Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 761/17590/15-ц

провадження № 61-32880св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», на рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Ратнікової В. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13/Ш, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 120 000 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент укладення договору становило 606 000 грн, терміном користування кредитом до 20 листопада 2017 року зі сплатою 13 % річних.

У зв'язку з неналежним виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 12 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 752 849 грн 37 коп., у тому числі: 33 000 доларів США заборгованість за кредитом, 1 707,62 доларів США заборгованість за відсотками, а разом 34 707,62 доларів США, що за курсом Національного банку України станом та 12 травня 2015 року становить 714 625 грн 11 коп.; 727 грн - комісія за розрахункове обслуговування; 37 497 грн 06 коп. - штраф/пеня за несвоєчасне повернення кредиту.

Враховуючи вищевикладене, з урахування заяви представника позивача про часткову сплату заборгованості відповідачем, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 683 932 грн 69 коп.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року у складі судді Піхур О. В. позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» суму боргу у розмірі 683 932 грн 69 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 13/Ш за період з 20 листопада 2007 року по 10 червня 2015 року, що складається із: строкової заборгованості за кредитом - 21 366,76 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 1 530,22 доларів США; строкової заборгованості за процентами - 216,7 доларів США; штрафні санкції у сумі 37 497 грн 06 коп., а всього у сумі: 23 133,68 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 475 887 грн 56 крп. та 37 497 грн 06 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у зв'язку із незгодою відповідача із заявленим банком розміром заборгованості за кредитним договором було призначено судово-економічну експертизу, з висновком якої погодилась колегія суддів та стягнула заборгованість у розмірі 23 113,68 доларів США.

Враховуючи те, що експертом не було виконано розрахунок заборгованості по неустойці (штраф/пеня) за невиконанням позичальником умов кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що у такому разі підлягає стягненню сума неустойки, яка була заявлена позивачем, оскільки боржником її розмір не оскаржено.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув утворену заборгованість за кредитним договором станом на 04 лютого 2016 року, хоча позивач просив стягнути заборгованість станом на 10 червня 2015 року.

Також апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави для стягнення 727 грн комісійних платежів за розрахункове обслуговування, оскільки банком не доведено, що указані платежі були обумовлені сторонами під час укладення кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Морган Кепітал», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 612/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому апеляційний суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що банк виконав у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, а у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Зазначає, що на момент подачі позову заборгованість ОСОБА_1 складала 34 707,62 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 12 червня 2015 року становила 714 625 грн 11 коп. та 37 497 грн 06 коп.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції поклав в основу свого рішення висновок судово-економічної експертизи, але висновок експерта не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Крім того, судом не взято до уваги, що 18 листопада 2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої встановлена плата за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних. Вказана додаткова угода не була підписана позичальником, разом із тим, банк вважає правомірним застосування вказаної процентної ставки з підстав, передбачених пунктами 5.1., 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 кредитного договору.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до кредитної угоди від 20 листопада 2007 року №13/Ш позичальник ОСОБА_1 отримав у ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредит у сумі 120 000 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на час видачі кредиту становило 606 000 грн., терміном до 20 листопада 2017 року під 13% річних з цільовим призначенням для придбання квартири.

Згідно пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 29 липня 2008 року до основної кредитної угоди від 20 листопада 2007 року № 13/Ш сторонами передбачено, що при розрахунку відсотків за період з 29 липня 2008 року по 10 червня 2015 року плата за користування кредитом встановлена у розмірі 15 % річних.

Відповідно до пункту 3.3.3 кредитного договору позичальник взяв зобов'язання щомісячно повертати кредитні кошти, відсотки, комісійні платежі згідно з умовами, передбаченими у пункті 2.5.1 договору, згідно якого позичальник зобов'язується щомісячно, до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених у графіку.

Згідно графіку погашення кредитних зобов'язань щомісячний платіж по поверненню кредита становить 1 000 доларів США.

Додаткова угода від 18 листопада 2008 року № 2 до кредитного договору, відповідно до якої було змінено процентну ставку за користування кредитними коштами на 16,5 % річних не підписана сторонами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про заміну позивача правонаступником. Залучено ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» як правонаступника ПАТ «ВіЕйБі Банк» у вказаній справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Морган Кепітал», підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважаться таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що відповідач частково визнав заборгованість за кредитним договором у розмірі 465 815 грн 88 коп. та не погоджувався із її розміром, який було визначено банком, з урахуванням уточнених позовних вимог, а тому заявив клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ від 17 травня 2017 року № 19504/126-45 заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» на час звернення банку до суду з цим позовом, тобто, 10 червня 2015 року, становить 23 113,68 доларів США, в тому числі: строкова заборгованість за кредитом 21 366,76 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом 1 530,22 доларів США; строкова заборгованість за процентами 216,7 доларів США.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, за змістом частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав, тому на користь кредитора підлягає стягненню утворена заборгованість.

Визначаючи розмір утвореної заборгованість за кредитним договором із врахуванням висновку експерта, апеляційний суд виконав вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі та ухвали законне рішення у справі.

Посилання у касаційній скарзі на те, що між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої було змінено процентну ставку за користування кредитними коштами на 16,5 % річних, не можуть бути прийняті з огляду на таке.

Згідно частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, в тому числі, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Підпунктом 5.1.1 кредитного договору встановлено, що про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, банк зобов'язаний повідомити позичальника листом з повідомленням на адресу, що вказана у статті 8 цього договору, або на іншу письмово повідомлену позичальником адресу, не пізніше ніж за 10 (десять) банківських днів до дати початку її застосування, а також надати для укладення проект відповідної додаткової угоди до кредитного договору. Десятиденний термін починає спливати з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом позичальникові.

Згідно пункту 5.2.1 кредитного договору у випадку, якщо позичальник не погодиться із запропонованим банком розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом 10 (десяти) банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі та інші платежі за цим договором.

Відповідно до підпункту 5.1.3 кредитного договору позичальник, отримавши повідомлення банка про зміну розміру процентної ставки, підписує додаткову угоду до кредитного договору та направляє її на адресу банка. У випадку, якщо позичальник протягом 10 (десяти) банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом не здійснив дій, передбачених підпунктом 5.1.2 цього пункту, новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений із позичальником.

Однак, банк, посилаючись на невиконання позичальником положень розділу 5 кредитного договору, не надав доказів відправлення вказаної додаткової угоди № 2 до кредитного договору позичальнику, як і не надав доказів її отримання останнім. Таким чином, посилання касаційної скарги на те, що відбулась зміна процентної ставки кредитного договору не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано частково задовільнив позов.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта