Ухвала

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 495/9435/16-ц

провадження № 61-22541ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути на свою користь 127 670 грн на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок пожежі, яка сталася в ніч із 12 на 13 листопада 2016 року в будинку

за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 127 670 грн та судові витрати на проведення експертизи в сумі 7 000 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 17 вересня 2018 року залишено без змін.

10 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 495/9435/16-ц, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у справі № 495/9435/16-ц становить 127 670 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2019 року (1 921 х 100 = 192 100 грн)

Таким чином справа № 495/9435/16-ц для цілей Цивільного процесуального кодексу України є малозначною в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 вважала, що наявні підстави передбачені підпунктами а)

та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для неї.

При цьому просила врахувати, що суди попередніх інстанцій проігнорували висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року в справі № 279/2667/16-ц, а крім того вона є пенсіонером, особою похилого віку, та стягнута сума в 127 670 грн є для неї завеликою.

Натомість судом не встановлено підстав передбачених пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Постанова Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року в справі № 279/2667/16-ц не може бути визнано релевантною для розглядуваної справи № 495/9435/16-ц.

Так, у справі № 279/2667/16-ц в документах виданих територіальним підрозділом ДСНС України зазначено імовірну причину пожежі - коротке замикання електромережі. В той час як у розглядуваній справі № 495/9435/16-ц актом про пожежу причина пожежі встановлена, - необережне поводження під час експлуатації обігрівача.

При цьому суди попередніх інстанцій у справі № 495/9435/16-ц вважали доведеним розмір шкоди завданої позивачу в результаті пожежі; вину і протиправність діяння відповідача та причинний зв`язок між таким діянням, пожежею і завданням шкоди.

Висновків про те, що Акт про пожежу є недопустимим доказом постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 279/2667/16-ц не містить.

Сама по собі незгода відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями та оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Обставин, які б свідчили, про те, що справа № 495/9435/16-ц має виняткове значення для ОСОБА_1 із касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не встановлено.

Справа № 495/9435/16-црозглянута судами першої і апеляційної інстанції, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору та ОСОБА_1 , користуючись наданими їй процесуальними правами мала можливість доводити свої заперечення проти позову в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 495/9435/16-ц.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради

Європи від 7 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 9 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа № 495/9435/16-ц розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію; наявність обставин передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, а тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович