Справа № 2 - а - 353/10р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            19 березня 2010 року                                                                                            м.  Лебедин

                                             Суддя Лебединського районного суду Стеценко В.А.

           розглянувши  у порядку письмового провадження   адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду  України в Лебединському районі Сумської області  про поновлення пропущеного строку звернення до суду та  стягнення  недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про   соціальний захист  дітей  війни»,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка  зазначає, що всупереч вимогам даному Закону, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області не здійснило перерахунок пенсії. Згідно розрахунку відповідачем недонараховано за 2007 р. - 2009 р. 3856 грн. 30 коп. Тому позивачка звернулася до суду та просила поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, зобов’язати відповідача   нарахувати і виплатити на її користь вказану суму недоплаченої державної соціальної допомоги.

Позивач та представник відповідача  заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В зв’язку з цим судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.  

Так, в наданій заяві позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в письмовому запереченні вказав, що громадяни України, які мають статус «Дитина війни», згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в праві отримувати підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком. Позивачеві протягом 2009 року щомісячно виплачувалася допомога в розмірі 49,80 грн., тобто згідно чинного законодавства  України. Пункт 9 Положення „Про пенсійний фонд” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням. Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, то УПФУ вважає, що діяло без будь-яких порушень законодавства та в межах своїх повноважень, що підтвердив і Конституційний Суд України в своїй ухвалі № 27-у/2009 від 19.05.2009 року „В статті 7 Закону № 2195 – ІV  зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних партій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Також установив і відсутність механізму нарахування та виплати державної соціальної допомоги: «Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058 –ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини в законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195- ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватись законодавцем, а не управлінням ПФУ.

Також представник відповідача зазначив, що позивач вже звертався до суду з вимогою нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як «дитині війни» за 2007 – 2008 року, справа № 2-а-264/09. По даній справ винесено рішення. Позивачка у позовній заяві просить нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як « дитині війни» за 2007-2009 роки, згідно КАС України підставою для закриття провадження є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому просив суд закрити провадження по справі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни”   (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством і протягом 2009 року отримував щомісячну соціальну грошову допомогу в розмірі 49,80 грн.

При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві не виплачувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік, починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

При цьому в частині вимоги про стягнення коштів за 2007 – 2008 роки суд вважає необхідним відмовити, так як булло встановлено,  що  18 лютого 2009 року Лебединським райсудом винесено постанову про зобов’язання нарахування пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та зобов’язано провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.07 року по 31.12.07 року та за 2008 рік з 22.05.08 року, яка набрала законної сили., що вбачається з матеріалів справи № 2 –а – 204/09 р.

Крім цього, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги  про нарахування та стягнення з УПФУ в Лебединському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Також суд вважає можливим поновити пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, з метою повного захисту його прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України.

Тому  суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити частково.

           Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, Законом України  „Про державний бюджет України на 2009 рік”, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”,  

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду  України в Лебединському районі Сумської області  про поновлення пропущеного строку звернення до суду та  стягнення  недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про   соціальний захист  дітей  війни», задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1,   мешканці   с. Грунь, Лебединського району, Сумської області  пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік, починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

           Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів з подачею її копії до апеляційного суду.

Суддя:                                                                                           В.А. Стеценко