Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 569/12613/13-ц

провадження № 61-26925св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В.,

суддів:Воробйової І. А., Олійник А. С., Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі - ПАТ «Рівнегаз») звернулося до суду з позовом, у якому після уточнень позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з газопостачання у сумі 28 772,47 грн та судові витрати у справі.

Позов обґрунтовано тим, що між ПАТ «Рівнегаз» та споживачем ОСОБА_1 укладений договір від 18 січня 2007 року № 761135 про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення планової повірки газового лічильника типу «Самгаз RS-5LA G-6», 1997 року випуску, № 1951534 в будинку відповідача 04 жовтня 2012 року, при зовнішньому огляді було виявлено нечіткий відбиток тавра заводу виробника, про що у присутності споживача складено акт від 04 жовтня 2012 року № 568є. У зв`язку з неможливістю виявлення дефекту лічильника шляхом зовнішнього огляду, лічильник газу було демонтовано для проведення експертизи, про що свідчить акт від 04 жовтня 2012 року № 568. Факт пошкодження (втручання в роботу) лічильника газу, що призвело до заниження його показань, засвідчується актом експертизи лічильника газу, який складається за результатами проведення експертизи лічильника газу відповідно до Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті. На підставі зазначеного позивачем було здійснено нарахування ОСОБА_1 заборгованості за обсяг спожитого природного газу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Рівнегаз» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Рівнегаз», суд першої інстанції виходив із того, що є сумнів щодо наявності підстав для стягнення з відповідача нарахованої суми збитків та заборгованості за надані послуги з газопостачання, оскільки позивачем не доведено вини споживача у пошкодженні пломби газового лічильника, та дійшов висновку про те, що можливість перевірити правильність нарахування збитків відсутня, оскільки у суду не має спеціальних знань у такій галузі.

Останнім рішенням Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Рівнегаз» задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Рівнегаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Рівнегаз» 28 772,47 грн в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання та витрати за сплату судового збору в сумі 626,95 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем доведено факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника з метою споживання газу без його обліку, а саме фальсифікацію заводських пломб газового лічильника в помешканні відповідача. Зазначені обставини місцевий суд уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив про проголошення у судовому засіданні 03 травня 2017 року вступної та резолютивної частини тексту цього судового рішення і не вказав у повному тексті свого судового рішення про дату його складання; всупереч вимогам статті 222 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до 03 жовтня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року) надіслав повний текст судового рішення заявнику та його представнику лише 19 і 20 травня 2017 року; грубо порушив пункт 3 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2016 року № 740 в частині щодо несвоєчасного опублікування тексту оскаржуваного судового рішення від 03 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень; проігнорував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 26 лютого 2014 року та від 18 березня 2015 року, про те, що за результатами контролю та перевірки обліку газу, які відображені у паспорті на лічильник газу № 1951534, цей прилад є придатним до застосування; не надав належної оцінки показам свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; допустив грубі порушення пунктів 2.4 та 3.7 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 475 щодо розрахунку збитків.

Також касаційна скарга мотивована тим, що 03 травня 2017 року у судовому засіданні при проголошенні короткого тексту оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції (під звукозапис) оголосив: стягнути із заявника на користь позивача суму збитків у розмірі 22 850,27 грн, а у паперовому варіанті цього ж судового рішення відобразив інший розмір заборгованості заявника, а саме 28 772,47 грн, чим порушив принцип остаточності судового рішення.

Крім того, у касаційній скарзі заявник вказує на те, що акт експертизи лічильника газу від 18 жовтня 2012 року № 6647е, який взяв до уваги апеляційний суд, є недостовірним з огляду на те, що в його другому розділі, який має назву «Результати позачергової перевірки», не зазначені результати позачергової перевірки, не зазначені покази лічильника після повірки - куб. м, не складено свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки або довідки про непридатність цього засобу вимірювальної техніки.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку ПАТ «Рівнегаз» подало заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому зазначило про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного суду, у зв`язку з чим просило оскаржуване рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року, витребувано матеріали справи з Рівненського міського суду Рівненської області, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року, надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Провнесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 03 жовтня 2017 року (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, щовідповідно до укладеного 18 січня 2007 року договору про надання послуг із газопостачання ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання, які надаються ПАТ «Рівнегаз» до будинку АДРЕСА_1 .

При проведенні планової перевірки лічильника обліку спожитого газу типу «Самгаз RS-5LA G6», 1997 року випуску № 1951534 у помешканні відповідача 04 жовтня 2012 року було встановлено непридатність приладу обліку газу до застосування внаслідок фальсифікації заводських пломб, а саме порушення їх цілісності, та передано лічильник на експертизу.

У цей же день працівниками ПАТ «Рівнегаз» складені акти № 568 та 568-Є про виявлені порушення у роботі лічильника газу та його демонтаж для проведення експертизи, які підписані відповідачем ОСОБА_1 .

Актом експертизи лічильника газу від 18 жовтня 2012 року № 6647е встановлено непридатність приладу обліку газу до застосування внаслідок фальсифікації заводських пломб.

Згідно із розрахунком ПАТ «Рівнегаз» нарахувань за газ О/Р 761135 за 2012-2013 роки розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 28 772,47 грн.

Звертаючись до суду з указаним вище позовом, ПАТ «Рівнегаз» зазначало, що внаслідок порушення споживачем ОСОБА_1 строку й порядку оплати наданих послуг та вчинення дій, які свідчать про умисне заниження показників лічильника, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 IV послуги з газопостачання віднесено до комунальних.

Взаємовідносини між газопостачальними організаціями та громадянами - споживачами газу регулювалися, зокрема, Правилами надання населенню послуг з газопостачання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила).

Відповідно до укладеного між сторонами договору та пунктів 17, 29 Правил споживач зобов`язаний своєчасно не пізніше 10 числа наступного місяця вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Згідно із пунктом 29 вказаних Правил споживач зобов`язаний забезпечувати збереження і цілісність лічильників газу та пломб на них.

Відповідно до пункту 25 Правил споживач зобов`язаний невідкладно повідомити газопостачальне підприємство про порушення в роботі лічильника газу, несправність виявлення зовнішнього пошкодження лічильника газу або виникнення сумнівів щодо достовірності його показників.

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством за пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілісності або пошкодження повірочного тавра, а також за дії, що призводять до заниження показань лічильника (пункти 23, 34 Правил).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 475 затверджено Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі - Порядок).

Пунктом 2.2. зазначеного Порядку передбачено, що у разі пошкодження лічильника газу, повірочного тавра, цілісності його пломб з вини споживача або дій споживача, що призвело до заниження показань лічильника, розрахунок збитків здійснюється за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 № 619 (далі - Норми), з урахуванням кількості підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі, кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання, та кількості днів з часу останнього контрольного зняття представником газопостачального або газорозподільного підприємства показань лічильника газу до дня виявлення порушення, але не більше ніж за 6 місяців.

Відповідно до положень пункту 2.4 Порядку при порушеннях, що визначені в підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 цього Порядку, нарахування за користування опалювальними газовими приладами в неопалювальний період здійснюється в обсязі 30 % від норми, що діє в опалювальний період.

Факт пошкодження (втручання в роботу) лічильника газу, що призвело до заниження його показань, засвідчується актом експертизи лічильника газу, який складається за результатами проведення експертизи лічильника газу відповідно до Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, яке затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2006 року за № 53/11927 (далі - Положення).

Цим Положенням передбачено, що його застосування є обов`язковим для газопостачальних організацій, газотранспортних організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які застосовують лічильники газу для обліку природного газу в побуті.

Відповідно до пункту 2 цього Положення споживач - це фізична особа, яка використовує природний газ у побуті відповідно до договору та застосовує лічильник газу для його обліку, а експертиза лічильника газу - комплекс дій, які проводяться з метою установлення придатності лічильника газу до застосування у разі сумніву в цьому споживача або постачальника газу.

Пунктом 16-1 Правил передбачено, що у разі, коли лічильник газу, що перебуває у власності споживача, визнано в установленому порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту, розрахунки із споживачем здійснюються протягом двох місяців з дня письмового повідомлення газорозподільним підприємством споживачеві про визнання лічильника газу непридатним до експлуатації та ремонту відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців, а в подальшому - відповідно до встановлених норм споживання та вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з пунктом 3.2.2 вказаного вище Положення у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення (зокрема ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника), складається акт про виявлені порушення у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 1. Акт про виявлені порушення підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 3.3.1 Положення експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації.

До складу комісії повинні входити представник газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтовано висновку про те, що позивачем доведено факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника з метою споживання газу без його обліку, а саме фальсифікацію заводських пломб газового лічильника в помешканні ОСОБА_1 , та наявність підстав для стягнення заборгованості.

Покладений у основу рішення апеляційного суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з газопостачання відповідає вимогам закону та є правильним.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведені в ухвалах: від 26 лютого 2014 року, від 18 березня 2015 року та від 21 вересня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки показам свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та про те, що акт експертизи лічильника газу від 18 жовтня 2012 року № 6647е є недостовірним, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Разом з тим Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи заявника ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення принципу остаточності судового рішення з огляду на таке.

Відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року) рішення та ухвали апеляційного суду проголошуються за правилами, встановленими статтею 218 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 218 ЦПК України 2004 року рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Відповідно до статті 319 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Зміст робочої копії № LH3153UН12150094D4 звукозапису судового засідання колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року свідчить про те, що суд апеляційної інстанції проголосив короткий текст рішення у справі № 569/12613/13-ц від 03 травня 2017 року (вступну та резолютивну частини), відповідно до якого: апеляційну скаргу ПАТ «Рівнегаз» задовольнив. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ПАТ «Рівнегаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Рівнегаз» 22 850,27 грн в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання та 626,95 грн витрат на сплату судового збору.

Водночас у тексті резолютивної частини рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року зазначено, що: «Апеляційну скаргу ПАТ «Рівнегаз» задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Рівнегаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Рівнегаз» 28 772,47 грн в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання та 626,95 грн витрат на сплату судового збору.

Таким чином, зміст проголошеного 03 травня 2017 року колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області короткого тексту судового рішення у справі № 569/12613/13-ц відрізняється від змісту повного тексту цього ж рішення, яке наявне в матеріалах цієї справи.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року та у справі «Хамідов проти Росії» від 20 листопада 2007 року).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З метою забезпечення справедливої процедури розгляду справи, з урахуванням доводів касаційної скарги щодо проголошення змісту короткого тексту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду та змісту повного тексту цього судового рішення, з огляду на те, що апеляційним судом надано належну оцінку поданим сторонами доказам і прийнято правильне по суті рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок суду щодо суті спору, судові витрати за розгляд справи покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 141, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» 28 772,47 грн у рахунок погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» понесені витрати за сплату судового збору в сумі 626,95 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак

Судді:І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

В. В. Яремко