Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 646/834/17

провадження № 61-33084сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Висоцької В. С., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» (далі - ТОВ «Харків Екоресурс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що послуги з вивезення твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 надаються ТОВ «Харків Екоресурс» з 1 січня 2013 року на підставі договору на вивезення побутових відходів, опублікованому в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» № 142(2580)/1 від 27 листопада 2012 року. Відповідач у справі не надала будь-яких заяв про незгоду з умовами опублікованого договору. В той же час, ОСОБА_1 , яка проживає за вищевказаною адресою та є споживачем послуг, які надає позивач, станом на 1 січня 2017 року не здійснила оплату вищевказаних послуг з 1 січня 2014 року по 1 січня 2017 року, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість на загальну суму 495,53 грн.

ТОВ «Харків Екоресурс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 495,53 грн, з яких: 383,87 грн - сума основної заборгованості, 94,85 грн - інфляційні витрати, 16,81 грн - 3 % річних від простроченої суми.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт надання послуг з вивезення побутових відходів саме ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Харків Екоресурс» відхилено.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ «Харків Екоресурс», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

15 червня 2017 року ТОВ «Харків Екоресурс» через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що факт отримання відповідачем примірника газети «Харьковские известия» № 142 (2580/1) підтверджується матеріалами справи, а саме актом виконаних робіт від 10 грудня 2012 року до договору № 06-736 від 20 листопада 2012 року та «Реєстр на розповсюдження газет «Харьковские известия» № 142 (2580/1) від 27 листопада 2012 року. А отже, послуги із вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 надаються на законних підставах. Суди неправильно застосували положення статті 633 ЦК України.

Суди дійшли неправильного висновку про відсутність у опублікованих матеріалах правил надання послуг з вивезення побутових відходів, оскільки разом із договором були опубліковані витяги із законодавства про відходи, санітарні норми, і правила поводження з побутовими відходами та утримання територій населених пунктів.

Суди поклали на позивача обов`язок доказування того факту, що відповідачеві були надані послуги з вивозу побутових відходів, хоча відповідач не довів, що самостійно здійснює їх утилізацію. Оскаржувані рішення протирічать судовій практиці Верховного Суду України.

Доводи інших учасників справи:

13 серпня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ТО» Харків Екоресурс» відхилити, а рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами:

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» визначено КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», КП КГ «Харківкомуночиствод»; ТОВ «Харків Екоресурс» (а.с.7).

ТОВ «Харків Екоресурс» в якості пропозиції для підписання споживачами в газеті «Харьковские известия» від 27 листопада 2012 року був опублікований публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 листопада 2012 року, підписаний позивачем.

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що виконавець (ТОВ "Харків Екоресурс") зобов`язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 24 грудня 2003 року № 284/03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності з п.30 договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, зазначений договір набирає чинності з 01 квітня 2013 року та укладається згідно з статті 205, статей 642-643 ЦК України строком на 3 роки, якщо інше не буде встановлено споживачем у письмовій формі.

Пунктом 34 вказаного договору передбачено, що споживач із правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия».

Крім того, договором від 27 листопада 2012 року передбачено, що:

виконавець (ТОВ "Харків Екоресурс") зобов`язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесіїї Харківської міської ради 4-го скликання від 24 грудня 2003 року № 284 /03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (пункт 1);

зазначений договір набирає чинності з 01 квітня 2013 року та укладається згідно з статті 205, статей 642-643 ЦК України строком на 3 роки, якщо інше не буде встановлено споживачем у письмовій формі (пункт 30);

споживач із правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» (пункт 34).

Позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів.

11 вересня 2015 року судом було видано судовий наказ. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року у справі № 646/12724/15-ц зазначений судовий наказ скасовано, що було підставою для звернення до суду з позовною заявою .

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки протягом місяця з дня опублікування договору про вивезення відходів позивачем у засобі масової інформації відповідач про свою відмову від укладання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів чи про свою незгоду із умовами опублікованого договору до ТОВ «Харків Екоресурс» у письмовому вигляді не направляла, тому вона є такою, що прийняла пропозицію ТОВ «Харків Екоресурс» щодо укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, положення якого відповідають типовому договору.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої та Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 22 лютого 2018 року справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18, від 06 червня 2018 року справа № 641/534/17, провадження № 61-18733св18, від 13 грудня 2018 року справа № 641/533/17, провадження № 61-18779св18.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ «Харків Екоресурс» на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2017 року у справі за позовом ТОВ «Харків Екоресурс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що відсутність доказів про отримання примірника газети є підставою для відмови у задоволені позовних вимог (справа № 639/5291/15-ц, провадження № 61-13357св18).

У зв`язку з викладеним колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, оскільки між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує різний підхід до розуміння та тлумачення положень статей 633, 634, 641-643 ЦК України для відходу від правової позиції викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду по справі № 639/5291/15-ц ( провадження № 61-13357св18).

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень статей 633, 634, 641-643 ЦК України між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Аналіз норми матеріального права та їх застосування

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги»

Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).

Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг- органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій , які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку зробленому Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2018 року справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2018 року справа № 641/533/17, провадження № 61-18779св18, оскільки як вбачається з встановлених судом обставин ТОВ «Харків Екоресурс» направило оферту (опублікований примірнику газети «Харьковские Известия» договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, який було доставлено відповідачам) виконувало послуги по вивезенню твердих побутових відходів від домоволодінь з району, де знаходяться помешкання відповідачів-споживачів та останні не довели, що не користуються цими послугами - тобто прийняли оферту.

Колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від правового висновку зробленого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року справа № 639/5291/15-ц, провадження № 61-13357св18, оскільки для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони

Висновок щодо касаційної скарги та судових рішень:

У силу положень частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору ( мовчання)

Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).

Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», За положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг- органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що:

на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій , які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

При цьому права та обов`язки сторін цього договору визначаються законодавством України, нормами локальних нормативних актів, прийнятих місцевими органами самоврядування та умовами цього договору.

У справі, що переглядається, встановлено, що ТОВ «Харків Екоресурс» в якості пропозиції для підписання споживачами в газеті «Харьковские известия» від 27 листопада 2012 року був опублікований публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 листопада 2012 року.

Пунктом 34 вказаного договору передбачено, що споживач із правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия». При цьому, як встановили суди, розмір оплати послуг, тариф та графік вивезення відходів погоджено органом місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Харків Екоресурс», суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що товариство не довело, що відповідач особисто отримав газету (оферту) та не надало належних і допустимих доказів на підтвердження отримання такої відповіді від відповідача, або вчинення дій, які б свідчили про її бажання укласти цей договір або фактичне користування наданими послугами.

Разом з тим, такий висновок суду суперечить вищезазначеним нормам матеріального права та встановленим судом правовідносинам.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Встановивши те, що протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації проекту договору відповідач про свою відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про свою незгоду із умовами опублікованого договору до ТОВ «Харків Екоресурс» у письмовому вигляді не направила, а тому ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла пропозицію ТОВ «Харків Екоресурс» щодо укладення договору про надання послуг із вивезення побутових відходів, положення якого відповідають типовому договору, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробили необґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Крім того, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не користується послугами ТОВ «Харків Екоресурс» по вивезенню твердих побутових відходів від її домоволодіння або уклала договір про вивезення відходів іншим виконавцем послуг, матеріали справи не містять, а тому ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла оферту.

За таких обставин, ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати вартість послуг, пов`язаних із вивезенням побутових відходів, які здійснює ТОВ «Харків Екоресурс», за тарифами визначеними органом місцевого самоврядування на підставі Постанови КМУ.

Внаслідок невиконання вказаного зобов`язання виникла заборгованість ОСОБА_1 перед останнім, що підлягає стягненню у розмірі, визначеному виконавцем на підставі тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування і який останнім не спростовано, так само як і не має підтверджень у відповідності до статей 10, 60 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, які були чинними на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, ненадання або надання неналежної якості послуг позивачем чи не користування цими послугами відповідачами, а договір про надання послуг з вивезення побутових відходів відповідачем у судовому порядку не оспорюється.

Відповідачка не посилається на докази, які б свідчили, що заборгованість існує у іншому розмірі.

При розрахунку розміру оплати за послуги, позивач обґрунтовано просив також стягнути нарахування у відповідності до положень статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та індексу інфляції за час прострочки в межах позовної давності. Спростування нарахованих сум відповідачка не надала.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач просив відповідно до статті 526 ЦК України та пункту б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» стягнути з відповідачки плату за користування послугами з вивезення побутових відходів у розмірі 383, 87 грн та відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з 16 січня 2014 року по 15 січня 2017 року, з розрахунку помісячних платежів за весь період прострочення, 94, 85 грн - інфляційних витрат та 3% річних, що становлять 16, 81 грн.

Інші розрахунки у матеріалах справи відсутні, а тому суд виходить саме з цих розрахунків.

Щодо судових витрат:

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь

ТОВ «Харків Екоресурс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі

4 960,00 грн, що складається з: 1 600,00 грн, сплаченого судового збору за подання позовної заяви; 1 760,00 грн, сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; 1 600,00 грн, сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» заборгованість за надання послуг із вивезення побутових відходів у розмірі 495,53 грн (чотириста дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят три копійки), у тому числі: в рахунок оплати послуг 383, 87 грн та 94, 85 грн інфляційних витрат та 3% річних, що становлять 16, 81 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» судовий збір у розмірі 4 960,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Сімоненко

Судді: Б. І. Гулько

В. С. Висоцька

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська