угоди до нього вбачається, що додатковою угодою до кредитного договору внесені доповнення до вже існуючих умов, які були погоджені сторонами при підписанні кредитного договору, і, на згоду ОСОБА_3 надала, як поручитель, при підписанні договору поруки № 197590 від 15.04.2008 року.

Слід також зазначити, що за висновком експерта Банк, у розрахунку суми сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 40 889,33 доларів США від суми кредиту 50 000 доларів США, застосував ставку у розмірі 7,2%, а не 13,5%, як зазначено умовами кредитного договору.

Крім того, станом на час прийняття судом першої інстанції рішення по суті, а також станом на час вирішення справи по суті судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання (частина перша статті 559 в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018).

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки встановлено порушення прав Банка щодо погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову Банку у позові, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. ст. 559, 1048-1050 ЦК України, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.1-3 ЦПК України).

Апеляційна скарга Банка підлягає задоволенню зі скасуванням рішення суду першої інстанції і з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову Банка, тому Банк має право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору, які документально підтверджені, зі стягненням з кожного із відповідачів у рівній частці по 5 608,84 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції і з кожного по 8 920,42 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с.133 т.1, а.с.158,159 т.2).

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2018 року - скасувати.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН НОМЕР_2 ) і ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІІН НОМЕР_3 ) солідарно на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11333971000 від 15.04.2008 року і договором поруки № 197590 від 15.04.2008 року станом на 22.06.2016 року у розмірі 26 685,63 доларів США та пені у розмірі 68 900,33 гривень, з яких: 22 290,59 доларів США заборгованість за кредитом; 4 395,04 доларів США прострочена заборгованість по процентам; 46 639,75 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і 23 260,58 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, а також судові витрати, з кожного по 5 608,84 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції і з кожного по 8 920,42 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцятим днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 20.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова